Постанова

від 19.12.2016 по справі 804/8507/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р. Справа № 804/8507/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - Кропова А.В. представника відповідача - Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" (далі - позивач, ТОВ "Екоспецтранс") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016р. № 0008231407, відповідно до якого ТОВ "Екоспецтранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2 796 133, 50 грн., з яких 1 864 089, 00 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 932 044, 50 грн. - штрафна санкція;

- визнати протиправним та скасувати видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016р. № 0008241407, відповідно до якого ТОВ "Екоспецтранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 966 953, 50 грн., з яких 901 448 грн. - за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств), 65 505, 50 грн. - штрафна санкція.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив наступне. В ході проведення перевірки та аналізу наявної податкової інформації, доказової бази щодо контрагентів - виконавців робіт (послуг) та контрагентів - постачальників ТМЦ встановлено ряд підприємств щодо яких відкриті кримінальні провадження, а саме ТОВ Аміна Трейд , ТОВ Веррітас , ТОВ Рікберт , ТОВ Оптіма Консалт Плюс , ТОВ Арвальд , ТОВ Експант Лімітед , ТОВ Моцар ЛТД , ТОВ Максі - Трейд Компані , ТОВ Скайгрупп , ТОВ Санділ , ТОВ Аделла Пром , ТОВ ДГ , ТОВ Астон Інком , ТОВ Імперіал Плюс ЛТД , ТОВ Радена , ТОВ Техпро Компані , ТОВ Монолитід . На думку представника відповідача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 10.08.2016 по 21.09.2016 на підставі наказу від 29.07.2016р. №841 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Екоспецтранс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р., починаючи з 10.08.2016р. тривалістю 20 робочих днів, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до затвердженого плану перевірки, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Екоспецтранс (код ЄДРПОУ 33265283) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016 р. У відповідності до наказу від 07.09.2016 № 983 Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Екоспецтранс , виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, вищезазначену перевірку було подовжено до 21.09.2016 р.

За результатами перевірки складено Акт від 28.09.2016 року № 541/04-36-14-03/32265283 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Екоспецтранс (код ЄДРПОУ 33265283) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

Не погодившись з висновками Акту планової перевірки, позивачем були подані заперечення на висновки Акту планової перевірки.

У зв'язку з поданням заперечень позивачем, для перевірки фактів відображених у запереченні відповідачем була призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Екоспецтранс на підставі направлень від 21.10.2016р. №4009, 4010, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області. За результатами позапланової перевірки був складений Акт перевірки № 616/04-36-14-03/33265283 від 11.11.2016р. з аналогічними висновками, що й в Акті планової перевірки (№ 541/04-36-14-03/33265283) та збільшені податкові зобов'язання по декільком контрагентам.

Під час перевірок встановлено порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 на суму 901 448,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого знижено ПДВ на суму 1 864 089 грн.

За висновками Акту планової перевірки від 28.09.2016 року № 541/04-36-14-03/33265283 та Акту позапланової перевірки № 616/04-36-14-03/33265283 від 11.11.2016р. відповідачем 16.11.2016р. видано податкове повідомлення-рішення № 0008231407, відповідно до якого ТОВ Екоспецтранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2 796 133,50 грн., з яких: 1 864 089,00 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 932 044,5 грн. - штрафна санкція, та податкове повідомлення-рішення № 0008241407, відповідно до якого ТОВ Екоспецтранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 966 953,50 грн. з яких: 901 448 грн. - за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств), 65 505,50 грн. - штрафна санкція.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу, що зміст Акту перевірки № 541/04-36-14-03/32265283 від 28.09.2016 не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення договорів, видаткових/податкових накладних, акту здачі-приймання робіт, фактів оплати та отримання товарів/послуг позивачем.

Суд зазначає, що реальність операцій з придбання товарів (робіт, послуг) позивачем за договорами, укладеними з ПП Діполь (код за ЄДРПОУ 13420850), ПП Метресурс (код за ЄДРПОУ 30363683), ТОВ Промліга (код за ЄДРПОУ 32693427), ТОВ ПБ Стройіндустрія (код за ЄДРПОУ 35748473), ТОВ Парад-Дніпро (код за ЄДРПОУ 21926747), ТОВ ВКФ Променерго (код за ЄДРПОУ 32366775) підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства України, згідно яким здійснювалося постачання, отримання, оплата та оприбуткування товару (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин ТОВ Екоспецтранс з ТОВ Аміна Трейд , ТОВ Веррітас , ТОВ Рікберт , ТОВ Оптіма Консалт Плюс , ТОВ Арвальд , ТОВ Експант Лімітед , ТОВ Моцар ЛТД , ТОВ Максі - Трейд Компані , ТОВ Скайгрупп , ТОВ Санділ , ТОВ Аделла Пром , ТОВ ДГ , ТОВ Астон Інком , ТОВ Імперіал Плюс ЛТД , ТОВ Радена , ТОВ Техпро Компані , ТОВ Монолитід .

Стосовно кількості працюючих осіб у контрагентів позивача та наявності матеріально-технічної бази, суд зазначає, що відсутність матеріально-технічної бази чи персоналу у юридичної особи не доводить фіктивності господарських операцій, оскільки контрагент, що поставив товар (виконав послуги) може бути посередником, при цьому не використовувати численний штат працівників та великі складські площі. Даний факт не є підставою для тверджень щодо неможливості реального здійснення вказаних операцій однією людиною (засновником).

При цьому, на фактичне виконання домовленості щодо придбаного у контрагентів товару, відповідно до виписаних на адресу позивача податкових накладних та видаткових накладних, на момент укладення правочинів, позивач та контрагенти у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками ПДВ, їхні установчі документи не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб, посилаючись на ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стосовно ненадання до перевірки товарно-транспортних документів, слід зазначити що зазначений факт не може свідчити про нереальність операції або про порушення податкового законодавства. Правилами ведення бухгалтерського податкового обліку не передбачено обов'язкове складання товарно-транспортних документів для підтвердження права на формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат підприємства при купівлі товарно-матеріальних цінностей. Більш того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, так само як і помилки при їх складанні, може свідчити про дотримання або порушення лише правил перевозок автомобільним транспортом або порядку заповнення відповідних транспортних документів, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та контрагентами, свідчить, що вони оформлювались в рамках виконання умов вказаних договорів на придбання продукції, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд вважає, що Акт перевірки №541/04-36-14-03/32265283 від 28.09.2016 не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах Йорданова та інші проти Болгарії та Ліндхайм та інші проти Норвегії .

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 94 КАС України, присудити із Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" (код ЄДРПОУ 33265283) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 56446,31 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016р. № 0008231407, відповідно до якого ТОВ "Екоспецтранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2 796 133, 50 грн., з яких 1 864 089, 00 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 932 044, 50 грн. - штрафна санкція.

Визнати протиправним та скасувати видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016р. № 0008241407, відповідно до якого ТОВ "Екоспецтранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 966 953, 50 грн., з яких 901 448 грн. - за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств), 65 505, 50 грн. - штрафна санкція.

Присудити із Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" (код ЄДРПОУ 33265283) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 56446,31 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 20.12.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар