Постанова

від 15.05.2007 по справі 13/2-07-157а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/2-07-157А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" травня 2007 р. Справа № 13/2-07-157А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача                    Картере В.І.

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання - Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –не з'явився,

від ДПІ у Київському районі м. Одеси –Подорожній А.С.,

від ДПА в Одеській області –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 03.03.2007р.

по справі № 13/2-07-157А

за позовом Приватного підприємства „Граммі”

до           ДПІ у Київському районі м. Одеси

          ДПА в Одеській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Граммі” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області відповідно до якого просило визнати нечинним:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі від 13.07.2006р. №0030062301/0 та №0030072301/0, від 05.10.2006р. №0030062301/1 та №0030072301/0;

- рішення ДПІ у Київському районі від 05.10.2006р. №25553/25-0007 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 13.07.2006р. №№0030072301/0, 0030062301/0;

- рішення ДПА в Одеській області від 06.12.2006р. №40038/10/25-0007 про залишення повторної скарги без розгляду.

13.03.2007р. позивач подав заяву про уточнення позивних вимог, відповідно до якої відмовився від позовних вимог про визнання нечинним рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 05.10.2006р. №25553/25-0007 та визнання нечинним рішення ДПА в Одеській області від 06.12.2006р. №40038/10/25-0007 та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 13.07.2006р. №№ 0030062301/0, 0030072301/0, від 05.10.2006р. №№ 0030062301/1, 0030072301/0.

Постановою господарського суду Одеської області від 03.03.2007р. (суддя Панченко О.Л.) позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою місцевого господарського суду, ДПІ у Київському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту із порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП „Граммі” відмовити.

На думку податкового органу, при прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд не врахував те, що у наданій позивачем, в підтвердження суми податкового кредиту, податковій накладній №428 від 20.07.05р. відсутня відмітка у верхній лівій частині, яка б свідчила про наявність податкової накладної у покупця.

Також, ДПІ наполягає на тому, що під час перевірки було встановлено факт відображення у бухгалтерській документації позивача господарської операції щодо виготовлення та відвантаження фізичній особі Дулько П.І. дверей металопластикових за результатами якої позивач отримав доходи, однак не відобразив відповідних зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в податковому обліку.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо необхідності зміни оскарженого судового рішення, однак не з підстав наведених у апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний господарський суд виходить з наступного:

ДПІ у Київському районі м. Одеси провела виїзну планову документальну перевірку приватного підприємства „Граммі” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складений акт перевірки від 23.06.2006р. № 1856-23-02-32642634/192.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 2375 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 475 грн., а також податок на додану вартість у сумі 2695 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1348грн.

Вказані податкові зобов'язання визначені у податкових повідомленнях рішеннях ДПІ у Київському районі м. Одеси від 13.07.2006р. №0030062301/0 та №0030072301/0 відповідно.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення згідно зі ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181 до ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси від 05.10.2006р. №25553/25-007 про результати розгляду первинної скарги позивача, податкові повідомлення-рішення від 13.07.2006р. №№ 0030062301/0, 0030072301/0 залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення.

За результатами розгляду скарги, ДПІ у Київському районі м. Одеси направило позивачу податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006р. №0030062301/1 про донарахування податку на прибуток у сумі 2375 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 475 грн. та №0030072301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2695 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1348 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181, позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА в Одеській області.

Рішенням ДПА в Одеській області від 06.12.2006р. № 40038/10/25-0007 скаргу залишено без розгляду.

Здійснені ДПІ донарахування податку на прибуток у сумі 2375грн. та податку на додану вартість у сумі 2695грн., обґрунтовані порушенням позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме, за ствердженням податкового органу, за перевіряємий період позивачем занижено валовий доход у сумі 9500 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, занижено податкові зобов'язання з ПДВ у 1900 грн. та завищено податковий кредит у сумі 795грн., що призвело до відповідного заниження зобов'язань зі сплати ПДВ.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про відсутність з боку позивача наведених вище порушень податкового законодавства.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону (п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, а у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки від 23.06.2006р. ДПІ зазначено, що в порушення вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР, позивачем до складу валових доходів у 4 кв. 2005р. не включено вартість виготовлених та відвантажених замовнику - фізичній особі Дулько П.І. за накладною від 12.12.2005р. № 12/191 дверей металопластикових на суму 11400 грн., у т.ч. ПДВ - 1900 грн.

Однак, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, у грудні 2005р. позивач не виготовляв та не відвантажував фізичній особі Дулько П.І. ніяких виробів та накладну від 12.12.2005р. № 12/191 фізичній особі Дулько П.І. не видавав, що підтверджується наданими позивачем до суду рахунком №361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" за грудень 2005р. і реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2005р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Відповідач не надав до суду належних доказів виготовлення та відвантаження у грудні 2005р. позивачем фізичній особі Дулько П.І. дверей металопластикових, а тому ствердження апелянта про встановлення такого факту в ході перевірки є недоведеним.

За таких обставин у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток у сумі 2375 грн. і штрафних санкцій по цьому податку у сумі 475 грн.

Також, матеріалами справи, спростовується ствердження відповідача про правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань за сплати ПДВ у сумі 2695 грн. і штрафних санкцій по цьому податку у сумі 1348 грн.

Так, відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, передбачена відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму непідтвердженого податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань зі сплати ПДВ і штрафних санкцій по цьому податку податковий орган зазначив не включення позивачем до складу податкових зобов'язань у грудні 2005р. ПДВ у сумі 1900 грн., отриманого від фізичної особи Дулько П.І. за двері металопластикові; а також у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту у липні 2005р. ПДВ у сумі 795 грн., сплаченого СПД Ільчук О.Ю. за фурнітуру у зв'язку з відсутністю відповідної податкової накладної.

Як зазначено вище, факт продажу позивачем дверей металопластикових фізичній особі Дулько П.І. не підтверджений ніякими належними засобами доказування, а відтак не приймається до уваги апеляційним господарським судом.

Разом з тим, позивач в підтвердження податкового кредиту у сумі 795грн., сплаченого СПД Ільчук О.Ю. за фурнітуру, надав до господарського суду податкову накладну від 20.07.2005р. №428, яка оформлена із дотриманням приписів п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За урахуванням наведених обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у податкового органу правових підстав для визначення позивачу за грудень 2005р. податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у сумі 2695 грн. і штрафних санкцій по цьому податку у сумі 1348 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання податкового органу на відсутність у податковій накладній від 20.07.2005р. №428 відмітки про те, кому видається даний екземпляр накладної, оскільки зазначений недолік податкової накладної не свідчить про невідповідність цієї податкової накладної вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і не зумовлює недійсність податкової накладної.

З огляду на наведене, господарський суд першої інстанції цілком вірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту - визнання оспорюваних податкових повідомлень-рішень податкового органу нечинними, не може бути застосований судом, оскільки за своїм правовим значенням, вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акту.

Разом з тим, виходячи з повноважень, визначених ст. 162 КАС України, відповідно до яких суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, апеляційний господарський суд вважає можливим прийняти постанову про скасування оспорюваних рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Враховуючи викладене, а також виходячи з того, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, оскаржена постанова підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 160, 162, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Одеської області від 13.03.2007р. по справі № 13/2-07-157А змінити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 13.07.2006р. №№ 0030062301/0, 0030072301/0, від 05.10.2006р. №№ 0030062301/1, 0030072301/0.

Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя - доповідач:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

 В.І. Жеков