Постанова

від 17.05.2007 по справі 9/471-06-12124

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/471-06-12124

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" травня 2007 р. Справа № 9/471-06-12124

  Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                      Суддів:  Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Ващенко С.В.

Від 1  відповідача: Горжеєва О.Г.

Від 2  відповідача: Погорь В.Ф., Бойко О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2007 року

у справі № 9/471-06-12124

за позовом: Дочірнього підприємства „Агроімпекс”

до відповідачів:

1) Фірма „Киів” у вигляді ТОВ;

2)  Новодофінівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області

про приведення пункту договору у відповідність до закону                        

    ВСТАНОВИЛА:

          У листопаді 2006 року дочірнє підприємство „Агроімпекс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Фірми „Киів” та  Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про внесення змін до п. 7 договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року, укладеного між відповідачами та викладення його в наступній редакції: „Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Новодофінівської сільської ради в розмірі 7026,62 грн. щорічно”. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що спірний пункт даного договору оренди земельної ділянки суперечить діючому законодавству в частині перебільшення орендної плати над максимально допустимою згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України „Про оренду землі” сумою орендної плати і повинен бути змінений судовим рішенням. Позивач, як сторона за договором про спільну діяльність від 08.02.2006 року укладеним з ТОВ „Фірма „Київ”, відшкодовує останньому витрати по сплаті орендної плати, а тому має право вимагати зменшення своїх витрат, які значно перевищують витрати встановлені законодавством України.

В процесі розгляду даної справи позивач заявою від 15.01.2007 року  змінив предмет свого позову і на тих же підставах просив господарський суд зобов'язати Новодофінівську сільську раду та ТОВ „Фірму „Київ” привести п. 7 договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року у відповідність до ч. 4  ст. 21 Закону України „Про оренду землі”.

Новодофінівська сільська рада заперечувала проти позову вказуючи на те, що позивач не є стороною договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року, не є орендарем чи суборендарем земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за цим договором, а тому не може втручатися  в договірні  відносини та заявляти вимоги щодо внесення змін до даного договору. Статтею 30 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін договору, якою позивач не є, і лише сторони договору у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі вирішують спір у судовому порядку. Таким чином, позовні вимоги позивача є втручанням у правові відносини двох сторін договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року.

Відзив на позовну заяву від ТОВ „Фірми „Київ”  не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2007 року  у справі (суддя – Бакланова Н.В.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ „Фірма „Київ” отримало  право оренди земельної ділянки на підставі рішення Новодофінівської сільської ради № 327 від 16.12.2005 року, тому при укладенні договору оренди сторони повинні керуватися положеннями Закону України „Про оренду землі” в частині визначення розміру орендної плати.

          Новодофінівська сільська рада у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення процесуальних норм та прав скаржника. При цьому скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутністю сторін в судовому засіданні і він не мав можливості ознайомитися з протоколом судового засідання та надати на нього зауваження. Крім того, скаржник зазначає, що від ТОВ „Фірми „Київ”, яке є орендарем за договором від 20.01.2006 року, не надходило жодної вимоги щодо зміни орендної плати.  

          Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили.

          Представника ДП „Агроімпекс” в усних поясненнях в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а представник ТОВ „Фірми „Київ” в усних поясненнях в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати як незаконне, посилаючись на розірвання з позивачем договору про сумісну діяльність від 08.02.2006 року.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 327 від 16.12.2005 року між цією ж радою (орендодавець) та ТОВ „Фірмою „Київ” (орендар) 20.01.2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,487 га, розташованої в с. Нова Дофінівка по вул. Котовського, вздовж автошляху Одеса – Южне, для використання під будівництво кварталу житлової забудови з об'єктами соціально –культурного та побутового призначення і придорожнього сервісу, строком на 49 років.

Умовами даного договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, земельна ділянка передається в оренду виключно під будівництво кварталу житлової забудови з об'єктами соціально –культурного та побутового призначення і придорожнього сервісу, орендар зобов'язаний забезпечити використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, своєчасно вносити орендну плату в узгодженому розмірі, а саме 2 грн. за 1 кв. м. землі на рік, у грошовій формі на рахунок орендодавця.

В цей же день зазначений договір було посвідчено в нотаріальному порядку, зареєстровано в державному реєстрі правочинів за № 1117397 та в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040652400001.

08.02.2006 року між ДП “Агроімпекс” та ТОВ “Фірмою „Київ” було укладено договір про сумісну діяльність, згідно з яким сторони домовилися об'єднати свої внески та спільно діяти для досягнення загальної мети - будівництва бази відпочинку в с. Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області. Умовами п. п. 2.1 та 2.2 даного договору передбачено, що внеском ТОВ “Фірми „Київ” у сумісну діяльність є право оренди земельної ділянки загальною площею 9,487 га розташованої в с. Нова Дофінівка по вул. Котовського, вздовж автошляху Одеса –Южне, згідно з договором оренди землі від 20.01.2006 року, а внеском ДП “Агроімпекс” є виконання будівельних, підрядних робіт, розробка проекту будівництва та іншої проектно - кошторисної документації, а також інших видів робіт (послуг) та відшкодування витрат ТОВ “Фірма „Київ” по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року.

          Згідно з приписами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

          Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

          Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про оренду землі”, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

          Умовами договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року можливість передачі її у володіння та користування іншим особам не передбачена.

          Таким чином, уклавши з ДП “Агроімпекс” договір про сумісну діяльність від 08.02.2006 року ТОВ „Фірма „Київ” всупереч договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року та вищевказаним нормам закону фактично змінило цільове призначення та умови використання земельної ділянки, одержаної в користування за цим договором, а також без згоди орендодавця передало її в суборенду.

          Між тим, згідно з ст. 15 вищевказаного Закону, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду, є зокрема, істотними умовами договору оренди землі.  

          Звернувшись до господарського суду з цим позовом позивач на підставі   ч. 2 ст. 651 ЦК України просить зобов'язати відповідачів привести п. 7 договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року, яким сторони узгодили розмір орендної плати, у відповідність до ч. 4 ст. 21 Закону України „Про оренду землі”, згідно з якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

          Між тим, статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Зазначена норма цивільного законодавства кореспондується зі ст. 30 Закону України „Про оренду землі”, відповідно до якої зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

          З аналізу вказаних норм права випливає, що лише сторона за договором оренди землі має право вимагати від другої сторони змінити таку істотну умову договору, як розмір орендної плати, і в разі недосягнення згоди сторін договору щодо зміни цієї умови договору, такий спір підлягає вирішенню в судовому порядку за позовом однієї сторони договору до другої сторони.

          Позивач не є стороною договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року. Отже, позивач не є тією особою, яка має суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого ним подано позов.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

          Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

          Доводи позивача в обґрунтування своїх позовних вимог про те, що він, як учасник договору про сумісну діяльність, що відшкодовує витрати ТОВ „Фірми „Київ” по сплаті орендної плати згідно з договором оренди земельної ділянки,  має право вимагати зменшення своїх витрат, з посиланням на ч. 2 ст. 651 ЦК України, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до імперативних вимог вказаної норми закону в даному випадку позивач має право вимагати від ТОВ „Фірми „Київ” відповідної зміни умов договору про сумісну діяльність, але аж ніяк не договору оренди  землі, стороною якого не є.

          Безпредметні посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004 не заслуговують на увагу, позаяк він не є суб'єктом матеріального права, на захист якого ним подано позов.

          Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Таким чином, позовні вимоги ДП „Агропромсервіс” є втручанням сторонньої особи у правовідносини двох сторін договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 року. А тому правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

          Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд вищенаведеного не врахував, надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно витлумачив і застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у  задоволенні позову.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права об'єктивно нічим не підтверджені, а тому відхиляються колегією суддів як неспроможні.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача Новодофінівській сільській раді підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105, 122 ГПК  України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

         Апеляційну скаргу Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області задовольнити .

         Рішення господарського  суду  Одеської області  від  23.02.2007 року у справі № 9/471-06-12124 скасувати, стягнення за ним припинити.

            У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ДП „Агропромсервіс” (65045, м. Одеса, пров. Покровський,5, кв. 5) на користь Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (67572, Одеська область, Комінтернівський район, с. Нова Дофінівка, вул. Центральна, 54А) судові витрати в сумі 42 грн. 50 коп.

 Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.  

Судді:                                                                         Мирошниченко М.А.

                                                                                                Шевченко В. В.