Постанова

від 20.12.2016 по справі 805/4451/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р. Справа №805/4451/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12год.24хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Троянової О.В.,

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства КІА ПЛЮС

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0000254000,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство КІА ПЛЮС звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0000254000/а.с.4-5/.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.11.2016 року Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області прийнято рішення №0000254000, яким Приватному підприємству КІА ПЛЮС збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 120 312,00 (сто двадцять тисяч триста дванадцять гривень) грн. з яких, 80208грн. - сума основного платежу, 40104грн. сума штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми Р №0000254000 від 09 листопада 2016 року, яким приватному підприємству Приватному підприємству КІА ПЛЮС збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 120 312,00 (сто двадцять тисяч триста дванадцять гривень) грн. з яких, 80208грн. - сума основного платежу, 40104грн. сума штрафних (фінансових) санкцій/а.с.5/.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в своїх запереченнях зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено порушення , позивачем п.п.213.1.12 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України, у звязку із чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі /а.с.47/.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне підприємством КІА ПЛЮС зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 37802872, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 червня 2013 року, знаходиться на податковому обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником акцизного податку/а.с.8-9/. Основним видом діяльності позивача, згідно КВЕД: 47.30 є роздрібна торгівля пальним.

Відповідач - Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП КІА ПЛЮС з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету акцизного податку за період лютий-березень 2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 24 жовтня 2016 року №413/40/37802872 /аркуш спр.32-34/.

Даним актом перевірки встановлено порушення ПП КІА ПЛЮС п.п.213.1.12 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України., а саме перевіркою повноти нарахування акцизного податку за період з 01.02.2016 року по 31.03.2016 року встановлено заниження на суму 80208 грн. . за березень 2016 року. /аркуш спр.32-35/.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем 28.10.2016 року за вих. № 71 на адресу відповідача було подано заперечення на акт перевірки /аркуш спр. 35/.

Податковим органом, відповідно до наданої відповіді від 04.11.2016 року за № 10584/10-05-07 вказані заперечення на акт перевірки залишенні без уваги, а висновки акту перевірки від 24 жовтня 2016 року №413/40/37802872 без змін /аркуш спр.36/.

З урахуванням висновків акту перевірки від 24 жовтня 2016 року №413/40/37802872, податковим органом 09 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000254000, яким приватному підприємству Приватному підприємству КІА ПЛЮС збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 120 312,00 (сто двадцять тисяч триста дванадцять гривень) грн. з яких, 80208грн. - сума основного платежу, 40104грн. сума штрафних (фінансових) санкцій /аркуш спр.37/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішеня виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.213.1.12 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України., а саме перевіркою повноти нарахування акцизного податку за період з 01.02.2016 року по 31.03.2016 року встановлено заниження на суму 80208 грн. . за березень 2016 року. На виконання умов укладеного Договору № 22/02-1 від 22.02.2016р., укладеного з ТОВ Імексплюс в березні 2016 року поставлено паливо в об'ємі 26250,0 літрів на суму 330 636,44 грн. у т.ч. ПДВ - 55 106,7 грн., але в порушення п.231.3 ст.231 ПКУ, ТОВ Імексплюс не було зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизну накладну під цей об'єм поставленого палива, тому,що згідно бази даних станом на 01.03.2016 року вищенаведене підприємство не було зареєстровано платником акцизного податку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва і не мав права на складання та виписки акцизних накладних.Тобто, ТОВ Імексплюс не сплатило акцизного податку в сумі 80208 грн. по факту поставки пального ПП КІА ПЛЮС .

Суд не погоджується з висновками податкового органу, з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, судом встановлено, що 22 лютого 2016 року між ТОВ ІМЕКСПЛЮС (Продавець) та ПП КІА ПЛЮС (Покупець) укладено договір купівлі продажу пального №22/02-1. Строк дії договору до 31.12.2016 року /аркуш спр.64/.

Підтвердженням господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України є первині документи. На виконання договору постачальником (продавцем) на адресу одержувача ПП КІА ПЛЮС надано рахунок - фактура №18 від 22.02.2016 року на біопаливо моторне для автомобільних двігунів А-92е40 літнє, кількість 17 116 л та 9 134 л, на загальну суму - 330636,44 грн. в тому числі ПДВ -55 106,07 грн., видаткова накладна № 18 від 03 березня 2016 року за біопаливо моторне для автомобільних двігунів А-92е40 літнє, кількість 17 116 л та 9 134 л, на загальну суму - 330636,44 грн. в тому числі ПДВ -55 106,07 грн., товарно -транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 4 АВ від 03 березня 2016 року на біопаливо моторне для автомобільних двігунів А-92е40 літнє, кількість 17 116 л та 9 134 л, подорожній лист № 134388 від 03 березня 2016 року, копія журнал виданих довіреностей, платіжними дорученнями № 727 від 26.02.2016, № 731 від 09.03.2016, банківськими виписками ( аркуш спрр.61-63,65,71,84-87)

Крім того, позивачем надано Договір № 3.1 з додатками від 20 травня 2013 року про аренду в тимчасове володіння та користування тягача КРАЗ, полуприцепа цистерни, прицепа бортового ( аркуш спр.66-70).

Як з'ясовано в судовому засіданні у представника відповідача, зауважень з боку контролюючого органу до оформлення документів під час проведення перевірки не було.

Відповідно до інформації Державної фіскальної служби - Дізнайся більше про свого бізнес-партнера станом на 02 грудня 2016 року ТОВ ІМЕКСПЛЮС перебуває на обліку в органах доходів та зборів, платник податків не має податкового боргу. ( аркуш спр.76-77).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ ІМЕКСПЛЮС станом на дату розгляду справи знаходиться в реєстрі,види дяльності за КВЕД, в тому числі і оптова торгівля твердим,рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами ( аркуш спр.78-82).

За період з 02 березня 2016 року по 31 березня 2016 року Приватним підприємством КІА ПЛЮС зареєстровано акцизні накладні на весь обсяг продажу палива за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД - НОМЕР_1, всього на загальний обсяг пального 27180,44 літрив, що підтверджують квитанції № 2-АН про прийняття документу/аркуш спр.88-174/.

За період з 02 березня 2016 року по 31 березня 2016 року Приватним підприємством КІА ПЛЮС зареєстровано податкові накладні на весь обсяг продажу палива та с зазначенням суми зобов'язань, що підтверджують квитанції № 1 про прийняття документу/аркуш спр.182-241/.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого палива позивачем надано підтверджуючи документи ( аркуш спр.175-181)

Відповідно до Витягу з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального ПП КІА ПЛЮС зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального з 01 березня 2016 року /аркуш спр.83/.

Положеннями пп. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.12, 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, . особа, яка реалізує пальне

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п.п. 213.1.12. п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є реалізація будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно з п.231.1. ст. 231 Податковго кодексу україни визначено, що платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно з п 231.4.,231.5 Кодексу визначено, що право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу. При реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно з п. 231.6 Кодексу визначено, що реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до п.231.10. ст.231 Податкового кодексу України зазначено,що у разі порушення особою, яка реалізує пальне, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувач пального має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне. До заяви додаються копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання такого пального.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеної особи, яка реалізує пальне.

Зміна щодо запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального набирає чинності з 1 березня 2016 року відповідно до . пункт 1 розділу II Закону № 909-VIII від 24.12.2015.

Враховуючи норму податкового законодавства, суд звертає увагу,що подання заяви зі скаргою є правом отримувача пального, а не обов'язком, тобто законодавцем не передбачено притягнення до відповідальністі або накладення фінансових санкцій.

Також, суд важає за необхідне зауважити, що Наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2016 №218 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 березня 2016 року за № 405/28535 набув чинності з дня його офіційного опублікування, а саме з 12.04.2016, враховуючи що, застосовувати його до правовідносин, які відбувались в лютому-березні 2016 року є некоректним.

Крім того, враховуючи встановлені факти ймовірної схеми ухилення від оподаткування та наявні податкові ризики відповідачем не надано будь-яких доказів притягнення до відповідальності контрагента позивача ТОВ ІМЕКСПЛЮС : проведення зустрічної перевірки, вирішення питання щодо порушеної кримінальної справи, тощо .

В матеріалах справи знаходяться листи Добропільської ОДПІ, а саме лист Про надання інформації від 23.09.2016 року,адресований Начальнику оперативного управління ДПІ у м.Краматорську; лист Про надання інформації від 20.09.2016 року,адресований ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві. У відповідь на лист від 20.09.2016 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві надала інформацію, відповідно до якої зазначила, що у лютому-березні 2016 року ТОВ ІМЕКСПЛЮС не реєструвалося платником акцизного податку . ( аркуш спр.54-60)

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З наведеного у сукупності вбачається, що під комерційним використанням слід розуміти не тільки придбання певною особою підакцизних товарів (за переліком пп. 215.3.4 Податкового кодексу України) з метою подальшої реалізації, тобто з комерційною метою отримання прибутку, але й придбання для використання у власній господарській діяльності господарського товариства з метою отримання прибутку, що є загальною метою підприємництва (господарської комерційної діяльності) та іншого використання у своїй господарській діяльності.

Суд звертає увагу,що чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен, бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати.

Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а сама господарська операція не викликає сумніву в її реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем податкового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентом позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 120 312,00грн. прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Приватному підприємству КІА ПЛЮС судові витрати у розмірі судові витрати у розмірі 1804,69(одна тисяча вісімсот чотири гривні шістдесят дев'ять копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства КІА ПЛЮС до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0000254000 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми Р №0000254000 від 09 листопада 2016 року, яким приватному підприємству Приватному підприємству КІА ПЛЮС збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 120 312,00 (сто двадцять тисяч триста дванадцять гривень) грн. з яких, 80208грн. - сума основного платежу, 40104грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Приватного підприємства КІА ПЛЮС судові витрати у сумі 1804,69(одна тисяча вісімсот чотири гривні шістдесят дев'ять копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 20 грудня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.