Ухвала

від 30.12.2016 по справі 922/4800/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" грудня 2016 р.Справа № 922/4800/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву СФГ "Злагода" про забезпечення позову по справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Злагода", с. Соснівка до Приватної багатогалузевої фірми "Колос", с. Докучаєвське про стягнення 491 318, 06 грн. ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Злагода" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної багатогалузевої фірми "Колос" (відповідач) 467 832,00 грн. заборгованості по оплаті вартості отриманого товару, 21 756,06 грн. інфляційних та 1 730,00 грн. річних.

Ухвалою суду від 30 грудня 2016 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16 січня 2017 року.

Позивачем, до позовної заяви, було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Приватної багатогалузевої фірми КОЛОС а також на все належне Приватній багатогалузевій фірмі КОЛОС майно в межах заявленої до стягнення суми заборгованості з урахування інфляційних втрат та 3% річних.

В обґрунтування своєї заяви позивач вказує з моменту поставки товару зв'язок з ПБФ КОЛОС перервався, ні на які відомі засоби зв'язку представники ПБФ КОЛОС не відповідають, оплата за поставлений товар не проводиться, за місцем реєстрації ПБФ КОЛОС відсутня.

Дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи обставини спору, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями), питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, у разі відсутності коштів, достатніх для погашення боргу при виконанні рішення суду звертається стягнення на майно боржника.

Найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) (п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» ).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

В даному випадку, як вбачається з обставин, викладених в позовній заяві та заяві про забезпечення позову, предметом спору по справі №922/4800/16 є саме майнова вимога позивача про стягнення грошових коштів з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

При цьому, суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову може бути забезпечена шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог.

Господарський суд за змістом ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вважає, що вжиття наведених заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - унеможливить порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З іншої сторони суд враховує, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвими обмеженнями для відповідача та інших учасників судового процесу, оскільки не має наслідком повного припинення їх господарської діяльності, жодним чином не заважає веденню ними власної звичайної господарської діяльності, не призводить до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості, не унеможливлює користування відповідними цивільними правами.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача в частині накладення арешту на все майно відповідача, оскільки позивачем не було надано суду доказів відсутності на рахунках відповідача грошових коштів, а згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву СФГ "Злагода" про забезпечення позову задовольнити частково.

До вирішення спору по суті, накласти арешт на грошові кошти, Приватної багатогалузевої фірми КОЛОС (Код ЄДРПОУ: 22695480, 62483, Харківська область, Харківський район, селище Докучаєвське, вул. Докучаєва, б. 1-А, р/р 2 600001531303 Центральної філії ПАТ Кредобанк , МФО 325365) в межах позовних вимог - 491 318, 06 грн.

Стягувачем за цією ухвалою є Селянське (Фермерське) господарство "Злагода" (63324, Харківська область, Красноградський район, с. Соснівка, код ЄДРПОУ 31546053).

Боржником за цією ухвалою є Приватна багатогалузева фірма КОЛОС (Код ЄДРПОУ: 22695480, 62483, Харківська область, Харківський район, селище Докучаєвське, вул. Докучаєва, б. 1-А, р/р 2600001531303 Центральної філії ПАТ Кредобанк , МФО 325365).

Дана ухвала, відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 30.12.2016 року, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 31.12.2019 року.

Дата видачі ухвали - 30.12.2016.

Суддя ОСОБА_1