Рішення

від 26.12.2016 по справі 911/3944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р. Справа № 911/3944/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «АНТАРЕС-АГРО»

до Приватного підприємства «РОСЬ»

про стягнення 34641,58 грн.

секретар судового засідання (пом.судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1, довір. б/н від 12.05.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Приватне підприємство «АНТАРЕС-АГРО» (далі - ПП «АНТАРЕС-АГРО» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «РОСЬ» (далі - ПП «РОСЬ» , відповідач) про стягнення 34641,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 021001 від 02.10.2015 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 29772,60 грн. основного боргу, 322,51 грн. 3% річних, 1301,56 грн. інфляційних втрат, 3244,91 грн. пені, а також 1378,00 грн. судового збору.

19.12.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 15.12.2016 р. (вх. № 26155/16 від 19.12.2016 р.) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.12.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував повністю.

Відповідач у судове засідання 26.12.2016 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.12.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.10.2015 р. між Приватним підприємством «АНТАРЕС-АГРО» (продавець) та Приватним підприємством «РОСЬ» в особі філії «Охтирський сиркомбінат» (покупець) було укладено договір поставки № 021001, відповідно до п. 1.1 якого у строки і на умовах, визначених даним договором, продавець зобов'язується передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Товар повинен бути поставлений з його приналежностями, включаючи технічну документацію, інструкції з користування товаром українською та/або російською мовами. Товар повинен поставлятися в комплекті у відповідності до даного договору, що забезпечує його експлуатацію (використання) за призначенням.

Згідно з п. 1.2 договору, передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною складовою даного договору.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за даним договором визначається у видаткових накладних за попередньою усною домовленістю між сторонами даного договору (п. 2.1 договору).

У відповідності до пункту 3.1 договору, оплата за товар здійснюється в гривнях України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Датою оплати товару і належного виконання грошового зобов'язання за цим договором вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата за товар відбувається шляхом 100 % попередньої оплати вартості товару.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «АНТАРЕС-АГРО» поставило ПП «РОСЬ» товар загальною вартістю 29772,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 296 від 22.06.2016 р. на суму 13872,60 грн., № 362 від 26.07.2016 р. на суму 7950,00 грн., № 451 від 02.09.2016 р. на суму 7950,00 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Проте, відповідач, в порушення умов договору № 021001 від 02.10.2015 р., за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судове засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором № 021001 від 02.10.2015 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 021001 від 02.10.2015 р. на загальну суму 29772,60 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3244,91 грн. пені, керуючись п. 6.2 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 договору у разі прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 3244,91 грн., нарахованої на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо. Зазначений розмір пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 322,51 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1301,56 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства «АНТАРЕС-АГРО» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РОСЬ» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10-А, код 32191954) на користь Приватного підприємства «АНТАРЕС-АГРО» (40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 33 А, код 23824689) 29772 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 60 коп. основного боргу, 3244 (три тисячі двісті сорок чотири) грн. 91 коп. пені, 322 (триста двадцять дві) грн. 51 коп. 3% річних, 1301 (одну тисячу триста одну) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 05.01.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна