Постанова

від 16.05.2017 по справі 902/334/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 902/334/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Могила С.К., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиГородківського сільського споживчого товариства напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі№902/334/16 господарського суду Вінницької області за позовомКрижопільського районного споживчого товариства доГородківського сільського споживчого товариства про визнання права власності на магазин за участі представників сторін:

від позивача - Котюжанський В.А., Прицюк А.В.,

від відповідача - Лукавський А.В.,

У С Т А Н О В И В:

19.04.2016 Крижопільське районне споживче товариство звернулися до господарського суду Вінницької області з позовом до Городківського сільського споживчого товариства про визнання права власності на майно - магазин, розташований за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р-н., с. Висока Гребля, вул. Свердлова, 3.

Позов мотивовано положеннями ст.392 ЦК України та тим, що 25.12.1973 Крижопільська райспоживспілка, до якої згідно конференції споживчої кооперації від 20.08.2002 були приєднані Городківське, Жабокрицьке, Крижопільське споживчі товариства, та правонаступником якої є Крижопільське РСТ, збудувала спірне нерухоме майно. За твердженнями Крижопільського РСТ, факт будівництва посвідчується актом від 25.12.1973 приймання в експлуатацію зазначеного об'єкта, згідно даних державного земельного кадастру ділянка, на якій розташовано магазин числиться за Крижопільським РСТ. Наголошували, що магазин, на який ними виготовлено технічну документацію, перебуває на їх балансі. З огляду на що, посилаючись на правомірність зведення ними спірного об'єкта, просили визнати за ними відповідне право у судовому порядку.

Городківське сільське споживче товариство проти позову заперечували, посилаючись на те, що збудовані за рахунок фонду фінансування капітальних вкладень об'єкти передавалися споживчим товариствам безкоштовно і є їх власністю. Звертали увагу, що площа спірного магазину за даними технічного паспорта, виготовленого Тульчинським МБТІ, не співпадає з площею, зазначеною в акті від 22.12.1973 введення в експлуатацію, на який як на підставу визнання права власності посилався позивач. Зауважували, що не приєднувались до Крижопільської райспоживспілки та не передавали на баланс останньої своїх матеріальних цінностей і коштів. Стверджували, що саме їм було видано державний акт на право користування землею, ними була виготовлена технічна документація із землеустрою та укладено договір оренди земельної ділянки з Андріяшівською сільською радою. Тому просили відмовити у позові через необгрунтованість.

08.08.2016 рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Тварковський А.А.) у задоволенні позову відмовлено за безпідставностю його вимог.

28.12.2016 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Дем'янчук Ю.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено. Визнано за Крижопільським районним споживчим товариством право власності на приміщення магазину загальною площею 98,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р-н., с. Висока Гребля, вул. Свердлова, 3.

У касаційній скарзі Городківське сільське споживче товариство посилалися на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, постанову якого просили скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тому до предмету доказування за цим позовом входить установлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Звертаючись до суду із відповідним позовом на підставі ст.392 ЦК України, Крижопільським РСТ не зазначено, яким чином відповідачем порушено його права чи охоронювані законом інтереси, чим створено неможливість реалізації свого права (при його наявності) у передбаченому законом порядку, чого не було установлено й судом апеляційної інстанції при задоволенні позову. Апеляційним господарським судом не зазначено норми права, на підставі яких у Крижопільського РСТ виникло право власності на будівлю магазину, не установлено наявності у позивача правовстановлюючих документів на спірний об'єкт, права користування земельною ділянкою на якій він розміщений, тому неправомірно задоволено позовні вимоги.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення від 08.08.2016 обгрунтовано зроблено висновки щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на будівлю магазину. Правомірно відхилено посилання позивача на документ під назвою "Акт приемки в експлуатацию государственной комиссией законченного строительства (реконструкцией) магазина в с. В. Гребля Крижопольского райпотребсоюза Винницкой области" з підстав наявності у матеріалах справи наданої на вимогу суду державним архівом у Вінницькій області належним чином завіреної копії документа під назвою "Акт приемки в експлуатацию государственной комиссией законченного строительства (реконструкцией) магазина в с. В. Гребля Городковського сельпо Крижопольского райпотребсоюза Винницкой области". Разом із тим, узявши до уваги документ, наданий офіційною державною установою, згідно якого загальна площа магазину склала 46,5 кв. м., судом першої інстанції правильно зауважено, що оскільки згідно інвентаризаційної справи Тульчинського МБТІ загальна площа об'єкта за указаною адресою становила 98,8 кв. м., магазин по вул. Свердлова, с. В. Гребля, Крижопільського р-ну, Вінницької обл. не є тим об'єктом нерухомості, який вводили в експлуатацію 25.12.1973, на що посилався позивач у позовній заяві. Земельну ділянку під спірним об'єктом згідно державного акта на право користування землею, та технічної документації із землеустрою за погодженням із Андріяшівською сільською радою на підставі висновків відділу містобудування та архітектури Крижопільської районної державної адміністрації та відділу Держземагенства у Вінницькій області, надано на праві користування Городківському ССТ, яким укладено відповідний договір оренди з Андріяшівською сільською радою, на що також вірно звернуто увагу місцевим господарським судом.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене, правові підстави та умови задоволення позову про визнання права власності апеляційним судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача не охоплюються положеннями ст.392 ЦК України. Виходячи з чого, місцевим судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що при ухваленні рішення місцевим господарським судом правильно встановлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 підлягає залишенню в силі, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Городківського сільського споживчого товариства задоволити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 у справі №902/334/16 - залишити в силі.

Стягнути з Крижопільського районного споживчого товариства на користь Городківського сільського споживчого товариства 1 920,00грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяС.К. Могил СуддяН.М. Нєсвєтова