Ухвала

від 22.11.2016 по справі 760/17157/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

детектива ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.10.2016 року скарга ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) у кримінальному провадженні № 52016000000000116, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, зобов`язання детективів негайно повернути тимчасово вилучене майно ОСОБА_7 , повернута.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що скарга подана особою, яка не має права її подавати, що відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.304 КПК України є підставою для повернення скарги, оскільки правом оскаржувати бездіяльність детектива, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, наділений лише володілець такого майна, тобто ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати і зобов`язати детектива Головного підрозділу детективів НАБУ, до компетенції якого належить здійснення досудового розслідування і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, повернути ОСОБА_7 системний блок чорно-сірого кольору LG UIT з наклейкою Windows XP, а також прийняти процесуальне рішення за його клопотанням в інтересах ОСОБА_7 від 05.10.2016 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя обмежив право володільця тимчасово вилученого майна на отримання правової допомоги адвоката, на доступ до правосуддя та перешкодив законній професійній діяльності адвоката. При

Провадження № 11-сс/796/3856/2016

Категорія: ст.303 КПК України

Слідчий суддя: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1

цьому посилається на положення ст.642 КПК України, згідно з якою він може бути представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на підтвердження чого долучив до скарги копію договору, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру, а так само на норми Конституції України, Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, Кримінального процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009 року, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якими гарантовано право кожного на правову допомогу.

Також ОСОБА_6 вказує, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КПК України. 03.10.2016 року за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ вилучив два системних блоки, зовнішній жорсткий диск і дві розписки ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_7 . 07.10.2016 року ОСОБА_7 повернуто вилучене майно, крім одного з системних блоків, який, як стверджує адвокат, незаконно перебуває у володінні НАБУ. У задоволенні клопотання про повернення майна, поданого 05.10.2016 року, 07.10.2016 року детектив ОСОБА_10 усно відмовив, процесуальне рішення за клопотанням всупереч вимогам ст.220 КПК України не прийняв і не звернувся з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, як це передбачено ч.5 ст.171 КПК України.

У запереченнях на апеляційну скаргу детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_10 зазначає, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52016000000000116 встановлено, що протягом 2013 року службові особи Концерну РРТ, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили розтрату грошових коштів даного підприємства на загальну суму 1037436 гривень 74 копійки, тобто в особливо великих розмірах, і їхні дії містять ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Оскільки певні документи від імені Концерну підписувалися ОСОБА_7 , який з 22.01.2013 року по 16.05.2014 року виконував обов`язки генерального директора, на підставі ухвали слідчого судді від 23.09.2016 року проведено обшук за місцем його фактичного проживання, під час якого виявлено та вилучено два системних блоки і зовнішній жорсткий диск. За результатами оглядів один системний блок і зовнішній жорсткий диск повернуто ОСОБА_7 , а системний блок LG UIT з сертифікатом автентичності Microsoft Windows XP Professional Product key «JMVKM-MQBDG-JD6WG-8JGQH-CQ3FD», на жорстких дисках якого зберігаються файли (документи) щодо розробки на замовлення Концерну технічної документації із землеустрою, тобто стосовно якого слідчим суддею надано дозвіл на відшукання та вилучення, постановою детектива від 04.10.2016 року визнаний речовим доказом. Детектив 05.10.2016 року звертався з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, і ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2016 року у задоволенні клопотання відмовлено з огляду на положення ст.ст.100, 170, 173 КПК України, адже дозвіл на вилучення системного блоку наданий ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, і може зберігатися у сторони кримінального провадження, якій він наданий. З наведених підстав просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи детектива ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що законом визначено чіткий перелік осіб, які мають право оскаржити відповідну бездіяльність; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, 03.10.2016 року детектив ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 52016000000000116 на підставі ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.09.2016 року провів обшук у житлових приміщеннях квартирі АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 , та квартирі АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 . Під час обшуку серед речей і документів, вказаних в ухвалах слідчого судді, які планувалося відшукати, виявлено та вилучено два системних блоки, зовнішній жорсткий диск, дві розписки від імені ОСОБА_9 про позику у ОСОБА_7 коштів.

07.10.2016 року системний блок, зовнішній жорсткий диск і розписки повернуто ОСОБА_7 , а системний блок LG UIT з сертифікатом автентичності Microsoft Windows XP Professional Product key «JMVKM-MQBDG-JD6WG-8JGQH-CQ3FD», під час огляду якого 04.10.2016 року виявлено файли, які мають значення для розслідування кримінального провадження, постановою детектива від 04.10.2016 року визнаний речовим доказом.

10.10.2016 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в порядку, визначеному ст.303 КПК України, подав скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування, в якій просив зобов`язати детектива Головного підрозділу детективів НАБУ, до компетенції якого належить здійснення досудового розслідування і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, повернути ОСОБА_7 системний блок і прийняти процесуальне рішення за його клопотанням в інтересах ОСОБА_7 від 05.10.2016 року. Як зазначено у скарзі, клопотання адвоката в інтересах ОСОБА_7 про повернення майна детективом ОСОБА_10 у строк, визначений ст.220 КПК України, не розглянуто, з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна детектив не звертався і, майно, тобто системний блок, не повернув, чим вчинив бездіяльність.

Висновки, викладені в ухвалі слідчого судді, про те, що адвокат ОСОБА_6 не наділений правом на звернення з відповідною скаргою, є правильними.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, володільцем тимчасово вилученого майна.

При цьому колегія суддів не погоджується з твердженнями в ухвалі слідчого судді про те, що правом оскаржувати бездіяльність детектива, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, наділений лише володілець тимчасово вилученого майна, і вважає доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_6 про право кожного на правову допомогу слушними.

Право кожного на правову допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України, яка є нормою прямої дії, і для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Водночас, згідно визначенням, яке міститься у ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. І за визначеннями термінів, що містяться у цій же статті, захист, представництво і надання інших видів правової допомоги є різними видами адвокатської діяльності.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Предметом договору (угоди) про надання правової допомоги від 30.06.2016 року, який ОСОБА_6 долучив до скарги, є надання правової допомоги ОСОБА_7 як підзахисному в кримінальному провадженні № 52016000000000116 з метою з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключать кримінальну відповідальність підзахисного.

Тобто до скарги на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, ОСОБА_6 долучив документи на підтвердження своїх повноважень як захисника ОСОБА_7 , який процесуальним статусом підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні не наділений. А тому посилання адвоката на те, що згідно з ст.642 КПК України, якою визначено правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, її права та обов`язки, він має право подавати таку скаргу, є недоречними.

Згідно з п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати скаргу.

Оскільки адвокат ОСОБА_6 не надав документи на підтвердження повноважень подавати скаргу в інтересах володільця тимчасово вилученого майна, рішення слідчого судді про повернення йому скарги є вірним, і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року, якою повернуто скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000116, в порядку ст.303 КПК України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, зобов`язання детективів негайно повернути тимчасово вилучене майно ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3