Ухвала

від 12.12.2016 по справі 761/34659/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/314/2016 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1

Категорія: ч.3 ст.212 КК України Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження № 12012110080000002 за апеляційною скаргою прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Київської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 212 КК України, -

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Оренбург Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Сухумі Республіка Абхазія, громадянки України, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимої,

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2015 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та виправдано її за відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України та виправдано їх за відсутністю в їх діяннях складу кримінального правопорушення.

Запобіжні заходи застосовані до ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у виді застави, скасовані.

Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Святошинського району м. Києва ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року скасувати у зв`язку невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким:

визнати винною ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України і призначити їй міру покарання з врахуванням положень ч.3 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 12644128 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях, усіх форм власності терміном на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_8 ;

визнати винною ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України і призначити їй міру покарання з врахуванням положень ч.3 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 12644128 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях, усіх форм власності терміном на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_11 ;

визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України і призначити йому міру покарання з врахуванням положень ч.3 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 12644128 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях, усіх форм власності терміном на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_9

визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України і призначити міру покарання з врахуванням положень ч.3 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 12644128 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях, усіх форм власності терміном на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_10 .

Суми застави, внесені обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 зарахувати в дохід держави в рахунок сплати штрафу.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що суд мотивував своє рішення про виправдування тим, що сторона обвинувачення надала суду докази, які визнані судом недопустимими і сторона обвинувачення не довела, що в діях обвинувачених наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Так, в ході судового слідства як доказ був наданий Акт ДПІ у Шевченківському районі ДПС у м. Києві від 01.04.2012 № 33/22-80/00309358 « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ ВТШФ «Дана» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ПП «Індекспром 2010», згідно якого встановлено заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2010 в розмірі 12644128 грн., та на підставі даного акту були винесені податкові повідомлення рішення.

Під час досудового слідства службові особи ПрАТ ВТШФ «Дана» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі висновків акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ДПС України у м. Києві від 02.04.2012. Вказані податкові повідомлення-рішення (далі ППР) були скасовані постановою.

Однак, при цьому ні підстави проведення перевірки, ні висновки акта перевірки не оскаржувались, не скасовувались та є дійсними.

Перевірка ПрАТ ВТШФ «Дана» була проведена на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в Києві ОСОБА_17 під час розслідування кримінальної справи 18-00530.

Таким чином, дійсно, відповідно до вимог п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення були прийняті передчасно, до винесення рішення судом у кримінальній справі. Однак, сам акт та його висновки про порушення податкового законодавства є дійсними і є належним доказом вчиненого злочину у кримінальному провадженні.

Однак, не дивлячись на це, судом даний акт не прийнятий до уваги і визнаний недопустимим доказом.

Також суд вважає недопустимим доказом і надані прокурором ксерокопії висновку №737 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальній справі №18-530 від 14.09.2011, оскільки надані копії неякісні. Неможливо їх дослідити, крім того порушені вимоги ст.99 КПК України відповідно до яких сторони кримінального провадження зобов`язані надати суду оригінал документу.

В судове засідання був викликаний слідчий, який був готовий надати для дослідження оригінал висновку №737 судової будівельно-технічної експертизи, однак судом не було досліджено даний висновок і в подальшому упереджено визнано його недопустимим доказом.

Також судом не прийнято до уваги та визнано недопустимим доказом і висновок судової економічної експертизи №06 від 23.08.2012, оскільки висновки експерта викладені тільки за умови, що звичайна ціна на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул.Глибочицька, 58 складає 69 820 642 грн. Проте така ціна отримана з висновку № 737 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальній справі №18-530 від 14.09.2011, який визнаний судом недопустимим доказом.

Також суд вважає недопустимим доказом і ксерокопії договору купівлі - продажу нерухомого майна від 28.09.2010 та акт прийому-передачі від 01.10.2010. Однак, дані документи безпідставно визнані судом недопустимими, оскільки допитані під час судового слідства обвинувачені беззаперечно підтвердили факт купівлі-продажу та передачу майна, які оформлені саме цими документами, у зв`язку з чим оцінка їх як доказів не впливає на встановлення факту купівлі-продажу майна. Крім того, суду були надані і інші докази на підтвердження даного факту, а саме: податкові - декларації ПрАТ ВТШФ «Дана», в яких відображена дана угода.

Крім того, в мотивувальній частині вироку суд зазначає, що сторона обвинувачення не довела суду причин неможливості отримання оригіналів зазначених вище висновків експертів. Однак, таке твердження суду не відповідає дійсності, оскільки суду були надані копії одного висновку № 737 судової будівельно-технічної експертизи, а висновок судової економічної експертизи №06 від 23.08.2012 наданий в оригіналі. При цьому були викладені причини ненадання оригіналу висновку № 737 судової будівельно- технічної експертизи оскільки вони знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 21012110010002412, яке розслідується СВ Голосіївського РУ ГУ МВ України в м. Києві.

Крім того, в мотивувальній частині вироку суд зазначає, що правовідносини між ВТШФ «Дана» та ПП «Індекспром 2010» дійсно мали місце, проте суд позбавлений можливості визначити чи були порушення законів при відображенні правочину з ПП «Індекспром 2010» у податковій звітності ПрАТ ВТШФ «Дана».

З таким висновком суду також не можна погодитись, оскільки суду була надана звітність ПрАТ «ВТШФ «Дана», в якій відображена фінансово - господарська діяльність підприємства та вона досліджена судом.

Крім того, апелянт вказує на те, що судом була допущена неповнота судового розгляду, а саме, те, що надані стороною докази, які були досліджені в суді, взагалі навіть не згадуються у вироку та їм не надається оцінка, проте з`ясування обставин, на які вони вказують, мають істотне значення для ухвалення судового рішення.

Також апелянт посилається на те, що під час судового розгляду судом першої інстанції стороною обвинувачення заявлялося клопотання про допит свідка ОСОБА_18 , проте всупереч встановленого порядку та обсягу дослідження доказів, суд за власною ініціативою, позбавив зазначеного свідка можливості дати показання в суді, оскільки свідок ОСОБА_18 проживає в м. Донецьку, та прислала телеграму про, те що зможе прибути до м. Києва після закінчення бойових дій.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Захисником ОСОБА_14 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, відповідно до яких зазначається, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року просять залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судовий розгляд, судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвалюючи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок у висунутому ОСОБА_8 , обвинуваченні за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та висунутому обвинуваченні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , як пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, суд першої інстанції виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 є склад вказаних кримінальних правопорушення.

Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_8 перебуваючи на посаді голови правління Приватного Акціонерного Товариства «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана» (код за ЄДРПОУ 00309358, юридична адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 58, перебуває на податковому обліку ДПІ Шевченківського району м.Києва, зареєстроване платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Києва) та будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності і відповідаючи за виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій по організації керівництва ПрАТ «ВТШФ «Дана» під час здійснення фінансово - господарської діяльності, у жовтні 2010 року, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , ухилились від сплати податку на додану вартість при наступних обставинах.

Так, 6 серпня 2010 року на засіданні Наглядової Ради ПрАТ «ВТШФ «ДАНА» акціонерами та членами Наглядової ради ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ініційовано та прийнято рішення про проведення 10 вересня 2010 року Позачергових Загальних Зборів акціонерів з порядком денним «Про затвердження значного правочину», оскільки у відповідності доЗУ «Про Акціонерні товариства»значний правочин- це правочин, учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10% і більше вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, 10.09.2010 року акціонери та члени наглядової ради ПрАТ «ВТШФ «Дана» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , винесли на розгляд загальних зборів акціонерів ПрАТ «ВТШФ «Дана» питання щодо реалізації цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ПрАТ «ВТШФ «Дана», при цьому вказавши занижену вартість нерухомого об`єкту, а саме: цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 9625,70 кв.м, у розмірі 7 920 000 грн.

Відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів від 21.06.2010 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали 36,106%, 36,218% та 0,304% акцій від статутного капіталу відповідно, тобто фактично вирішальна більшість акцій та голосів підприємства, на загальних зборах акціонерів погодили дану пропозицію та уповноважили Голову правління ПрАТ «ВТШФ «Дана» ОСОБА_8 підписати договір купівлі-продажу.

Після цього, 28.09.2010 року, в денний час, ОСОБА_8 , як голова правління ПрАТ «ВТШФ «Дана», знаходячись в офісному приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_20 , за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16, офіс 6, продовжуючи виконувати свою злочинну роль у спільному та погодженому злочинному плані з акціонерами та членами наглядової ради ПрАТ «ВТШФ «Дана» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, уклала договір купівлі-продажу №2374 цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 9625,70 кв.м., з представником ПП «Індекспром 2010» (код за ЄДРПОУ 37167895) ОСОБА_18 , за навмисно заниженою вартістю нерухомого об`єкту у розмірі 7 920 000 грн.

Крім того, відповідно до п.5.4 договору купівлі-продажу №2374 цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 58, загальною площею 9625,70 кв.м., укладеного з представником підприємства з ознаками фіктивності «Індекспром 2010» (код за ЄДРПОУ 37167895) ОСОБА_18 передбачено, що сторони обізнані стосовно ринкових цін об`єкту продажу та ціна визначена в цьому договорі є справедливою і відповідає його дійсній вартості.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що на сайті http://brg.in.ua мережі «Інтернет», де розміщені оголошення про продаж нерухомості, до продажу об`єкту містилося оголошення про продаж майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 9625,70 кв.м. за ціною 9 500 000 долларів США.

Виконуючи свою роль, з метою доведення злочинного умислу та попередньої злочинної домовленості до кінця, здійснивши всі дії, направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість у жовтні 2010 року, та передавши підписані первині документи представнику ПП «Індекспром-2010» ОСОБА_18 , голова правління ПрАТ «ВТШФ «Дана» ОСОБА_8 , передала вище зазначене майно у власність ПП «Індекспром-2010» за заниженою вартістю.

В подальшому, в жовтні 2010 року, ОСОБА_18 , діючи за вказівкою невстановлених слідством осіб, подала до Київського міського центру зайнятості пакет конкурсної пропозиції для участі в тендері по купівлі нежитлового приміщення для «Будинку праці», в якому запропонувала об`єкт -цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_6 , загальною площею 9625,70 кв.м., належний вже ПП «Індекспром-2010» на праві приватної власності.

На підставі проведеного тендеру, 17.11.2010 року між ПП «Індекспром 2010» та Київським міським центром зайнятості, укладений договір купівлі -продажу майна № 1640 від 17.11.2010 - цілісного майнового комплексу по вул. Глибочицька, 58 в м. Києві, загальною площею 9625,70 кв.м., відповідно до якого перераховані з розрахункового рахунку Київського міського центру зайнятості на рахунок ПП «Індекспром 2010» грошові кошти в розмірі 139 950 000 грн.

Після цього, 25.11.2010 року, виконуючи умови договору, невстановлені слідством особи від імені ПП «Індекспром 2010» перерахували грошові кошти у сумі 7920000,0 грн. на розрахунковий рахунок ПрАТ «ВТШФ «Дана» № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «КБ «Хрещатик» (МФО 300670) за цілісний майновий комплекс, розташований в м. Києві, вул. Глибочицька, 58, загальною площею 9625,70 кв.м., згідно договору від 28.09.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій №2374.

Проведеним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що ПП «Індекспром» є суб`єктом господарської діяльності з ознаками фіктивності. Так, в червні 2010 року, невстановлена слідством особа, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення створила суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ПП «Індекспром 2010» (код за ЄДРПОУ 37167895), для прикриття незаконної діяльності, шляхом реєстрації на ОСОБА_21 у виконавчому комітеті Запорізької міської ради.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №737 від 14.09.2011 р. (оцінку проведено Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Професора М.С. Бокаріуса) «Ринкова вартість майнового комплексу, до складу якого входять будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 58, що були передані згідно з актом прийому - передачі нерухомого майна від 01.10.2010 р., до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 28.09.2010, укладеного між ПП «Індекспром 2010» та ПАТ «Виробничо-Торгова Швейна Фірма «ДАНА», що перебували у власності ПАТ «Виробничо-Торгова Швейна Фірма «ДАНА», станом на 08.09.2011 складала 69 820 642 грн.

Згідно п.п. 1.20.2., п. 1.20,ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визначаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Згідно п. 1.18,ст. 1 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тобто, фактично для визначення звичайної ціни товару необхідно використовувати справедливу ринкову ціну такого товару.

Згідно п.п. 1.20.1., п.1.20,ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутністю будь - якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацію про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Не значні відомості в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватись.)

Згідно п.п. 1.20.5, п.1.20,ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), встановлено, що, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна та майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Згідно п.1.4,ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків їх надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Згідно п.2.1,ст. 2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», платником податків є будь - яка особа, яка:

1.здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

2.підлягає обов`язковій реєстрації, як платник цього податку;

3.імпортує товари (супутні послуги) в обсяг, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно п.3.1.1, п.3.1, ст. ЗЗакону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарі та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.4.1, ст.3 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни (У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.)

Згідно висновку №06 судової економічної експертизи від 23.08.2012 року, встановлено, що відповідно до наданих в ході проведення експертизи документів, за умови, що звичайна ціна на цілісний майновий комплекс загальною площею 9625,70 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 58, та був переданий згідно Акту прийому-передачі нерухомого майна від 01.10.2010 року до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.2010 року між ПАТ «ВТШФ «Дана» (код,за ЄДРПОУ 00309358) та ПП «Індекспром-2010» (код ЄДРПОУ 37167895), складала 69 820 642 грн. без урахування ПДВ, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати ПРАТ «ВТШФ «Дана» в бюджет за підсумками жовтня 2010 року становить 14 062 366 грн., що на 12 644 128 грн. більше ніж відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ПрАТ «ВТШФ «Дана», тобто шкода завдана державі у вигляді несплаченого податку на додану вартість до бюджету складає 12 644 128 грн.

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , будучи акціонерами Приватного Акціонерного Товариства «Виробничо- торгова швейна фірма «Дана» та членами наглядової ради ПрАТ «ВТШФ «Дана», під час здійснення фінансово - господарської діяльності, у жовтні 2010 року, за попередньою змовою, з пособництва ОСОБА_8 ухилилися від сплати податку на додану вартість, при наведених вище обставинах.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

А дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , органом досудового розслідування кваліфіковано ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 212КК України, як пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

За нормативним визначенням, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК України, характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння ухилення від сплати податків і зборів, обов`язкових платежів, що належать до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212) або особливо великих (ч. З ст. 212) розмірах; 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Особа, яка не сплачує обов`язковий платіж податкового характеру, що стягується з фізичної чи юридичної особи, лише у тому разі усвідомлює суспільну небезпеку своєї поведінки, коли вона знає про покладений на неї податковим законодавством обов`язок і про те, як належним чином його слід виконувати . У зв`язку з цим у кожному конкретному випадку застосування ст.212 має встановлюватись рівень знань обвинуваченого у сфері податкового законодавства і необхідно довести, що порушення фінансово-правових норм зроблені умисно, а не стались в результаті неправильного тлумачення нормативних актів чи спірного розуміння юридичної природи фактів, що впливають на процес нарахування та сплати податків і зборів( обов`язкових платежів)

Висновки суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях ОСОБА_8 , є склад кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 212 КК України та в діяннях ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, а саме прямого або непрямого умислу ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та підтверджуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обставини, про які зазначено у висунутому обвинуваченні ОСОБА_8 за ч.3 ст. 212 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, у ході апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено, з огляду на наступне.

Так, обвинувачена ОСОБА_8 будучи допитаною в судовому засіданні під час апеляційного розгляду, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила, що вона працювала директором ПАТ ВТШФ «Дана» за контрактом, інші обвинувачені входили в склад наглядової ради підприємства, рішення наглядової ради є для неї обов`язковим в межах її обов`язків. На вказаному підприємстві у 2010 році склалася складна, ситуація, оскільки воно не окуповувало своїх витрат та оренду приміщення, тому на установчих зборах вирішили продати майновий комплекс. У 2010 році отримала протокол наглядової ради про підготовку загальних зборів акціонерів, вона організувала збори акціонерів. Після зборів їй було надано протокол, відповідно до якого було вирішено продати будівлю ПАТ ВТШФ «Дана», сума продажу була визначена рішенням зборів. Вона підписала договір купівлі-продажу будівлі за ціною, яка була узгоджена загальними зборами. З коштів отриманих після продажу підприємства вони сплатили податки, виплатили борги, заробітні плати працівникам. Стверджує, що незаконних дій при продажі майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_6 не вчиняла.

Обвинувачений ОСОБА_10 будучи допитаним в судовому засіданні під час апеляційного розгляду пояснив, що він був акціонером компанії ПАТ ВТШ «Дана», яка займалася швейним виробництвом, але дана діяльність не була актуальною та не приносила бажаного результату. Під час прийняття рішення про продаж майнового комплексу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 присутнім не був, оскільки цим питанням займався його представник за довіреністю. Пошуки покупця на майновий комплекс, він не здійснював, а запропонована ціна його влаштовувала, яка була обговорена з іншими власниками підприємства, так як він не є єдиним власником підприємства. Від продажу майна, він отримав встановлену частку дивідендів, як і всі інші акціонери та сплатив податки. Також зазначив, що будівлю вони продали за ту ціну, яку запропонував їм покупець, іншого вибору та пропозицій до них не надходило.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду, пояснив, що він є також членом акціонерного товариства ПАТ ВТШ «Дана». Під час зборів у 2010 року, на яких вирішувалося питання про продаж майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_6 , особистої участі не брав, від його імені виступав представник. З договором купівлі - продажу він також не знайомився, та з покупцями раніше не зустрічався. На укладання угоди про продаж майна, їх спонукали тяжкі фінансові проблеми з іншими підприємствами, тому були змушені продати майновий комплекс за пропоновану ціну без вагань. Після укладення договору купівлі-продажу він отримав дивіденди.

Обвинувачена ОСОБА_11 будучи допитаною в судовому засіданні під час апеляційного розгляду, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила, що вона була членом наглядової ради ПАТ ВТШФ «Дана», секретарем наглядової ради. У зв`язку з важким матеріальним станом ПАТ ВТШФ «Дана», було прийняте рішення про можливість продажу будівлі, при цьому вона не знає хто саме займався пошуком покупців. Влітку 2010 року їй зателефонувала ОСОБА_18 , представилась представником покупця - ПП «Індекспром 2010» та запропонувала щоб акціонери продали майновий комплекс, після чого вона ініціювала зібрання наглядової ради, на яких вирішили продати будівлю ПАТ ВТШФ «Дана». Договір купівлі-продажу будівлі готували юристи. Вказує, що за 4 роки то був єдиний реальний покупець, тому з ним і здійснили правочин. Гроші, які надійшли від продажу, були витрачені на потреби ПАТ ВТШФ «Дана».

Крім того, за клопотанням сторони обвинувачення судом апеляційної інстанції були досліджені письмові докази надані стороною обвинувачення під час судового розгляду судом першої інстанції, зокрема:

- договір про надання послуг з Членом наглядової ради приватного акціонерного товариства «виробнича-торгово» швейна фірма «Дана» ОСОБА_10 , від 29.06.2010 року;

- договір про надання послуг з Членом наглядової ради приватного акціонерного товариства «виробнича-торгово» швейна фірма «Дана» ОСОБА_9 від 29.06.2010 року;

- копія постанови слідчого СУ ГУ МВС України ОСОБА_22 від 06.09.2011 про призначення будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №18-530;

- копія постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 212 КК України від 07.12.2012 року;

- рішення Київського Апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року;

- рішення Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2013 року;

- постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2012 року;

- протокол засідання Наглядової Ради ПрАТ «ВТШ «Дана»» №08/10/2010 від 08.10.2010 року;

- протокол обшуку від 26.07.2012 року;

- постанова про призначення позапланової документальної перевірки ПАТ «ВТШФ «Дана» від 02.02.2012 року;

- акт про результати документальної перевірки ПАТ «ВТШФ «Дана» від 02.04.2012 року;

- протокол засідання Наглядової Ради ПрАТ «ВТШ «Дана»»№06/10/2010 від 06.10.2010 року;

- контракт з Головою правління ЗАТ ««ВТШ «Дана» від 27.01.2010 року на управління підприємством;

- копія договору купівлі продажу від 17.11 2010 року;

- протокол засідання Наглядової Ради ЗАТ «ВТШ «Дана» №27/01/2010 від 27.01.2010 року;

- протокол позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «ВТШ «Дана» №13 від 10.09.2010 року;

- протокол позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «ВТШ «Дана» №15 від 21.06.2010 року;

- статут ПАТ «ВТШ «Дана»» / нова редакція/;

- протокол мандатної комісії загальних зборів акціонерів ЗАТ «ВТШ «Дана» від 21.06.2010 року;

- положення про наглядову раду ПАТ «ВТШ «Дана»;

- висновок №06 судової економічної експертизи у кримінальній справі №78-0177 від 23.08.2012 року;

- контракт з Головою правління ЗАТ «ВТШФ «Дана» від 27.01.2010 року;

- копія висновку №737 судової Будівельної експертизи по кримінальній справі №18-530 від 14.09.2011 року;

- копія договору купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ «ВТШ «Дана» від 28.09.2010 року;

- копія акту прийому - передачі нерухомого майна ПАТ «ВТШ «Дана» від 01.10.2010 року.

Також судом першої інстанції під час розгляду матеріалів кримінального провадження було допитано свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Згідно п. 10 ч. 1 ст.7, частин 1,2,4 ст.17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі повязаногоз їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як судом апеляційної інстанції так і судом першої інстанції, встановлено, що відповідно до Постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 1 жовтня 2012 року суд, розглядаючи позов ПрАТ ВТШФ «Дана» до ДПІ Шевченківського району м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 року №№ 0001122280, 0001132280, 0001142280, зокрема зазначив, що податковим органом 1) порушено законодавчо встановлений порядок визначення звичайної ціни. 2) Застосований метод донарахування податкових зобов`язань за відсутності законодавчо встановленого порядку. 3) Під час перевірки в якості підстав для висновків застосовані неприйнятні матеріали. Також судом звернуто увагу на ігнорування приписів п.86.9ст.86 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове рішення-повідомлення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою Київського Апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року та ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 17.07.2013 року.

Відповідно до ст. 90 КПК України, рішення національного суду, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Відповідно дост. 84 КПК України- доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, колегія суддів виходячи з наведеного вище, приходить до висновку, що суд першої інстанції належно прийняв як докази вищевказані рішення суду та встановлені івикладені у вказаних постановах обставини.

При цьому, суд першої інстанції правильно визнав акт від 02.04.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ ВТШФ «Дана» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ПП «Індекспром 2010» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 недопустимим доказом, оскільки рішенням суду, яке набуло законної сили, встановлені процедурні та методологічні порушення при складанні акту.

Відповідно до частини 2ст. 93 КПК Українисторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальний дій, передбачених цим кодексом.

Згідност. 99 КПК Українидокументом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:1)оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2)оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3)оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона його не надає на запит іншої сторони.Сторони обвинувачення та захисту наділені правом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок. Це рівноцінні і самостійні способи збирання документів - доказів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не можливо взяти до уваги письмові докази надані стороною обвинувачення, а саме: ксерокопію висновку №737 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальні справі №18-530 від 14.09.2011 року, договір купівлі продажу, нерухомого майна від 28.09.2010 року, акт прийому - передачі нерухомого майна від 01.10.2010, оскільки вони є недопустими доказами у розумінні ч. 1 ст. 86 КПК України, а відтак і висновок експерта №06 від 23.08.2012 року, оскільки ціна отримана експертом з висновку № 737 судової будівельно технічної експертизи по кримінальній справі №18-530 від 14.09.2011 року, який судом першої інстанції визнаний як недопустимий доказ.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.ст. 7, 28 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та розумність строків при проведенні судового розгляду, які підлягають чіткому виконанню, як судом так і всіма учасниками процесу.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2015 року клопотання прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей та документів задоволено, та надано доступ прокурору ОСОБА_7 до матеріалів кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12012110010002412 /кримінальна справа №18-530/ з метою вилучення оригіналів документів.

При цьому, вказана ухвала прокурором Святошинського району м.Києва ОСОБА_7 не була виконана.

Таким чином, судом першої інстанції надавалося право прокурору реалізувати свої процесуальні обов`язки, однак останній ними не скористався.

Таким чином, сторона обвинувачення не довела суду причини неможливості отримання оригіналів зазначених вище висновків експертів.

В той же час, колегія суддів оцінює доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотних порушень судом вимог кримінальногопроцесуального законодавства, як безпідставні та необґрунтовані, оскільки колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при ухваленні вироку в повній мірі дотримано вимоги кримінальногопроцесуального закону.

На думку колегії суддів, доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не було допитано свідка сторони обвинувачення ОСОБА_18 ,є безпідставними, оскільки про допит вказаного свідка прокурор під час апеляційного розгляду не заявляв.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити апелянту, що у відповідності до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений цим Кодексом.

Таким чином, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив свідка ОСОБА_18 надати показання, є необґрунтованими, оскільки у відповідності до ч.3 ст. 23 КПК України, саме сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, однак стороною обвинувачення явка свідка ОСОБА_18 не була забезпечена.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2015 року, яким ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та виправдано її за відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України та виправдано їх за відсутністю в їх діяннях складу кримінального правопорушення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4