Рішення

від 13.12.2016 по справі 905/2015/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2016 Справа № 905/2015/15

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_2", м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна група", м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 98315696грн60коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача -ОСОБА_3, довіреність № 163 від 01.04.2016;

від відповідача - не з'явився;

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_2" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна група" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 98315696грн60коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 85000000грн., проценти за кредитним договором - 11322465грн44коп.та пеня - 1993231грн16коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон-2008 24.05.2012 був укладений кредитний договір. 25.03.2013 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон-2008 та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна група укладено трьохсторонній договір про переведення боргу. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача, яку позивач просить стягнути.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

24.05.2012 між Публічним акціонерним товариством Український ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон-2008 був укладений кредитний договір № 31 (далі - кредитний договір) (а.с.171-176).

25.03.2013 між Публічним акціонерним товариством Український ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон-2008 та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна група укладено трьохсторонній договір про переведення боргу (далі - договір переведення) (а.с.169-170).

Пунктом 1 договору переведення сторони погодили переведення зобов'язань та прав первинного боржника які виникли у нього перед кредитором, як у позичальника за кредитним договором №31 від 24.05.2012, укладеному між кредитором та первинним боржником.

З моменту набуття чинності договору переведення, до нового боржника переходять усі права та зобов'язання первинного боржника, встановлені кредитним договором (п.3 договору переведення).

Відповідно до п.4 договору переведення, новий боржник зобов'язується виконувати усі зобов'язання первинного боржника, як позичальника, за кредитним договором, та в строк до 23.05.2017 погасити кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 85000000грн, а також сплачувати проценти за користування кредитом, можливу неустойку, штрафи, пені у порядку та черговості, передбачених кредитним договором.

Відповідно до додаткової угоди від 25.03.2013 до кредитного договору №31 від 24.05.2012 (а.с.167-168), банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 85000000грн на поповнення обігових коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, сплату за товари та послуги, інші фінансово-господарські операції, виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів на строк до 23.05.2017 зі сплатою 17% річних (п.1.1) У разі невиконання зобов'язань відповідно до п.4.5 цього договору Позичальник сплачує банку проценти у розмірі 34% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення (п.4.6).

Згідно з п.5.3 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків, зокрема, у випадку недотримання умов цього договору. Про намір достроково розірвати кредитний договір та/або вимогу достроково погасити суму кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, банк письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний впродовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банка, достроково повернути кредит, проценти, комісії, неустойку передбачені даним договором.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.11-23, 187-217).

На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів оплати заборгованості позивачу не надано.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, проценти за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі банку не сплатив.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 85000000грн. та процентів за кредитним договором у сумі 11322465грн44коп. обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з п.5.10 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п.4.2, 4.3, 4.5) вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» , затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначеного розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м.Донецьк.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягненні пені з відповідача починаючи з 14.04.2014. Згідно з розрахунком, позивачем, станом на 13.04.2014 року, пеня не нарахована, з огляду на що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна група (83004, м.Донецьк, вул.Артема, буд.138А, ідентифікаційний код юридичної особи - 35636434) на користь Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_2" (83001, м. Донецьк, вул.Артема,125, ідентифікаційний код юридичної особи - 19388768) 85000000грн. заборгованості за кредитом, 11322465грн44коп. процентів за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна група (83004, м.Донецьк, вул.Артема, буд.138А, ідентифікаційний код юридичної особи - 35636434) на користь Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999649, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рах. № 31216206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101) 182700грн судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 19 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун