Ухвала

від 24.11.2016 по справі 808/2589/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/47076/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Горбатюка С.А.,

Єрьоміна А.В.,

секретар судового засідання: Оврамець Ю.О.,

за участю:

представника позивача Кочуренко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська інноваційна компанія Запоріжжя до Запорізької митниці Державної митної служби України про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ТОВ Українська інноваційна компанія Запоріжжя (далі - Товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України (правонаступник Запорізька митниця Міндоходів; далі - Митниця), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/000072/2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/000072/2.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 лютого 2012 року між Товариством (покупець) та ЗАТ Торговий дім Динур (м. Первоуральськ, Свердловської області, Російська Федерація (постачальник) укладено контракт № 1620-4019 (далі - Контракт), відповідно до якого постачальник постачає, а покупець придбаває продукцію - виробів динасових вогнетривких - цегли зі змістом Si02 не менше 94 %, у номенклатурі, кількості у терміни відповідно до додатково узгоджених Специфікаціями, що додаються до Контракту. Постачання продукції здійснюється постачальником за цінами, узгодженими сторонами у Специфікаціях до Контракту. Ціна продукції додатково включає: вартість тари, упаковки та маркірування, витрати вантажовідправника на завантаження продукції у автомобільний транспорт перевізника на складі ЗАТ Динур , витрати вантажовідправника на завантаження у залізничний транспорт та його доставку на станцію відправлення, винагороду постачальника за організацію поставки продукції.

Виробником вищезазначеної продукції є ВАТ Первоуральський динасовий завод (м. Первоуральськ, Свердловської області, Російська Федерація).

З метою митного оформлення товару представником позивача, декларантом ПП Агат подано до митного органу митну декларацію від 1 лютого 2013 року № 112050000/2013/001818 разом із такими документами: накладна ЦІМ/УМВС від 22 січня 2013 року № АП 653431, рахунок - фактура (інвойс) від 21 січня 2013 року № 1, пакувальний лист від 21 січня 2013 року № 1, копія Контракту, доповнення до контракту від 8 грудня 2012 року № 2, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 22 січня 2013 року № RUUA 3013001013, сертифікати якості від 21 січня 2013 року № 68700 та № 68771, копія митної декларації країни відправлення від 22 січня 2013 року № 10502060/220113/0000125.

Митним органом відмовлено у прийняті митної декларації у зв'язку з прийняттям класифікаційного рішення від 1 лютого 2013 року № КТ-112000003-0002-2013 та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 1 лютого 2013 року № 112050000/2013/00090.

В картці відмови у прийнятті митної декларації, митним органом зазначено, що причиною відмови є невідповідність заявленому в ВМД коду товару, оскільки на думку відповідача товар відповідає коду УКТ ЗЕД 6901000000.

Листом від 4 лютого 2013 року Товариство звернулося до Митниці із заявою про відміну класифікаційного рішення та додатково надало наступні документи: виписки від 4 лютого 2013 року з технологічних інструкцій заводу виробника ТИ 202-0-02-2003 на вироби, марок ДМ та ДЭ (2 примірника); ТУ 1535-007-00188162-96 на вироби вогнетривкі динасові для електросталеплавильних печей; ТУ 1511-027-59284560-2004 на кварцит кристалічний Першоуральський; ДСТУ 4157-79 на вогнетривкі динасові вироби для кладки металургійних печей та інших теплових агрегатів; висновок від 10 жовтня 2012 року № 18-0724; сертифікати якості від 21 січня 2013 року № 68770 та № 68771; сертифікат походження товару СТ-1; довідки про товари за кодами товару 6901000000, 6902201000.

Листом від 7 лютого 2013 року № 07-02-10 24/1120 Митницею відмовлено у перегляді рішення про визначення коду товару.

1 лютого 2013 року, у зв'язку з винесенням рішення про визначення коду товару позивачем до митного органу повторно подано виправлену, відповідно до зазначеного рішення митну декларацію № 112050000/2013/001860, у прийнятті якої відмовлено митним органом, у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/000072/2.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/000072/2, здійснено коригування митної вартості товару - вироби динасові вогнетривкі - кирпич, зі змістом SiO2 не менше 94%, виготовлені з кремнеземистих порід (кварціту), вогнетривкість 1690-1710 град. С - для кладки нагрівательних печей і інших теплових агрегатів: марки ДМ-Д22-11760 кг, марки ДМ-Д23-3024 кг, марки ДМ-Д29-11424 кг, марки ДМ-Д44-11760 кг, ГОСТ 4157-79 - для електросталеплавительних печей: марки ДЭ-2-1568 кг марки ДЭ-9-7840 кг марки ДЭ-11-1652 кг марки ДЭ-12-1650 кг ТУ 1535-007-00188162-96 з 642003,91 рос. руб. на 1505947,44 рос. руб.

Згідно з розділом 33 рішення метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований оскільки, виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності: у платіжних дорученнях від 26 грудня 2012 року № 028, від 25 грудня 2012 року № 027, від 18 січня 2013 № 1, зазначені номера розрахунків відрізняються від номера інвойсу від 21 січня 2013 року № 1, наданого до митного оформлення, що не дає можливість ідентифікувати дані платіжні доручення; декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації щодо вартості подібного (аналогічного) товару (з розрахунку 0,99 дол. США 1 кг, МД № 110070000/2012/331398).

7 лютого 2013 року позивачем до митного органу подано ВМД № 112050000/2013/002286 відповідно до рішення від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/000072/2 та сплачено за митне оформлення товару митні платежі на суму 128588,56 грн.

Вартість товару, визначена відповідачем, розраховується в поданій ВМД № 112050000/2013/002286 (курс російського рубля до гривні становить на день подання декларації - 0,26679) наступним чином: 29,7160 рос. руб. х 50678 кг = 1505947,44 рос. руб. 1505947,44 рос. руб. х 0,26679 (курс рос. руб. до гривні) = 401771,72 грн.

В той же час, вартість завезеної партії товару за Контрактом відповідно до рахунку (інвойсу) від 21 січня 2013 року № 1 становить 642003,91 рос. руб. (171280,22 грн).

14 лютого 2013 року позивачем до Державної митної служби України надіслано скаргу про визнання недійсними та скасування рішень митного органу про визначення коду товару від 1 лютого 2013 року № КТ-112000003-002-2013.

Листом від 4 березня 2013 року вих. № 11.1/3-16.2/2075 Державна митна служба України зауважила, що не має підстав для перегляду рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/000070/2.

Листом від 14 березня 2013 року вих. № 07-02-10-24/2083 митний орган повідомив про відкликання рішення про визначення коду товару від 1 лютого 2013 року № КТ-112000003-002-2013.

Листом від 3 квітня 2013 року вих. № 07-02-10-24/2655 відповідач повідомив про відновлення режиму вільної торгівлі до товарів, що заявлялись за МД від 7 лютого 2013 року № 112050000/2013/002286 та про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, судами встановлено, що позивач, подавши ВМД від 1 лютого 2013 року № 112050000/2013/001860, визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Товариством надано такі документи: митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 1 лютого 2013 року № 112050000/2013/001818; рішення про визначення коду товару згідно УКТЗЕД від 1 лютого 2013 року КТ-112000003-0002-2013; облікова картка ТОВ УІК Запоріжжя як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 2 листопада 2012 року № 112/2012/0000236; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 1 лютого 2013 року № 112050000/2013/00090; накладна ЦІМ/УМВС від 22 січня 2013 року № АП 653431; платіжне доручення від 26 грудня 2012 року № 028, що стосується товару; платіжне доручення від 18 січня 2013 року № 1, що стосується товару; рахунок (інвойс) від 21 січня 2013 року № 1; пакувальний лист від 21 січня 2013 року № 01; копія Контракту; специфікація від 4 листопада 2012 року № 6 до Контракту; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 23 січня 2013 року № 19032; сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 22 січня 2013 року № RUUA 3013001013; сертифікат якості від 21 січня 2013 року № 68700; сертифікат якості від 21 січня 2013 року № 68771; копія митної декларації країни відправлення від 22 січня 2013 року № 10502060/220113/0000125; товарна накладна ОНЗІЗ-ООЗЗО від 21 січня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю від 22 січня 2013 року № 2720.

В Контракті та додатках до нього (специфікація від 4 листопада 2012 року № 6) чітко вказано номер і дату Контракту, продавця товару - ЗАТ Динур , покупця товару - ТОВ УІК Запоріжжя , їх місцезнаходження, найменування товару, технічні умови виготовлення, ціна за одиницю товару, спосіб поставки, умови постачання, розрахунків та інше.

Судами встановлено, що до позивачем до митного органу надана бухгалтерська документація (рахунки, банківські платіжні документи), що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару.

Позивачем наданий рахунок (інвойс) від 21 січня 2013 року № 1, як підтвердження підстави для оплати вартості імпортованого товару. У даному рахунку (інвойсі) зазначена повна формація, необхідна для ідентифікації імпортованого товару і визначення його вартості, а саме: номер і дата такого рахунку (інвойсу); найменування продавця (відправника) товару і місце його знаходження; найменування покупця (вантажоодержувача) товару і місце його знаходження; номер і дата зовнішньоекономічного контракту за яким здійснювалась поставка товару; умови поставки товару відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів (в редакції 2010 pоку); найменування товару.

Разом з цим надані Сертифікати якості імпортованого товару видані заводом виробником: сертифікат якості від 21 січня 2013 року № 68770 та № 68771, в яких зазначені загальна вага товару, що повністю співпадає з вагою вказаною у вищезазначеною декларації, в сертифікатах вказаний виробник, технічні умови виготовлення товару, вантажоодержувач - ТОВ УІК Запоріжжя , сертифікати підписані особами виробника та завірені печаткою підприємства.

Крім того, позивачем, при поданні до митного органу ВМД була надана експортна декларація від 22 січня 2013 року № 10502060/220113/0000125, в якій чітко вказані відомості, які мають значення для ідентифікації імпортованого позивачем товару.

Відповідачу до ВМД наданий сертифікат походження товару (форма СТ-1) RUUA 013001013 виданий Уральською торгово-промисловою палатою, Російська Федерація, представництво в м. Первоуральськ від 22 січня 2013 року, в якому також зазначені: виробник, відправник, вантажоодержувач, засіб доставки, посилання на зовнішньоекономічний контракт за яким постачається вантаж, опис товару з посиланням на ДСТУ та ТУ, критерії походження (П - пробник), вага товару, рахунок - фактура (інвойс).

Сертифікат підписаний посадовою особою торгово-промисловою палатою та завірений печаткою цієї установи, а також підписаний директором та завірений печаткою заводу - виробника.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді