Постанова

від 21.12.2016 по справі 921/352/16-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.                                        Справа № 921/352/16-г/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року по справі №921/352/16-г/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» про стягнення 118987,05 грн. та вилучення об'єкта оперативного лізингу

          ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» про стягнення 118987,05 грн. заборгованості за договором оперативного лізингу та вилучення об'єкта оперативного лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оперативного лізингу (найму) №00004618 з додатком «Загальні комерційні умови оперативного лізингу (найму)».

Господарський суд Тернопільської області (суддя Андрусик Н.О.) рішенням від 21 липня 2016 року позов задовольнив частково. Суд присудив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖТЕРБУД» 95160,87 грн. боргу, 685,40 грн. 3% річних, 1511,33 грн. інфляційних втрат, 1841,45 грн. пені та 4595,60 грн. судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна». Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖТЕРБУД» з оперативного лізингу (найму) об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Golf 6.1.4 TSI, шасі №WVWZZZ1KZCW206339, двигун №CAXA53069, рік виробництва 2012, та передати його товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна». У решті позову суд відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року у справі №921/352/16-г/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що зважаючи на неповернення об'єкту лізингу після припинення дії договору наймодавцем додатково нараховано платежі за фактичне користування автомобілем. Також стверджує, що у частині виставлених позивачем рахунках-фактурах в графі товар зазначено «послуги з адміністрування та обслуговування» замість «оперативна оренда авто», що не передбачено договором.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд», матеріали справи, і вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року у справі №921/352/16-г/17 слід скасувати частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим кодексом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За приписами частини першої статті 292 Господарського кодексу України лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (наймодавець) і товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехбау» (наймач) 23 березня 2012 року уклали договір оперативного лізингу (найму) №00004618 (договір лізингу, контракт) з додатком «Загальні комерційні умови оперативного лізингу (найму)» (комерційні умови).

Відповідно до комерційних умов наймодавець зобов'язався передати наймачеві у користування (найм) за плату транспортний засіб - автомобіль типу VW Golf 6.1.4 TSI, шасі №WVWZZZ1KZCW206339, двигун №CAXA53069, 2012 року виробництва, вартістю 25800 дол. США (з ПДВ) (об'єкт лізингу) строком на 60 місяців, а наймач зобов'язався прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати щомісячні орендні платежі (за перший період найму (з 23.03.2012р. по 30.04.2012р.) - 7056,92 дол. США до 02.04.2012р. та за кожний наступний повний місяць найму - 482,39 дол. США до 15 числа кожного поточного місяця) та повернути автомобіль відповідно до умов контракту (п.п. 1, 2, 3.1, 3.2, 6.1, 6.5, 12.1 комерційних умов).

Сторони визначили, що орендні платежі, які підлягають сплаті за контрактом, розраховуються в дол. США та підлягають внесенню в національній валюті України – гривні за змінним обмінним курсом долара США до гривні, встановленого банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь») або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку з купівлі та продажу долара США до української гривні. Обмінний курс обирається наймодавцем при виставленні рахунку для оплати кожного з платежів по контракту. Сплата орендних платежів здійснюється на підставі виставлених до 15-го числа поточного місяця Наймодавцем рахунків, а у разі неотримання рахунків Наймач зобов'язаний сплатити платіж у відповідності до умов контракту, а в подальшому після отримання рахунку, доплатити різницю між сплаченою сумою та сумою, зазначеною в рахунку.

В будь-якому випадку орендні платежі мають покривати весь фактичний термін користування автомобілем, починаючи з дати отримання до моменту повернення транспортного засобу, що підтверджується відповідними Актами прийому-передачі (договір лізингу, п.п. 5.4, 6.2, 6.3, 6.5 комерційних умов).

Крім того, згідно п.п. 6.15, 8.2 комерційних умов у випадку прострочення сплати орендних платежів та/або будь-якого іншого платежу наймач сплачує на користь наймодавця пеню в розмірі 10% річних від простроченої суми за кожен день затримки і до моменту повної виплати простроченого платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п. 8.3 комерційних умов): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу; сплатити компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту.

Розділом 5 комерційних умов визначено порядок передачі та повернення автомобіля шляхом підписання акту прийому-передачі автомобіля, в якому, окрім загальної інформації, фіксується наявність чи відсутність дефектів автомобіля, а, якщо в акті з боку сторін не зазначено будь-яких заперечень, автомобіль вважається таким, що був переданий або повернутий у належному стані та згідно умов контракту. Момент передачі/повернення об'єкта лізингу є підписання наймодавцем відповідного акту приймання-передачі.

Право власності на автомобіль зберігається за наймодавцем з наданням наймачу права користуватися автомобілем впродовж усього строку дії контракту відповідно до його умов (п. 4.1 комерційних умов). При цьому витрати, понесені сторонами при передачі та поверненні автомобіля за договором та в процесі користування автомобілем протягом строку дії договору, несе наймач (п. 4.3 комерційних умов).

Пунктом 8.2. комерційних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу наймач сплачує пеню у розмірі 10% річних від суми простроченого платежу за кожен прострочений день порушення терміну оплати.

Пунктами 12.4, 12.4.2 умов контракту сторони передбачили, що наймодавець вправі в односторонньому порядку відмовитися від контракту, припинити його дію, розірвати контракт, якщо наймач не сплатив один наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання такого грошового зобов'язання перевищує десять робочих днів.

Згідно п. 12.5 комерційних умов передбачено, що дата припинення дії контракту/розірвання контракту визначається наймодавцем у відповідному повідомленні (вимозі). У випадку розірвання договору в односторонньому порядку, на наймодавця покладено обов'язок направити на адресу наймача, за якою він офіційно зареєстрований, відповідне повідомлення про прострочення ним чергових орендних платежів та про розірвання (припинення, відмову від договору) договору. У випадку неотримання наймачем такого повідомлення через відсутність за вказаною адресою, повернення відповідного поштового відправлення через закінчення строку зберігання, вважається, що наймач є належним чином повідомленим.

Після припинення дії контракту шляхом його розірвання наймодавець має право на отримання всіх гарантій щодо отримання повної суми всіх непогашених орендних платежів та інших платежів, незалежно від дати їхньої сплати (п. 12.6 комерційних умов).

Відповідно до п. 13.1 комерційних умов наймодавець зобов'язаний у строки, встановлені позивачем, повернути автомобіль позивачеві у всіх випадках закінчення строку найму, розірвання/припинення договору. Якщо відповідач відмовляється повернути або затримує повернення автомобіля, позивач має право вилучити автомобіль без згоди відповідача.

За приписами п.п. 13.2, 13.7 комерційних умов вилучення автомобіля здійснюється у всіх випадках припинення дії, розірвання контракту і, якщо позивач не зможе здійснити свої права на вилучення/повернення, як це передбачено контрактом, позивач має право на вилучення автомобіля у відповідача в примусовому порядку відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктами 13.6, 12.7, 12.8 комерційних умов наймач відшкодовує будь-які витрати, понесені наймодавцем у зв'язку з вилученням/поверненням автомобіля, у тому числі витрати, пов'язані із залученням третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням автомобіля, а також несе всі витрати, фактично понесені наймодавцем або витрати, які наймодавець повинен буде здійснити, в тому числі, але не виключно, страхові франшизи, штрафи, витрати на правову допомогу, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, завдані позивачу в результаті невиконання або неналежного виконання договору відповідачем.

Усі зміни та доповнення до контракту, відповідно до п.п. 6.13, 20.1 комерційних умов, укладаються між сторонами в письмовій формі та вступають в дію з моменту підписання їх сторонами.

Так, 24 березня 2012 року, сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оперативного лізингу (найму) №00004618 від 23 березня 2012 року за умовами якої доповнено текст загальних комерційних умов щодо компенсації наймодавцю вартості пошкоджень/недоліків автомобіля та строків відшкодування їх вартості.

10 березня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (наймодавець), товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехбау» (наймач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» (новий наймач) уклали трьохсторонню угоду №408 про заміну наймача в договорі оперативного лізингу (найму), відповідно до якої замінено сторону наймача з передачею новому наймачеві усіх прав та обов'язків первісного наймача, визначених договором лізингу.

За приписами розділу 2 угоди передача об'єкта оперативного лізингу здійснюється в день укладення угоди та оформляється підписанням трьохстороннього акту прийому-передачі. Разом з передачею об'єкта лізингу здійснюється передача усіх документів, що його стосуються, а також документів, що мають відношення до контракту.

Відповідно до розділу 5 угоди №408 така вступає в силу з дати її підписання.

За актом прийому-передачі попередній наймач в день укладення угоди 10 березня 2015 року передав новому наймачу в робочому стані об'єкт лізингу без суттєвих пошкоджень та недоліків, у звичайному вигляді транспортного засобу, що перебував у користуванні, в придатному стані для виростання за призначенням.

Отже, з 10 березня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» (відповідач) набуло прав і обов'язків наймача за договором оперативного лізингу (найму) №00004618 з додатком «Загальні комерційні умови оперативного лізингу (найму)».

За твердженням позивача, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання зі сплати щомісячних орендних платежів. З рахунків-фактур №00045828 від 03.07.2015р. на суму 10142,21 грн., №00047286 від 03.08.2015р. на суму 10176,95 грн., №00048735 від 02.09.2015р. на суму 10542,60 грн., №00050246 від 05.10.2015р. на суму 10194,79 грн., №00308352 від 26.11.2015р. на суму 11099,75 грн., №00312563 від 25.12.2015р. на суму 11119,03 грн., №00316457 від 28.01.2016р. на суму 11480,84 грн., №00319966 від 25.02.2016р. на суму 12284,02 грн., №00323483 від 29.03.2016р. на суму 12621,7 грн.; зведеної облікової виписки з рахунку клієнта слідує, що станом на 21 квітня 2016 року заборгованість відповідача становить 36555,53 грн. (з урахуванням часткової оплати орендних платежів 09.10.2015р. в розмірі 2856,11 грн. та 06.11.2015р. в розмірі 1644,91 грн.).

Зважаючи на неповернення об'єкту лізингу позивачу після припинення дії договору оперативного лізингу, наймодавцем додатково згідно п. 12 договору, нараховано платежі у сумі 58605,34 грн. за фактичне користування автомобілем (листопад 2015 року - березень 2016 року).

Ураховуючи наявність заборгованості по лізингових платежах позивач, згідно з п.п. 8.2, 12.4, 12.5, 12.7 комерційних умов, звернувся 20 листопада 2015 року до відповідача за його місцезнаходженням з письмовим повідомленням №00004618 про відмову від договору, у якому зазначив дату припинення дії контракту, та вимагав сплатити прострочені орендні платежі, нараховані штрафні санкції та інші витрати, понесені наймодавцем, а також вимагав повернути предмет лізингу протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову від контракту. Відповідач поштове відправлення не отримав, оскільки таке повернуто відділенням поштового зв'язку відправнику із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання», що згідно п. 12.5 комерційних умов свідчить про належне повідомлення відповідача про відмову від контракту та дотримання позивачем порядку припинення дії контракту у зв'язку з відмовою від нього в односторонньому порядку. Водночас відповідач не сплатив заборговану суму, не повернув предмет лізингу.

З урахуванням наведеного позивач просив Господарський суд Тернопільської області стягнути з відповідача 118987,05 грн. заборгованості, яка складається з орендних платежів за період з липня 2015 року до березня 2016 року в загальній сумі 95160,87 грн., а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання 1511,33 грн. інфляційних втрат, 685,40 грн. 3% річних, 1841,45 грн. пені та 19788 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання договору оперативного лізингу, що становлять витрати, пов'язані з наданням правової допомоги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», ТОВ «Юридична фірма Вернер», витрати нотаріуса за вчинення виконавчого напису, котрі належать вирішенню згідно ст. 22 ЦК України.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав повністю, допустив прострочення орендних лізингових платежів за період з липня 2015 року до березня 2016 року. Доказів на підтвердження погашення заборгованості відповідач не надав. Тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 95160,87 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Крім того, суд здійснив перерахунок пені, нарахованої на підставі п.8.2. комерційних умов за невиконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів за період з 16.07.2015р. до 16.04.2016р. і вказав, що такий розрахунок позивачем здійснено вірно, оскільки розмір пені, визначений умовами контракту є меншим за максимальний розмір пені, передбачений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Також суд першої інстанції, перевірив розрахунок 3% річних в сумі 685,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 1511,33 грн., нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів за період з 16.07.2015р. до 21.04.2016р., і в цій частині позов задовольнив у повному обсязі. При цьому суд вказав на допущену позивачем при нарахуванні інфляційних втрат помилку, яка проте не призвела до нарахуванням більшої (неправомірної) суми інфляційних втрат.

Суд першої інстанції відхилив позовні вимоги про стягнення з відповідача 19788 грн. збитків і вказав що витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків, а факт їх понесення та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про оперативний лізинг.

Щодо вимоги повернути об'єкт оперативного лізингу суд першої інстанції констатував, що контракт №00004618 оперативного лізингу (найму) розірваний згідно з п.п. 12.4, 12.5, 12.7 комерційних умов в позасудовому порядку у зв'язку з відмовою позивача від договору, тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу предмет лізингу.

Львівський апеляційний господарський суд частково погоджується із висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальна сума заборгованості за орендними платежами становить 36555,53 грн. і така документально підтверджена. Означену суму заборгованості не заперечує і не спростовує й відповідач.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на безпідставності стягнення 29216,96 грн. платежів за «послуги з адміністрування та обслуговування», оскільки такі платежі не передбачені договором оперативного лізингу і комерційними умовами.

На підставі п.12 договору оперативного лізингу за неповернення об'єкту лізингу після припинення дії договору оперативного лізингу, нараховано платежі за фактичне користування автомобілем (листопад 2015 року - березень 2016 року) у загальній сумі 58605,34 грн. Проте у рахунках-фактурах №00308352 від 26.11.2015р. на суму 11099,75 грн., №00312563 від 25.12.2015р. на суму 11119,03 грн., №00316457 від 28.01.2016р. на суму 11480,84 грн., №00319966 від 25.02.2016р. на суму 12284,02 грн., №00323483 від 29.03.2016р. на суму 12621,7 грн. (всього 58605,34 грн.) поряд із сумою плати за «відшкодування частини вартості об'єкта лізингу» вказано й суми платежів за «послуги з адміністрування та обслуговування».

А саме, вартість послуг з адміністрування та обслуговування у рахунку фактурі №00308352 від 26.11.2015р. становить 5627,88 грн., у рахунку фактурі №00312563 від 25.12.2015р. – 5592,56 грн., у рахунку фактурі №00316457 від 28.01.2016р. – 5727,44 грн., у рахунку фактурі №00319966 від 25.02.2016р. – 6077,38 грн., у рахунку фактурі №00323483 від 29.03.2016р. – 6191,70 грн. (а. с. 44-48).

Разом з тим, платежі за «послуги з адміністрування та обслуговування» не передбачені договором оперативного лізингу (найму) №00004618 та додатком «Загальні комерційні умови оперативного лізингу (найму)». Підстав нарахування цих сум позивач не пояснив і не обґрунтував. Цієї обставини суд першої інстанції не врахував.

Відтак із загальної суми платежів за фактичний термін користування предметом лізингу слід виключити вартість послуг з адміністрування та обслуговування у загальній сумі 29216,96 (5627,88 + 5592,56 + 5727,44 + 6077,38 + 6191,70) грн. Отже, за фактичний термін користування предметом лізингу відповідач повинен сплатити позивачу 29388,38 грн.

Таким чином, сума боргу за договором лізингу становить 65943,91 грн., з якої 36555,53 грн. – сума несплачених орендних платежів, а 29388,38 грн. – платежі за фактичний термін користування предметом лізингу.

Слід зазначити, що суд першої інстанції стягнув суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів. На заборгованість з платежів за фактичний термін користування предметом лізингу пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховувались і суд таких не стягував. Тому зменшення на 29216,96 грн. суми боргу не впливає на стягнені судом першої інстанції суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням вищенаведеного рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року у справі №921/352/16-г/17 в частині стягнення 95160,87 грн. боргу слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 65943,91 грн. боргу. У решті рішення слід залишити без змін. Судові витрати згідно статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно задоволеній сумі.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжтербуд» задовольнити частково. Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року у справі №921/352/16-г/17 в частині стягнення 95160,87 грн. боргу і в цій частині прийняти нове рішення:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖТЕРБУД» (м. Тернопіль, вул. Гайова, 21-А, ідентифікаційний код 39203531) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (м. Київ, Проспект Павла Тичини, 1-В, ідентифікаційний код 35571472) 65943,91 грн. боргу.

У решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року у справі №921/352/16-г/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Гриців В.М.

                     суддя                                                            Давид Л.Л.

                     суддя                                                            Кордюк Г.Т.