Постанова

від 17.05.2007 по справі 2-24/16344-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-24/16344-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 15 травня 2007 року  

Справа № 2-24/16344-2006А

                                           місто Севастополь

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін :

позивача – Кіт Ю.І. за довіреністю за № 122 від 14 травня 2007року;

відповідача – не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 19 лютого 2007 року

за позовом Державного підприємства науково-виробничого випробувального центру "Ай-Петрі" (пр. Леніна, 4, Феодосія, 98112),

до  Державної податкової інспекції у місті Феодосії в  Автономній Республіці Крим (вул. Кримська, 82-в, Феодосія, 98100),

про скасування податкових повідомлень-рішень,

                                                  В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафів у розмірах 10%, 20% і 50% чи у сумах 1.619,58грн., 372,23 грн., 22.946,89 грн. за затримку сплати узгоджених сум  податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позов обґрунтований тим, що штрафи застосовані після закінчення строку давності – несвоєчасна сплата була у 2001-2002 роках, а штрафи застосовано у 2006 році.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2001-2002 роках несвоєчасно сплатив самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за що рішеннями відповідача від 24 лютого 2006 року застосовані штрафні санкції.

Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, податкові повідомлення-рішення скасовані, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40 грн. державного мита.

Судове рішення мотивовано тим, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняті з порушенням строку давності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду, у позові відмовити на той підставі, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, до штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання не можна застосовувати строк давності визначення податкового зобов'язання.

Заперечень на апеляційну скаргу не надано.

У судовому засіданні представник позивача з доводами апеляційної скарги не погодився тому, що штраф за затримку сплати податкового боргу є податковим зобов'язанням і на нього розповсюджується строк давності визначення.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи апеляційною інстанцією залишено без задоволення, у зв'язку з тим, що про час і місто судового засідання відповідач був повідомлений повісткою у наступному засіданні (а.с. 147), втім у справі достатньо доказів для розгляду спору, явка відповідача не була визнана судом обов'язковою, відповідач ніякими доказами не підтвердив неможливість направлення свого представника у судове засідання. Представник позивача заперечував проти відкладення судового засідання слуханням.  

На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази та належним чином засвідчені копії доказів, що були надані до суду першої інстанції (а.с. 123-144, 151-155) розглянувши справу встановив  наступне.

24 лютого 2006 року керівником Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Любимцевою Е.В. (правонаступником якої є відповідач –а.с. 151-155) на підставі акту перевірки №615\15-2 від 20 лютого 2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість  штрафів :

1) №001191 1308\15-2\1\0 штраф у розмірі 10% чи у сумі 1.619,58грн. (а.с. 9),

1) №001190 1308\15-2\2\0 штраф у розмірі 20% чи у сумі 372,23грн. (а.с. 10),

1) №001189 1308\15-2\3\0 штраф у розмірі 50% чи у сумі 22.946,89грн. (а.с. 11), які отримані позивачем 11 вересня 2006 року (а.с. 76-77).  

Скарги позивача на ці податкові повідомлення-рішення рішеннями  органів державної податкової служби різних рівній залишені без задоволення, рішення про застосування штрафних санкцій –без змін, що позивач не оспорює і це підтверджує рішення центрального податкового органу  про результат розгляду скарги (а.с. 79-80).

З вказаного вище акту невиїзної, документальної перевірки з додатком - розрахунком штрафних санкцій (а.с.6-8, 20, 78) вбачається, що позивач несвоєчасно 22 травня, 22 червня, 31 серпня 2001 року, 21 січня, 17, 18, 21, 25, 27  червня, 1, 8, 12, 17, 24 липня, 15, 19, 23, 27 серпня, 5 вересня  2002 року, 30 грудня 2003 року, 30 січня 2004 року  сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість :

1) на 35.984грн. (797+24.729+5.590+2.867+1.297+704+576+403,90) по деклараціям за березень, липень, вересень, жовтень, листопад  2001 року і січень, лютий, березень 2002 року,

2) на 32.133,02грн. по договору розстрочки №19 від 2 липня 2001 року,  який анульований 14 березня 2002 року,

3)  на 548,10грн. – штрафні санкції за актом документальної перевірки,

4) 2.659,58грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002782301 від 20 вересня 2002 року про зобов'язання у сумі 7.665,58грн. (5.006грн. по акту перевірки),

5) 1.544,21грн. за податковим повідомленням-рішенням №0003192301 від 8 вересня 2003 року про зобов'язання у сумі 3.300грн. (1.755,79грн. за актом перевірки).

      За несвоєчасною сплатою податку за договором розстрочки.

02 липня 2001 року на підставі заяви платника податків між позивачем та відповідачем був укладений договір розстрочки податкових боргів, у тому числі з податку на додану вартість у сумі 37.076,56грн. (а.с. 139-143).

Одною з умов договору було те, що у разі несвоєчасної сплати платником податків розстроченого податкового боргу чи накопичення нового податкового боргу, податковий орган може прийняти рішення про дострокове розірвання договору розстрочки, нараховані проценти стягнути у встановленому законом порядку.

14 березня 2002 року відповідачем прийнято рішення №10 про дострокове розірвання договору розстрочки податкових боргів через не виконання платником прийнятих за договором обов'язків, цим рішенням поновлено у картці особливого рахунку  позивача борг з податку на додану вартість у сумі 32.133,03грн. і пеня 3.290,42грн. (а.с. 62).

Відповідно до пункту 14.5 статті 14 Закону України за №2181-Ш у разі порушення умов погашення розстроченого податкового боргу платником податків  договір про розстрочення за ініціативою податкового органу може бути достроково розірваний.

Частиною 2 підпункту 18.1.2 Закону України за  № 2181-Ш передбачено, що наслідками розірвання договору розстрочення сплати податкового боргу через невиконання платником податків своїх договірних   зобов'язань  є  сплата процентів, але не застосування штрафу за затримку сплати узгодженої сумі податкового зобов'язання згідно підпункту 17.1.7 того ж Закону.

Тобто, за порушення термінів сплати розстрочених сум податкового боргу не передбачено застосування штрафів.

Це також викладено у податковому роз'ясненні Державної податкової адміністрації України, затвердженому наказом № 434 від 7 жовтня 2005 року (а.с. 157-160).

Таким чином, відповідач залучив позивача до відповідальності, яка не встановлена законом.  

За несвоєчасною сплатою податку

за податковими повідомлення-рішеннями.

20 вересня 2002 року відповідачем на підставі акту перевірки №000149 від 20 вересня 2002 року прийнято податкове повідомлення-рішення №001416 (а ні №0002782301 як вказано у акті перевірки) про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7.665,58 грн., штрафним санкціям –5.175,20 грн., усього 12.840,78грн. (а.с. 60).

8 вересня 2003 року відповідачем на підставі акту перевірки №2278\23-1 від 4 вересня 2002 року прийнято податкове повідомлення-рішення №003669\1521\23-1\4\0 (а ні №0003192301 як вказано у акті виїзної перевірки) про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1.544,21грн., штрафним санкціям - 4.072,10 грн., усього 5.616,31грн. (а.с. 61).  

Позивач не оспорює отримання цих податкових повідомлень-рішень і факт отримання позивачем 8 вересня 2003 року податкового повідомлення-рішення №003669\1521\23-1\4\0 підтверджене письмовим доказом (а.с. 144).  

У апеляційному порядку ці податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, про що позивач надав пояснення апеляційному суду.

  А тому відповідно до абзацу третього підпункту 5.3.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами згідно із Законом за N550-IV від 20 лютого 2003 року) платник податків був зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

    Цей строк позивач порушив та сплатив :

1) за податковим повідомленням-рішенням за №001416 від 20 вересня 2002 року - 2.659,58 грн. 30 грудня 2003 року платіжним дорученням за №585 (а.с. 81),

2)  за податковим повідомленням-рішенням за №003669\1521\23-1\4\0 від 8 вересня 2003 року  - 1.544,21грн. 30 січня 2004 року платіжним дорученням №27 (а.с.81), тобто затримав сплату податкового боргу у сумі 4.203,79 грн. понад 90 календарних днів, що не позивач не оспорює.

 На підставі підпункту 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час прийняття рішень про застосування штрафних санкцій) за несвоєчасну сплату  узгодженої суми податкового зобов'язання платник податку зобов'язаний сплатити штраф: при затримці, що є більшою 90 календарних днів - п'ятьдесят відсотків погашеної суми податкового боргу.

 А тому, за затримку сплати податкового боргу у сумі 4.203,79 грн. понад 90 календарних днів, слідувало застосувати штраф у сумі 2.101,90 грн.  

  Пунктом 17.3 вказаного Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

    А як встановлено підпунктом 15.1.1 вказаного Закону  податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

 Таким чином, податковим органом може бути прийнято рішення про обов'язок платника податків сплатити штраф за несвоєчасну сплату податкового боргу у межах 1.095 днів.

    Апеляційний господарський суд вважає, що такій строк слідує  відраховувати з дня здійснення порушення. Зі  пункту 17.3 і підпункту 15.1.1 Закону України №2181-Ш слідує, що для сплати штрафу та для сплати податкових боргів встановлюється один строк (1.095 днів). Але відраховувати цей строк для штрафу слідує з моменту здійснення порушення, а ні подання декларації тому, що податковий борг може виникнути ні по податкової декларації, як це по цьому епізоду зобов'язання виникли на підставі податкових повідомлень-рішень.

А тому, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції постанова у цей частині прийнята в порушення норм матеріального права, частково висновки місцевого господарського суду про порушення податковим органом строку давності застосування штрафу не відповідають обставинам справи. Підстав для скасування податкового повідомлення-рішення  №001189 1308\15-2\3\0 у частині застосування штрафу у сумі 2.101,90грн. (50% від затриманої суми податкового боргу 4.203,80грн.) не має.

За  несвоєчасною сплатою податку за податковими деклараціями.

З наданих  податкових декларацій за березень, липень-листопад 2001 року і січень-березень 2002 року вбачається, що позивач самостійно узгодив податкові зобов'язання на суму 36.532,10грн. (797 + 24.729 + 5.590 + 2.867 + 1.297 + 704 + 576 + 952) (а.с.123-138).

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.3.1 та підпункту 4.1.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час надання декларації та сплати податку) самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; це зобов'язання повинно бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, строк подання декларації за базовий  податковий період, що дорівнює календарному місяцю, встановлений - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платіжні доручення підтверджують той факт, що частково ці податкові зобов'язання були сплачені з порушенням встановленого законом строку (а.с. 63-69, 81-88) і позивач цього не оспорює.  

Таким чином, позивач допустив порушення строк сплати податку, за що підпунктом 17.1.7 Закону України за N2181-III встановлена відповідальність.

  Апеляційний господарський суд не може погодитися з думкою податкового органу про те, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку можуть бути застосовані без урахувань строку давності визначення податкового зобов'язання, тобто безстроково.

  Як вказано вище, зі пункту 17.3 та підпункту 15.1.1  вказаного Закону витікає, що штраф може бути застосований протягом 1.095 днів з дня здійснення порушення (несвоєчасної сплати).

 Як слідує з розрахунку (додатку до акту перевірки) остання сплата податкового боргу по податковим деклараціям відбулася 27 серпня 2002 року, штраф застосований 24 лютого 2006 року, тобто після 1.095 днів з дня здійснення порушення. Що є з боку відповідача порушенням закону.  

  Відповідно до пункту 1.2 Закону України №2181-Ш податковим зобов'язанням є  - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

  Одною зі таких сум коштів (обов'язок сплати якої встановлений цим Законом) є передбачений підпунктом 17.1.7 Закону за №2181-Ш штраф.

 Пункт 1.5 Закону України встановлює, що штрафна санкція (штраф) це плата у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

  На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що застосовані відповідачем штрафи є податковими зобов'язаннями, до яких можуть бути застосований строк давності.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції –скасуванню, позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями  24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

  Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

    Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року скасувати.

     Позов задовольнити частково.

 Податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №001191 1308\15-2\1\0 і №001190 1308\15-2\2\0 від 24 лютого 2006 року про застосування до державного підприємства науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" штрафів за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумах 1.619,58грн. і  372,23грн.  скасувати повністю.

Податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №001189 1308\15-2\3\0 від 24 лютого 2006 року про застосування до державного підприємства науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" штрафу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 22.946,89грн. скасувати у частині застосування штрафу у сумі 20.844,99грн. У іншій частині позову відмовити.

 Стягнути з Державного бюджету України  на користь державного підприємства науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" (місто Феодосія, пр. Леніна, 4, 98112, р/р 2600610048009 в ФФ АБ "Київська Русь", МФО 384607, ЗКПО 16507244) судовий збір у сумі 1,70 грн.

 Господарському суду Автономної Республіки Крим  надати виконавчий документ.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

   Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                              підпис                    

Судді                                                            підпис                    

                                                            підпис