Рішення

від 19.12.2016 по справі 369/7455/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7455/16-ц

Провадження № 2/369/3371/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Акорд про стягнення нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Акорд про стягнення нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Свої вимоги мотивувала тим, що 05 січня 2015 року її було прийнято на роботу у ТОВ Акорд на посаду головного бухгалтера за сумісництвом згідно штатного розкладу підприємства. 31 серпня 2015 року вона була звільнена із займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 Кодексу Законів про Працю України, що підтверджується записами у трудовій книжці. В порушення вимог законодавства їй за всі місяці роботи в підприємстві не виплачувалася заробітна плата, крім того при звільнені в порушення вимог закону не була виплачена заборгованість по заробітній платі. Розмір заборгованості по заробітній платі складає 9927.26 гри, нарахованої за лютий-вересень 2015 року. 28 липня 2016 року вона направила на адресу ТОВ Акорд вимогу про розрахунок, яка залишена відповідачем без уваги. Окрім того, сума компенсації за невикористані 14 календарних днів щорічної відпустки становить 671,30 грн. Тому вважає свої права порушеними, у зв'язку із чим змушена була звернутись із позовом до суду.

При розгляді справи позивачка уточнила позовні вимоги. Остаточно просила суд стягнути з ТОВ Акорд на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 02 лютого 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 9800,00 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 671,30 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі ч.1 ст. 117 КЗпП України за період з 01 вересня 2015 року по 03 жовтня 2016 року - 18 341,10 грн, а також компенсацію згідно ст.ст. 1,2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати у сумі 1138,20 грн, що разом складає 29 950,60 грн.

У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися. Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду письмові заперечення по суті спору, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно наказу 05 січня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТОВ Акорд на посаду головного бухгалтера за сумісництвом згідно штатного розкладу підприємства, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Згідно наказу №9 від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 Кодексу Законів про Працю України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

За період роботи позивача з 02 лютого 2015 року по дату її звільнення в порушення вимог законодавства заробітна плата не була виплачена.

Згідно ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

З ст. 32 Закону України Про оплату праці вбачається, що трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Відповідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Структура заробітної плати визначається Законом України Про оплату праці , зокрема вона складається з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною першою ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст.116 КЗпП України.

Відповідно дост.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала заробітну плату з 02 лютого 2015 року по 31 серпня 2015 року, тобто по дату звільнення.

28 липня 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ Акорд вимогу про розрахунок виплатити заробітну плату за період з лютого 2015 року по серпень 2015 року з грошовою компенсацією за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Зазначена вимога залишена ТОВ Акорд без належного реагування.

На підставі ч. 8ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, устав і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Аналізуючи вищевказані норми закону, суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю Акорд має заборгованість перед позивачем по заробітній платі за період з 02 лютого 2015 року по 31 серпня 2015 року в розмірі 9800 грн. 00 коп.

В той же час відповідач не надав належних доказів щодо виплати позивачу заробітної плати за вказаний період.

На підставі ч. 1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки слід зазначити наступне.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ст. 2 Закону України Про відпустки ).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення також міститься і в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Згідно ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього закону.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Виходячи з положень ст. 168.1.1Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податків зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовують ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу; ст. 168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умов одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкового зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 116 КЗпП України, ТОВ Акорд зобов'язаний був саме в день звільнення - 31 серпня 2015 року провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, проте цього зроблено не було.

Необхідність виплати грошової компенсації за невикористану відпустку обумовлена КЗпП України та Законом України Про відпустки .

Статтями 83 Кодексу законів про працю України, ст.24Закону України Про відпустки від 15 листопада 96 р. № 504/96-ВРпередбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація завсі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, яку б тривалість працівник не працював, він має право на грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів про надання позивачу відпустки за відпрацьований час або ж виплати компенсації за невикористану відпустку за цей період.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористанні відпустки.

Розрахунок компенсації за невикористану відпустку провадиться в тому ж порядку, що і суми звичайних відпускних. Наведемо формулу для розрахунку:

К = Д х

365 (366) С

де К - сума компенсації за невикористану відпустку; З - сума заробітної плати за 12 календарних місяців або за фактично відпрацьований період (меншої тривалості); 365 (366) - кількість календарних днів у році за 12 місяців у звичайному та високосному році відповідно; С - кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством; Д - кількість календарних днів невикористаної відпустки, що підлягають компенсації.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються (п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, а саме за невикористані 14 календарних днів щорічної відпустки розмір компенсації складає 671, 30 грн.

У відповідності до ч.1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до зазначених норм, є підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що під час звільнення позивача, йому не була виплачена, з вини відповідача, нарахована заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, що є підставою для застосування положення ст.117 КЗпП України.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 01.09.2015 року по 04.10.2015 року. Середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, що підлягає стягненню з ТОВ Акорд в порядку ст..117 КЗпПУ 18 341,10 грн ( 399 днів затримки х середньоденна заробітна плата 45,90 грн).

Статтями 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також враховуючи визнання позову відповідачем, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ТОВ Акорд знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного , ст.ст. 116, 117, 83, 233 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці , ст. 1, 2, 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акорд (ідентифікаційний номер 32066591) на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, невиплачену заробітну плату за період з 02 лютого 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 9 800,00 грн (девять тисяч вісімсот грн.) , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - 671,30 грн (шістсот сімдесят одна грн. тридцять коп.), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 18 341,10 грн ( вісімнадцять тисяч триста сорок одна грн. десять коп.), компенсацію - 1138,20 грн ( одна тисяча сто тридцять вісім грн. двадцять коп.).

Заява по перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області. У разі якщо особи, які беруть участь у справі не були присутні під час ухвалення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя