Ухвала

від 22.02.2017 по справі 243/9651/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/9651/16-ц Номер провадження 22-ц/775/339/2017

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції: Чемодурова Н.О.

Д оповідач: Новікова Г.В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Груіцької Л.О.,Осипчук О.В.

при секретарі: Молдованові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 10 січня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_2, Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ПАТ КБ Приватбанк звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 18.09.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір №КТS0GK0000000661, відповідно до умов якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 32090,02дол.США в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати передбачених кредитним договором платежів.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно , а саме: квартира АДРЕСА_1, на яку 18.09.2008 року приватним нотаріусом Бігун В.В. Слов'янського міського нотаріального округу була накладена заборона відчуження.

20.07.2016 року державним виконавцем Рубіжанського міського ВДВС ГТУЮ в Луганській області на вищезазначену квартиру накладено арешт.

Заборона відчуження на предмет іпотеки накладена 18.09.2008 року, а арешт на вказане майно державним виконавцем було накладено лише 08.07.2016 року, тобто після заборони відчуження. Крім того, станом на 03.11.2016 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 120181,07дол.США, що перевищує вартість предмета іпотеки.

У державного виконавця Рубіжанського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки. Просило звільнити з-під арешту нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 16 грудня 2017 року в якості співвідповідача залучено Рубіжанський міський ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

20 грудня 2016 року банк уточнив позовні вимоги, та просив звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1,яка належить на праві власності ОСОБА_2; заборонити органам ДВС вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ Приватбанк права іпотекодержателя щодо спірної квартири.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 10 січня 2017 року позовні вимоги задоволені частково. З-під арешту, накладеного 20 липня 2016 року державним виконавцем Рубіжанського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області Мохно А.О., звільнено нерухоме майно (предмет іпотеки), належне на праві власності ОСОБА_2, а саме: 2-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні вимог щодо заборони органам ДВС вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ Приватбанк права іпотекодержателя на 2-кімнатну квартиру відмовлено. Вирішено питання щодо сплати судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Рубіжанського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що 07.07.2016 року на адресу Рубіжанського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області на примусове виконання надійшов виконавчий лист №2/425/3069/15, виданий 25.04.2016 року Рубіжанським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості за кредитним договором №КТS0GK0000000661 від 18.09.2008 року, яка утворилась станом на 05.08.2015 року, у розмірі 68140,74дол.США. наданий документ відповідав вимогам ст. 369 ЦПК України та ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

08.07.2016 року державним виконавцем згідно з вимогами ст..ст.17,19, 20,25 Закону України Про виконавче провадження (у старій редакції ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У своїй заяві про відкриття виконавчого провадження банк як стягував просив накласти арешт на все майно боржника та оголосити заборону на його відчуження відповідно до п.2 ст.25 Закону України Про виконавче провадження . Тому, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Вказана в позовній заяві квартира згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта майно, на праві власності належить боржнику ОСОБА_2 та знаходиться в іпотеці у ПАТ КБ Приватбанк .

В позовній заяві стягувач вказав, що квартира знаходиться в іпотеці згідно кредитного договору №КТS0GK0000000661 від 18.09.2008 року, на підставі якого винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2, вказані вимоги забезпечені іпотекою. Станом на 18.01.2017 року інформація щодо часткової або повної сплати заборгованості до Рубіжанського міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області не надходило, тому законні підстави для зняття арешту з майна відсутні.

Крім того, суд в рішенні не застосував положення п.1ст.88 ЦПК України, а саме: якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог , в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Також суд першої інстанції не врахував роз'яснення,які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , в якій зазначено, що відповідачами в справі є боржник , особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (ст.3 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV Про виконавче провадження (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI). Вважає, що доводи відповідача про звільнення майна з-під арешту не обґрунтовані.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою, отриманою представником ПАТ КБ Приватбанк - Долгополим Д.Ю.. Від представника Рубіжанського міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області - Мохно А.О . надійшла заява про слухання справи у його відсутність.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна,що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ Приватбанк , суд першої інстанції виходив з того, що банк надав достатні докази, які підтверджують пріоритетне право на зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 43,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2008 року між ЗАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №КТS0GK0000000661, згідно з яким банк надав ОСОБА_2 кредит в poзмipi 35090,02 доларів США .

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки нерухомого майна , а саме: квартири АДРЕСА_1, на яку 18.09.2008 року приватним нотаріусом Бігун В.В. Слов'янського міського нотаріального округу була накладена заборона відчуження, про що внесено відповідний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором не виконував в нього утворилась заборгованість, для стягнення якої банк звернувся до суду.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено виникнення, застосування і пріоритет іпотеки. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно положень статті 4 обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.11.2015 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнуто заборгованість за кредитним договором № KTS0GK0000000661 від 18 вересня 2008 року, яка утворилась станом на 05 серпня 2015 року, у розмірі 68140 доларів 74 цента США. В іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо сплати судового збору. На виконання цього рішення судом видано виконавчий лист.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення, може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

08.07.2016 року постановою старшого державного виконавця Рубіжанського міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області Мохно А.О. ВП №51594673 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2/425/3069/15, виданого 17 листопада 2015 року Рубіжанським міським судом Луганської області.

На підставі цього ж виконавчого листа в цей день накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 1690898,70грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу, в тому числі і на спірну квартиру.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч.8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до чч. 3 та 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ КБ Приватбанк вказувало на те, що між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 18 вересня 2008 року, відповідно до умов якого відповідач передав у іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. та зареєстровано в реєстрі за №4206.

Тобто, належно оформлений договір іпотеки укладено сторонами до прийняття державним виконавцем Рубіжанського міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області Мохно А.О. постанови про накладення арешту на це майно та заборону його відчуження, яке позбавляє ПАТ КБ Приватбанк можливості зареєструвати за собою право власності на спірне майно.

Отже, заставодержатель, ПАТ КБ Приватбанк , в даному випадку має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ст.54 Закону України Про виконавче провадження передбачено право заставодержателя звернутися до суду із позовом про звільнення заставного майна з-під арешту у разі звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, і згідно положень ч. 5 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження арешт з такого майна може бути знятий за рішенням суду.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, про арештоване майно боржника знаходиться у заставі, роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Таким чином, суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог правильно виходив з того, що банк має переважне право перед наступними стягувачами на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, оскільки виконавче провадження відкрито та накладено арешт на спірне майно після реєстрації іпотечного обтяження спірного майна, тому заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Накладення арешту на спірне нерухоме майно унеможливлює виконання умов кредитного договору та договору іпотеки шляхом звернення стягнення на заставлене майно і позбавляє права іпотекодержателя ПАТ КБ ПриватБанк на продаж іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим обмежуються права ПАТ КБ ПриватБанк як заставодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки. Висновок суду відповідає вимогам Закону України Про іпотеку та Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Доводи про те, що при визначенні розміру судового збору,який підлягає стягненню, судом не враховано,що позовні вимоги задоволено частково, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами . В мотивувальній частині рішення наведено мотиви про стягнення судового збору з урахуванням часткового задоволення позовних вимог,який судом визначено в ? частці від понесених судових витрат.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального та процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: