Рішення

від 10.01.2017 по справі 243/9651/16-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №243/9651/16-ц

Номер провадження №2/243/195/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2017 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі - Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1, Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з уточненим в ході судового розгляду позовом до ОСОБА_1, Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про звільнення майна з-під арешту. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №КТS0GK0000000661 від 18 вересня 2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 32 090,02 доларів. В забезпечення виконання зобов'язань між ними було укладено договір іпотеки від 18 вересня 2008 року. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 27,00 кв.м., яка розташована за адресою: Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Василевського.

18 вересня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 Слов'янського міського нотаріального округу на підставі ст.73 Закону України Про нотаріат та у зв'язку з посвідченням Договору іпотеки була накладена заборона відчуження предмету іпотеки. Однак, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, накладено арешт, запис про обтяження №15479926 від 20 липня 2016 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1, накладений державним виконавцем Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2016 року.

Зазначив, що право застави у Позивача щодо Предмета іпотеки виникло 18 вересня 2008 року, а 08 липня 2016 року державним виконавцем був накладений арешт на вказане майно, тобто пізніше ніж було укладено Договір іпотеки. Крім того, станом на 03 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 120181,07 доларів США, що перевищує вартість Предмета іпотеки.

У зв'язку з викладеним, просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 та заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ ПриватБанк права іпотекодержателя.

Представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 26 грудня 2016 року (а.с.78), у судове засідання не з'явився, суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають, не заперечують проти ухвалення заочного рішення (а.с.75).

Ухвалою суду від 16 грудня 2016 року до участі у справі у якості співвідповідача був залучений Рубіжанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с.53).

Представник відповідача, Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області , ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності №5003 від 30 травня 2016 року (а.с.45), будучи належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, в залу суду не з'явилася, надала суду заперечення на позовну заяву ПАТ КБ ПриватБанк , в якому зазначено, що позовна заява ПАТ КБ ПриватБанк не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. 07 липня 2016 року на адресу відповідача на примусове виконання надійшов виконавчий лист №2/425/3069/15, виданий 25 квітня 2016 року Рубіжанським судом Луганської області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк боргу у сумі 68140,74 доларів США та судового збору у сумі 2814,03 гривень.

08 липня 2016 року державним виконавцем на підставі ст.ст.17,19,20,25 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У своїй заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач ПАТ КБ ПриватБанк просив також накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження. Тому 08 липня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії відповідної постанови направлені сторонам виконавчого провадження. Законні підстави для зняття арешту з майна, зазначеного у позові відсутні. Просить суд, відмовити представнику ПАТ КБ ПриватБанк у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с.42-44).

Відповідач ОСОБА_1 в залу суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом судових повісток, відомостей щодо причин своєї неявки суду не надав, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що 18 вересня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КТS0GK0000000661, згідно з яким позивач надав ОСОБА_1 кредит в poзмipi 35090,02 доларів США (а.с.5-7).

В забезпечення виконання зобов'язань між ними виступила іпотека квартири ОСОБА_1, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,0 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м. (а.с.11-13).

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №71936209 від 01 листопада 2016 року на зазначену квартиру накладено заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 3731985 від 18 вересня 2008 року, підстава обтяження - договір іпотеки. Крім того, 20 липня 2016 року реєстраційний номер 15479926, накладено арешт нерухомого майна на зазначену квартиру, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Рубіжанський міський ВДВС Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (а.с.14-15).

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №51594673 від 08 липня 2016 року, було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2/425/3069/15, який видано 17 листопада 2015 року Рубіжанським міським судом Луганської області (а.с.31).

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України Про виконавче провадження , заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України Про виконавче провадження ).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (частина восьма статті 54 Закону України Про виконавче провадження ).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку , за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

За змістом частини шостої статті 3 Закону України Про іпотеку (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Наведена правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 09 квітня 2014 року № 6-13цс14.

Договір іпотеки квартири, загальною площею 43,0 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано 18 вересня 2008 року, відповідно до чого, з цього часу у ПАТ КБ ПриватБанк виникло переважне право перед іншими особами.

Приписами ст.12 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом.

Відповідно до ст.14 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 39 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження.

Отже, пріоритет перед іншими обтяженнями має ПАТ КБ ПриватБанк оскільки обтяження ПАТ КБ ПриватБанк виникло відповідно до договору і є приватним.

Також, враховуючи положення ЗУ «Про виконавче провадження » , а саме ч.3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» , якою встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, суд вважає, що позивач надав достатні докази, які підтверджують пріоритетне право на зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 43,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1, тому заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а майно звільненню з-під арешту.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В задоволенні решти заявлених ПАТ КБ ПриватБанк вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 року № 13-рп/2011, Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Основного Закону України). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 8 Конституції України). Згідно з Основним Законом України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).

Як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Такий висновок узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Звернувшись до суду з дійсним позовом ПАТ КБ ПриватБанк , зокрема, просить суд захистити свої права на майбутнє, та заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ ПриватБанк права іпотекодержателя на 2-кімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_3. Однак, судовому захисту підлягають лише вже порушені, невизнані або оспорювані права, а тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Стаття 88 ЦПК України встановлює порядок розподілу судових витрат між сторонами, та зазначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне стягнути в частковому порядку з відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог - 1/2 частину понесених та документально підтверджених судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 1 722 грн. 50 коп. по 861 грн. 25 коп. з кожного.

Керуючись ЦК України, ЗУ Про іпотеку , ЗУ Про виконавче провадження , ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1, Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту, накладеного 20 липня 2016 року державним виконавцем Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_4, нерухоме майно (предмет іпотеки), належний на праві власності ОСОБА_1, ІПН:НОМЕР_1, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 27,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

В задоволенні вимог щодо заборони органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ ПриватБанк права іпотекодержателя на 2-кімнатну квартиру, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 27,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.

Стягнути в частковому порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: 93000, Луганська область. м.Рубіжне, вул.Інтернаціональна, буд.5-А та Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області , код ЄДРПОУ 34903090, юридична адреса: 93000, Луганська область, м.Рубіжне, вулВолодимирська, буд.36-Б, понесені витрати з оплати судового збору на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) у розмірі 1 722 грн. 50 коп., по 861 (вісімсот шістдесят одна) грн. 25 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.О.Чемодурова