Постанова

від 28.12.2016 по справі 902/334/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2016 р. Справа № 902/334/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Гулова А.Г. ,

судді Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 р. у справі № 902/334/16

за позовом Крижопільського районного споживчого товариства

до Городківського сільського споживчого товариства

про визнання права власності на магазин

ВСТАНОВИВ:

Крижопільське районне споживче товариство звернулось до Городківського сільського споживчого товариства про визнання права власності на магазин, що розташований за адресою: вул. Свердлова, 3, с. Висока Гребля, Крижопільський район, Вінницька область.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 р. у справі №902/334/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Крижопільське районне споживче товариство звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував рішення дільничних зборів Городківського, Крижопільського та Жабокрицького сільських споживчих товариств первинної ланки про згоду реорганізації Крижопільської райспоживспілки у Крижопільське районне споживче товариство та рішення конференції про приєднання названих споживчих товариств до Крижопільського РСТ з правом правонаступництва Крижопільського РСТ.

Скаржник не погоджується з висновками місцевого суду про відсутність доказів на підтвердження рішення загальних зборів Городківського ССТ про реорганізацію шляхом приєднання до Крижопільського РСТ та про передачу останньому майна, в тому числі і спірної будівлі магазину.

На думку скаржника, судом не враховано, що магазин в с. В.Гребля входив до переліку основних засобів до Городківського ССТ, що позивачем не заперечується. Однак, це мало місце тільки до 20 серпня 2002 р., до рішення конференції.

Також, скаржник вважає, що при постановленні рішення судом залишено поза увагою і той факт, що в магазині, який знаходиться по вулиці Свердлова, 3 с. В.Гребля було добудовано складське приміщення для тари, а тому площа магазину становить 98,8 кв.м., це підтверджується третьою сторінкою акту вводу в експлуатацію від 25.12.1973 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 р. у справі № 902/334/16, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що оскільки будівництво в споживчій кооперації, в тому числі і у споживчих товариствах, проводилося за рахунок фонду капітальних вкладень споживчої кооперації, який створювався із відрахувань споживчих товариств і не являється власністю обласних та райспоживспілок, вказаний магазин не може належати позивачу. Адже обласні та райспоживспілки не мали власних прибутків, а тільки централізували їх. Відтак збудовані за рахунок фонду фінансування капітальних вкладень об'єкти передавалися споживчим товариствам безкоштовно і являються їх власністю. Окрім того, площа спірного магазину за даними технічного паспорта, виготовленого Тульчинським МБТІ, не співпадає з площею, що зазначена в акті введення в експлуатацію від 22 грудня 1973 року, на який як на підставу визнання права власності посилається позивач. Також, за твердженнями представників відповідача, Городківське ССТ не приєднувалося до Крижопільської районної споживчої спілки, відтак не передавало їй на баланс своїх матеріальних цінностей і коштів. Що стосується земельної ділянки, на якій знаходиться магазин, то саме Городківському ССТ видано державний акт на право користування землею, виготовлена технічна документація із землеустрою та укладено договір оренди земельної ділянки з Андріяшівською сільською радою.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до протоколу конференції Крижопільської райспоживспілки від 20.08.2002 р. прийнято рішення про приєднання до Крижопільської райспоживспілки Городківського, Жабокрицького та Крижопільського сільських споживчих товариств з передачею в процесі реорганізації майна, грошових коштів на баланс райспожив спілки (а.с.17-19 у т. 1).

На виконання вказаної постанови 29.11.2002 р. складено акт ліквідаційної документальної ревізії господарсько-фінансової діяльності Городківського сільського споживчого товариства Крижопільської РСС про передачу товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів ліквідованого Городківського ССТ Крижопільському РСТ, серед яких значиться магазин №21 в с. В.Гребля (а.с.22-24 у т.1).

Магазину в с. В.Гребля належить Крижопільському РСТ, оскільки він будувався за власні кошти, що підтверджується актом приймання в експлуатацію державною приймальною комісією завершеного будівництвом об'єкту від 25 грудня 1973 року (а.с.33-37).

Крижопільським районним споживчим товариством замовлений та виготовлений 14.02.2014 р. технічний паспорт на будівлю магазину (а.с.28-32 у т.1). У техпаспорті визначено, що площа магазину в с.В.Гребля по вул. Свердлова,3 має площу 98,8 кв.м.

Разом з тим, Крижопільським РСТ також виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою Вінницька область, Крижопільський район, с. В.Гребля, вул. Свердлова, 3 (а.с.38-50).

Окрім того, позивач також посилається на те, що спірний магазин перебуває у нього на балансі (а.с.172-206 у т. 1), а за земельну ділянку ним сплачується податок.

За змістом норм гл.8 ЦК УРСР (в редакції на 1974 рік) поняття оперативного управління не є тотожним праву власності - власник закріплює майно за суб'єктом господарювання, залишаючись власником.

Перебування майна, у тому числі споруди, будинку на балансі підприємства (організації) також не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Таким чином, постановка відповідачем спірного приміщення на баланс не змінює власника цього майна та не свідчить про наявність правових підстав для виникнення у нього права власності на останнє.

Згідно з нормами ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто чинне законодавство передбачає можливість пред'явлення позову про визнання права власності лише власником майна.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України видно, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.04.2011 р. у справі № 25/208-08.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідач доводить, що постановою зборів уповноважених членів Городківського ССТ від 20.03.2001 р. затверджено постанову правління споживчого товариства від 31.12.2000 р., прийняту на виконання рішень ХVІІІ (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України «Про програму завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації» від 19.12.2000 р. Вказаною постановою за Городківським ССТ затверджено статутний (громадський) капітал в сумі 129,6 грн. або 46,8%, пайовий (колективний) капітал в сумі 147,50 грн. або 53,2% та затверджено перелік основних засобів споживчого товариства І-ІІІ групи (неподільного громадського майна) залишковою вартістю 203968 грн. та подільного громадського майна І, ІІІ групи на суму 245728 грн. станом на 31.12.2000 р. Виходячи із наведеного, відповідач стверджує, що на балансі Городківського ССТ перебувають усі засоби, в тому числі і торгівельні будівлі, які розташовані в селах, зони обслуговування товариства.

Як вже зазначено вище, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства).

Як зазначено вище, саме позивач набув права власності на спірний магазин внаслідок будівництва спірного магазину господарським способом, за власні кошти - на законних підставах. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що будівля магазину вибула з власності позивача.

Позивач також посилається на передачу майна відповідачем на виконання постанови від 20.08.2002 р. конференції споживчої кооперації Крижопільського району, і такі обставини підтверджені доказами у справі.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про споживчу кооперацію" реорганізація та ліквідація спілки споживчих товариств провадиться за рішенням конференції, з'їзду з повідомленням про це спілки, до складу якої вона входить.

У відповідності до наведених норм 20.08.2002 р. на конференції споживчої кооперації Крижопільського району прийнято рішення про приєднання до Крижопільської райспоживспілки Городківське, Жабокрицьке, Крижопільське сільські споживчі товариства з передачею після повної інвентаризації майна, грошових коштів на баланс райспоживспілки та рішення про реорганізацію Крижопільської райспоживспілки шляхом перетворення в Крижопільське районне споживче товариство, затверджено склад організаційного комітету, доручено правлінню райспоживспілки вирішувати всі питання по приєднанню споживчих товариств до райспоживспілки (пп.1, 3 протоколу конференції).

Так, у справі №902/1322/14 за позовом Крижопільського РСТ до Городківського ССТ про визнання права власності на майно - магазин Продтовари №9 (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України) суд дійшов висновку, що мала місце реорганізація Крижопільської райспоживспілки в Крижопільське районне споживче товариство із відповідним приєднанням до Крижопільської райспоживспілки Городківського, Жабокрицького та Крижопільського районних споживчих товариств та з передачею матеріальних цінностей.

При вирішенні спору по суті колегією суддів взято до уваги рішення Господарського суду Вінницької області від 07.10.2010 р. у справі № 9/124-10 за позовом Споживчого товариства "Городківського сільського споживчого товариства" до Крижопільськогорайонного споживчого товариства за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача споживчого товариства "Жабокрицьке споживче товариство" та споживчого товариства "Крижопільське сільське споживче товариство" про визнання недійсним частини п.3 загальних положень Статуту Крижопільського РСТ.

Господарським судом у справі № 9/124-10 встановлено, що з акту ліквідаційної документальної ревізії господарсько-фінансової діяльності Городківського сільського споживчого товариства Крижопільської РСС від 29.11.2002 р. вбачається, що в результаті реорганізації Крижопільської райспоживспілки в районне споживче товариство, яка проведена на основі конференції райспожавспілки 20.08.2002 р. Городківське сільське споживче товариство ввійшло в склад Крижопільського РСТ та передало свої активи та пасиви станом на 01.10.2002 р. Зазначений акт ревізії підписаний головою правління ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_2 Городківського ССТ.

Акту приймання-передачі активів та пасивів Городківського сільського споживчого товариства райспожив спілці, а також бухгалтерських балансів останнього суду не надано.

При цьому, господарським судом Вінницької області при розгляді справи № 9/124-10 за позовом Городківського сільського споживчого товариства до Крижопільського районного споживчого товариства про визнання недісним частини п.3 загальних положень статуту Крижопільського РСТ встановлено, що Крижопільським РВ УМВС 11.12.2007 р. порушено кримінальну справу за ст. 357 ч. 1 КК України за фактом крадіжки в ніч з 5 на 6 грудня 2007 року з кабінету голови правління Крижопільського РСТ ОСОБА_3 документів, в томі числі актів передачі основних засобів Городківського, Жабокрицького, Крижопільського сільських споживчих товариств та протоколів зборів Городківського, Жабокрицького, Крижопільського сільських споживчих товариств про приєднання до Крижопільської райспоживспілки. Викрадення зазначених документів підтверджується актом опису документів, які були викрадені з приймальні та кабінету голови правління.

Зазначені рішення набрали законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом у справі № 9/124-10 встановлено також, що відповідно до протоколу конференції споживчої кооперації Крижопільського району від 20.08.2002 р., де розглядалися вищезазначені питання Городківське ССТ в особі голови правління ОСОБА_1 та інші сільські споживчі товариства були присутні на конференції і не заперечували проти прийняття постанови по даних питаннях в цілому, крім того за постанову проголосували одноголосно.

Відповідно до рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 03.04.2008 р. у справі № 2-687/2008 р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16.05.2008 р. встановлено, що у 2002-2003 роках на кожній коопертивній ділянці були проведені дільничні збори на яких вирішувались питання про вибори уповноважених. На перших зборах уповноважених, 20.08.2002 р., було обрано органи управління Крижопільського РСТ та прийнято статут Крижопільського РСТ, який зареєстрований 17.10.2002 р. у Крижопільській райдержадміністрації за № 2131.

Отже, на виконання вищенаведених рішень активи та пасиви перерахованих ССТ, в т.ч. Городківського ССТ (подільна частина 501,2 тис.грн. та неподільна частина 446,85 тис.грн.; статутний капітал 129,4 тис.грн., пайовий капітал 160,8 тис.грн., непогашені позики, борг перед бюджетом тощо) передані до Крижопільського РСТ.

Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що передача майна не відбувалась.

Наведені обставини суд першої інстанції залишив без уваги, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Також безпідставними є твердження відповідача про те, що рішення конференції від 20.08.2002 р. прийнято з перевищенням статутних повноважень.

Відповідно до статуту Крижопільської районної спілки споживчих товариств, затвердженого восьмими зборами ради райспоживспілки 31.07.1992 р. та чинного на час проведення конференції, районна спілка споживчих товариств заснована на добровільних засадах споживчими товариства району. Власність райспоживспілки створюється з майна, переданого їй споживчими товариствами та іншими її членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підпорядкованих їй підприємств і організацій, реалізації цінних паперів і іншої діяльності (п.44 статуту).

Райспоживспілка самостійно володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Вона реалізує право власності через свої органи /конференцію, Раду правління/ у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим статутом. Конференція, як вищий орган управління, споживчих товариств в районі, приймає відносно майна райспоживспілки будь- які рішення, що не суперечать законам України (п.45 статуту).

Згідно з п.9 статуту Крижопільської районної спілки споживчих товариств члени райспоживспілки зберігають повну організаційну та господарську самостійність, права юридичних осіб і керуються у своїй діяльності власними статутами. Будь-які рішення, що стосуються майнових прав члена райспоживспілки може бути прийняте тільки за його згодою.

Відповідно до п.10 статуту рішення виборно-представницьких і виконавчо-розпорядчих органів райспоживспілки, що прийняті в межах їх компетенції, обов'язкові для виконання споживчими товариствами та іншими членами.

Вищим органом управління райспоживспілки відповідно до п.16 статуту є конференція спілки споживчих товариств району, яка правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності райспоживспілки.

Згідно з п.17 статуту конференція райспоживспілки, серед іншого: здійснює право колективної власності райспоживспілки та визначає органи управління, котрим передаються окремі функції по господарському управлінню колективним майном тощо.

Наведені положення статуту райспоживспілки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема - ч.3 ст.8, ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію» та спростовують доводи відповідача про відсутність повноважень конференції для прийняття рішення про приєднання до Крижопільської райспоживспілки сільських споживчих товариств з передачею після повної інвентаризації майна.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо права користування земельною ділянкою, на якій розташована спірна будівля.

Колегією суддів встановлено, що рішенням 2 сесії 23 скликання Андріяшівської сільської ради від 11.06.1998 р. видано державний акт на право постійного користування землею Городківському ССТ II-ВН № 001041, в тому числі і під будівлю магазину № 12 орієнтовною площею 0,0328га.

Разом з тим, наведені обставини не мають значення у даному спорі про визнання права власності на об'єкт нерухомості з огляду на норми ст.34 ГПК України. Так, судом встановлено, що будівництво спірного приміщення виконувалось позивачем, а не відповідачем, і відсутні будь-які докази про надання відповідачеві земельної ділянки для такого будівництва. Посвідчення права користування земельною ділянкою у 1998 році - для господарського використання - не має значення у даному спорі, оскільки встановлено, що спірним приміщенням Городківське ССТ з 1974 року користувалось на законних підставах.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши встановлені обставини в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про підтвердження позивачем своїх прав на майно - магазинзагальною площею 98,8 кв.м., що знаходиться за адресою:Вінницька область Крижопільський район с.Велика Гребля, вул. Свердлова, 3 , - шляхом подання належних і достатніх доказів відповідно до норм ст.33-34 ГПК України, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах. Доводи відповідача, який оспорює та не визнає право власності позивача, спростовані матеріалами даної справи та справи № 9/124-10, рішенням з якої встановлені факти, які мають преюдиціальне значення у даному спорі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (ч.2 ст.103 ГПК України).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Крижопільського районного споживчого товариства підлягає задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до ст.ст.103 та 104 ГПК України, - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства задоволити. Рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 у справі № 902/334/16 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати право власності на приміщення магазину загальною площею 98,8 кв.м., що розташоване за адресою: Вінницька область Крижопільський район с. Велика Гребля, вул. Свердлова, 3 за Крижопільським районним споживчим товариством.

Стягнути з споживчого товариства "Городківське сільське споживче товариство" (24615, Вінницька область, Крижопільський район, с. Городківка, вул. Леніна, 2; код ЄДРПОУ 01740806) на користь Крижопільського районного споживчого товариства (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Комсомольська, 17а; код ЄДРПОУ 01740779) 1378,00 грн. судового збору за подання позову та 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Матеріали справи №902/334/16 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.