Рішення

від 10.01.2017 по справі 926/3644/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2017 р. Справа № 926/3644/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс Транс» , м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) дочірнє підприємство «ОСОБА_2 група Україна» , м. Київ,

2) товариство з обмеженою відповідальністю «Сейф Лоджістікс» , м. Миронівка Миронівського району Київської області,

3) товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Транс» , м. Умань Черкаської області

про відшкодування завданих збитків та втраченої вигоди у сумі 65878,16 грн.

Суддя Ковальчук Т.І.

За участю представників :

Позивача - ОСОБА_3, дов. від 19.09.2016 р.

Відповідача - ОСОБА_4, адвокат

Третіх осіб: 1) ДП «ОСОБА_2 группа України» - не з'явився

2) ТОВ «Сейф Лоджістікс» - не з'явився

3) ТОВ «Сан Транс» - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування збитків у сумі 65878,16 грн. за договором перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні, у тому числі 27465,00 грн. прямих збитків від пошкодження товару та 38413,16 грн. втраченої вигоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що, здійснюючи на підставі договору про організацію перевезень вантажу в міжнародному сполученні № 08/02/16 від 08.02.2016 р. перевезення вантажу за маршрутом Бузуюк (Туреччина)-Київська область, м. Бориспіль (Україна), відповідач не забезпечив збереження вантажу - настінних газових котлів Ягуар 24 (3 шт.) та комплектів газового горизонтального проходу (7 шт.), загальною вартістю 27456,00 грн. Як зазначено у позовній заяві, вартість пошкодженого вантажу позивач відшкодував своєму контрагенту ТОВ «Сейф Лоджістікс» на підставі виставленої претензії, у зв'язку з чим з вини відповідача поніс прямі збитки у розмірі 27456,00 грн. Окрім того, вказано в позовній заяві, через даний випадок пошкодження майна при транспортуванні ТОВ «Сейф Лоджістікс» розірвав укладений з позивачем договір № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні товарів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р., у результаті чого позивач унаслідок неправомірної поведінки відповідача втратив вигоду у розмірі 38413,16 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016 р., справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2016 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові докази, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Ухвалою від 02.11.2016 р. за клопотанням позивача вирішено судове засідання 08.11.2016 р. провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено господарському суду м. Києва.

До початку судового засідання 08.11.2016 р. від позивача надійшла частина витребуваних ухвалою від 27.10.2016 р. документів, від відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки і подання відзиву на позов.

Ухвалою від 08.11.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 23.11.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов, розгляд справи в судовому засіданні 23.11.2016 р. ухвалено проводити в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити господарському суду м. Києва.

Ухвалою від 08.11.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 23.11.2016 р. за клопотанням відповідача, вирішено провести розгляд справи в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити господарському суду м. Києва.

До початку судового засідання 23.11.2016 р. від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові документи, відповідач у судовому засіданні 23.11.2016 р. подав відзив на позов та документи на його обґрунтування.

У відзиві ФОП ОСОБА_1 проти позову заперечив, зазначив, що:

- належне виконання ним зобов'язань з перевезення вантажу засвідчується СМR накладною серії А № НОМЕР_1;

- вантажоодержувач ДП «ОСОБА_2 група Україна» під час прийняття товару не зробив у СМR відмітку про пошкодження вантажу, акт про пошкодження товару складено ТОВ «Фіге Україна» без участі його водія ОСОБА_5, зазначений акт і акт про відмову водія від підписання акту про пошкодження товару є неналежними доказами, оскільки складені одними і тими ж особами, але підписи їх на актах різні;

- до розміру завданої шкоди включено не лише інвойсну вартість обладнання, але й інші не передбачені укладеним з позивачем договором платежі;

- огляд пошкодженого товару проводився вантажоодержувачем в односторонньому порядку, посилається й на інші обставини на спростування доводів позовної заяви (а.с. 140-146).

Ухвалою від 23.11.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06.12.2016 р. за участю представників сторін у режимі відеоконференції з господарським судом м. Києва, в судове засідання 06.11.2016 р. викликано в порядку ст. 30 ГПК України працівника ДП «ОСОБА_2 група Україна» для надання пояснень щодо обставин виявлення пошкодження вантажу, відповідача зобов'язано надіслати ТОВ «Хорс-Транс» відзив на позов та надати засвідчений належним чином переклад українською мовою складений болгарською мовою документ про затримання 15.02.2016 р. водія ОСОБА_5.

Ухвалою від 06.12.2016 р. до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ДП «ОСОБА_2 група Україна» , ТОВ «Сейф Лоджістікс» і ТОВ «Сан Транс» , розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 21.12.2016 р. за участю представників сторін і третіх осіб, позивача зобов'язано надіслати копію позовної заяви і доданих до неї документів третім особам, за можливості здійснити переклад українською мовою складеного болгарською мовою документа про затримання 15.02.2016 р. водія ОСОБА_5 і надіслати цей документ до господарського суду Чернівецької області, відповідача зобов'язано надіслати третім особам копію відзиву і доданих до нього документів, третю особу ДП «ОСОБА_2 група Україна» зобов'язано надати відзив на позов та додаткові документи, перелічені в п. 6 резолютивної частини даної ухвали.

Після відкладення розгляду справи ухвалою від 06.12.2016 р. до господарського суду надійшли письмові пояснення ДП «ОСОБА_2 група Україна» на позов з додатками (а.с. 163-173) та від позивача офіційний переклад документа про затримання водія ОСОБА_5 на болгарському кордоні (а.с. 176-177).

У письмових поясненнях третя особа ДП «ОСОБА_2 група Україна» пояснило, що безпосередньої інформації щодо обставин виявлення пошкодження товару підприємство не має, оскільки його представники не брали участі в прийманні та розвантаженні товару, дані дії виконали і акт про пошкодження вантажу склали представники ТОВ «Фіге Україна» , з яким підприємство уклало договір про надання складських послуг, характер пошкоджень товару ДП «ОСОБА_2 група Україна» визначило на підставі сервісних актів від 26.02.2016 р., згідно яких газові котли були в неробочому стані, а комплекти газового проходу не підлягали відновленню, вартість втрачених внаслідок пошкодження товарів згідно довідки бухгалтерії склала 27456,00 грн., вказану шкоду підприємству відшкодувало ТОВ «Сан Транс» , з яким укладено генеральний договір про надання транспортно-експедиційних послуг, у договірних відносинах з іншими учасниками спору дочірнє підприємство не перебуває (а.с. 163-165).

У судовому засіданні 21.12.2016 р. представник ДП «ОСОБА_2 група Україна» пояснив, що за повідомленням працівників ТОВ «Фіге Україна» , які приймали вантаж від імені вантажоодержувача ДП «ОСОБА_2 група Україна» , під час відкриття вантажного відсіку автомобіля був присутній різкий неприємний запах, упаковка товару мала візуальні пошкодження, відтак приймальники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 склали акт про пошкодження товару, а водій відповідача написав пояснення, що його затримали на кордоні, і в підтвердження надав фото зі сторонніми людьми в машині, на обстеження пошкодженого вантажу представника відповідача не викликали, а зіпсований товар не підлягав ремонту, тому його віддали ТОВ «Сан Транс» і подальша доля цього товару ДП «ОСОБА_2 група Україна» не відома.

Ухвалою від 21.12.2016 р. за клопотанням представника відповідача суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 10.01.2017 р. за участю представників сторін і третіх осіб, за клопотанням представника позивача ухвалив провести судове засідання в режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва, ДП «ОСОБА_2 група Україна» зобов'язано подати повний текст договору про надання складських послуг № І/20100831/150 від 31.08.2010 р.

Ухвалою від 29.12.2016 р. сторони і третіх осіб повідомлено про перенесення початку призначеного на 10.01.2017 р. судового засідання з 15-00 год. на 16-00 год. у зв'язку з технічними причинами (розбронювання господарським судом міста Києва відведеного на судове засідання часу).

Представники третіх осіб у судове засідання 10.01.2016 р. не з'явилися, ТОВ «Сейф Лоджістікс» і ТОВ «Сан Транс» про причини неявки своїх представників не повідомили.

ДП «ОСОБА_2 група Україна» надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та копію договору про надання складських послуг № І/20100831/150 від 31.08.2010 р.

Враховуючи, що всіх учасників провадження належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання ухвалами від 21 та від 29 грудня 2016 року (а.с. 218-224), неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.01.2017 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2017 р. пояснив, що у ході розгляду справи відповідач не довів відсутності своєї вини в пошкодженні вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення, унаслідок чого відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. повинен відшкодувати позивачеві прямі збитки від псування товару та упущену вигоду від розірвання договору із замовником послуг на перевезення ТОВ «Сейф Лоджістікс» , просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.01.2017 р., не заперечуючи проти того, що стосовно вантажу під час перевезення відбулася певна подія, яка могла стати причиною його пошкодження, просив у позові відмовити за недоведеністю, зазначаючи, що позивач не забезпечив проведення належної процедури фіксації пошкодження товару під час його розвантаження на складі ТОВ «Фіге Україна» , обстеження технічного стану товару здійснив в односторонньому порядку без повідомлення відповідача, не довів належними доказами інвойсну вартість товару, вид і ступінь його пошкодження та, відповідно, не доказав розмір заподіяних збитків.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення представника третьої особи ДП «ОСОБА_2 Україна» , надані в судовому засіданні 21.12.2016 р., розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

08 лютого 2016 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс Транс» було укладено договір № 08/02/16 про організацію перевезення вантажів у міжнародному сполученні (далі - договір № 08/02/16, а.с. 15-18).

Предметом даного договору визначено порядок взаємовідносин, що виникають між Експедитором-замовником (ТОВ «Хорс Транс» ) і Перевізником (ПП ОСОБА_1Є.) при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. Відповідно до п. 1.2 договору № 08/02/16 відповідач (Перевізник) зобов'язався здійснити перевезення довіреного йому позивачем (Експедитор-замовник) або його представником вантажу і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а позивач зобов'язався забезпечити відправлення і отримання товару та оплатити перевезення.

08 лютого 2016 р. позивач подав відповідачеві, а останній прийняв до виконання заявку № 2 на здійснення перевезення вантажу - обладнання, за маршрутом Туреччина-Україна (Туреччина м. Бузуюк - Україна Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 38), автомобіль ОСОБА_3 № НОМЕР_2/СЕ 12-46 ХТ, водій ОСОБА_5, одержувач товару ДП «Вайллант» , дата завантаження 10.02.2016 р., строк доставки вантажу не пізніше 25.02.2016 р., плата за перевезення 60300,00 грн. (а.с. 19). Дане перевезення здійснено відповідачем, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № НОМЕР_1, складеною в Стамбулі 13.2.2016 р. (а.с. 20, 126-127). Відповідно до вказаної CMR товар, що перевозився, це опалювальне обладнання: бойлер-комбі, запчастини до бойлера-комбі, інвойс № 9202627011-9202625359, 23.02.2016 р. товар прийнято вантажоотримувачем ДП «ОСОБА_2 Україна» , що зафіксовано в графі 24 CMR А № НОМЕР_1 (а.с. 113-114, 126-127).

Як випливає з письмових пояснень одержувача товару третьої особи ДП «ОСОБА_2 група Україна» , останнє мало укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Транс» Генеральний договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 09/09/13 від 09.09.2013 р. і замовило йому перевезення товару - опалювального обладнання на палетах (а.с. 163-165).

ТОВ «Сан Транс» , у свою чергу, переадресував дане перевезення товариству з обмеженою відповідальністю «Сейф Лоджістікс» , а товариство з обмеженою відповідальністю «Сейф Лоджістікс» - товариству з обмеженою відповідальністю «Хорс Транс» (позивачеві) по заявці № Л-00000019/Р від 08.02.2016 р. на підставі укладеного між ТОВ «Сейф Лоджістікс» і ТОВ «Хорс Транс» договору № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. (а.с. 39-40, 41).

У позовній заяві позивач зазначив, що під час розвантаження транспортного засобу СЕ 85-66 АТ/СЕ 12-46 ХТ отримувач вантажу ДП «ОСОБА_2 Україна» склав акт від 23.02.2016 р. про те, що під час вивантаження вантажу з автомобіля (специфікація НОМЕР_3) на склад ТОВ «Фиге Україна» було виявлено пошкоджений товар. Як встановив суд, акт про пошкодження доставленого відповідачем по CMR А № НОМЕР_1 товару був складений працівниками ТОВ «Фіге Україна» , які здійснювали прийомку товару на підставі укладеного з ДП «ОСОБА_2 група Україна» договору про надання складських послуг № І/20100831/105 від 31.08.2010 р. (а.с. 167-168).

Так, на аркуші справи 33 в наявності складений працівниками ТОВ «Фіге Україна» ОСОБА_6 і ОСОБА_7 акт від 23.02.2016 р. про те, що під час розвантаження автомобіля 23.02.2016 р. (специфікація НОМЕР_3 від 13.02.2016) на склад ТОВ «Фіге Україна» виявлено пошкоджений товар арт. НОМЕР_4 - 3 шт., арт. НОМЕР_5 - 63 шт.

Ці ж особи - ОСОБА_6 і ОСОБА_7, склали ще один акт від 23.02.2016 р. про те, що водій автомобіля СЕ8566АТ\СЕ1246ХТ ОСОБА_5 відмовився від підпису акта від 23.02.2016 р. про пошкодження товару, який було ними складено під час огляду доставленого і розвантаженого ним товару (а.с. 34).

За сукупністю досліджених доказів суд доходить висновку, що зазначений в складеному працівниками ТОВ «Фіге Україна» акті від 23.02.2016 р. пошкоджений товар - це товар, зобов'язання з перевезення якого прийняв на себе відповідач ФОП ОСОБА_1 по заявці № 2 від 08 лютого 2016 р. згідно з укладеним з ТОВ «Хорс Транс» договором № 08/02/16 про організацію перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 08.02.2016 р. та перевезення якого (товару) здійснив по СМR А № НОМЕР_1, при цьому вантажоодержувачем товару виступило ДП «ОСОБА_2 група Україна» .

Зокрема, це підтверджується документом від 12.02.2016 р., який у CMR А № НОМЕР_1 зазначено як інвойс 9202627011-9202625359, а в акті від 23.02.2016 р. про пошкодження товару - як специфікація НОМЕР_3 від 13.02.2016 (а.с. 20, 33, 114-115).

Слід зазначити, що в СМR А № НОМЕР_1 товар іменується як бойлер-комбі, запчастини до бойлера-комбі, а в інвойсі (специфікації НОМЕР_3) товар зазначений як Jaguar 24 JTV (H-UA) - Protherm (номер матеріалу (артикул - суд ) 10018584) та витяжна труба, 75 см, Flue pipe, 75 cm, w insp. holes (номер матеріалу (артикул - суд ) НОМЕР_5). Згідно загальнодоступної інформації в мережі Інтернет Jaguar 24 JTV (H-UA) - Protherm - це настінні газові двоконтурні котли в базовому виконанні потужністю для опалення і приготування гарячої води ( https://www.protherm.ru/klientam/produkciya-protherm/-9408.ru_ru.html ). У позовній заяві та матеріалах, які позивач і третя особа ДП «ОСОБА_2 група Україна» подали у справі, витяжні труби іменуються також як комплекти горизонтального проходу (а.с. 32, 42, 164).

Оскільки на вимогу суду не надано технічного паспорту на будь-який товар, що перевозився за СМR А № НОМЕР_1, суд надалі в рішенні використовує назву товару як газові котли «Ягуар» та витяжні труби до них відповідно.

Факт перевезення ФОП ОСОБА_1 зазначеного товару встановлено також рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2016 р. у справі № 910/13675/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Хорс Транс» про стягнення 114858,36 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні № 08/02/16 від 08.02.16 р. (а.с. 128-133).

З огляду на викладене суд відхиляє заперечення відповідача, що предметом перевезення по заявці ТОВ «Сейф Лоджістікс» № Л-00000019/р від 08.02.2016 р. був інший вантаж: обладнання для опалення на пелетах, а не газові котли «Ягуар-24» .

Як стверджує позивач, і це підтверджує третя особа ДП «ОСОБА_2 група Україна» , після виявлення пошкодження товару та складення працівниками ТОВ «Фіге Україна» актів від 23.02.2016 р., ДП «ОСОБА_2 група Україна» власними силами провело обстеження і діагностику трьох газових котлів, про що сервісним інженером ОСОБА_8 складено акти виїзду на об'єкт від 26.02.2016 р. №№ 141215, 141216 та 141217 (а.с. 35-37).

У вказаних актах зазначено виконані роботи по діагностиці стосовно обладнання Jaguar 24 JTV (H-UA) з серійними номерами 21160500100185842010005841 № 4, 21160500100185842010005915 № 7 та 21160500100185842010005899 № 7, а також дефекти пошкодженого товару:

- з серійним номером 21160500100185842010005841 № 4 - потрібна заміна корпусу котла, зовнішнього кожуха;

- з серійним номером 21160500100185842010005915 № 7 - зовнішніх слідів пошкоджень котла не виявлено. Коробка котла має сліди попадання води. Електроніка пошкоджена;

- з серійним номером 21160500100185842010005899 № 7 - зовнішніх механічних пошкоджень котла немає. Потрібна заміна плати, оскільки в корпус плати залита якась рідина жовтого кольору. В котлі і на кришці видно патьоки цієї рідини. Котел не товарного вигляду разом з коробкою.

Акти про пошкодження витяжних труб (комплектів газового проходу) та про їх технічний стан не складалися.

Як випливає з матеріалів справи та пояснень представників позивача і третьої особи ДП «ОСОБА_2 група Україна» , останнє звернулося до ТОВ «Сан Транс» в межах Генерального договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 09/09/13 від 09.09.2013 р. за відшкодуванням вартості пошкодженого товару на суму 27456,00 грн. згідно бухгалтерської довідки ДП «ОСОБА_2 група Україна» без номеру і дати та отримало таке відшкодування від ТОВ «Сан Транс» в добровільному порядку згідно платіжного доручення № 2842 від 08.04.2016 р. (а.с. 32, 65, 164).

У свою чергу, ТОВ «Сан Транс» звернулося до ТОВ «Сейф Лоджістікс» з претензією від 23.03.2016 р. про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням перевезеного по СМR А № НОМЕР_1 вантажу на суму 27465,00 грн., дану претензію ТОВ «Сейф Лоджістікс» задовольнило, сплатило на користь ТОВ «Сан Транс» 27456,00 грн. по платіжному дорученню № 1042 від 26.04.2016 р. (а.с. 42, 64).

ТОВ «Сейф Лоджістікс» пред'явило претензію № 2 від 08.04.2016 р. до свого контрагента ТОВ «Хорс Транс» , в якій вимагало відшкодувати 27465,00 грн. збитків від пошкодження вантажу, дану претензію ТОВ «Хорс Транс» задовольнив добровільно, перерахувавши ТОВ «Сейф Лоджістікс» 27465,00 грн. по платіжному дорученню № 91 від 21.04.2016 р. (а.с. 43-44, 45).

29.03.2016 р. ТОВ «Хорс Транс» пред'явило претензію на суму 27465,00 грн. збитків від пошкодження товару підприємцю ОСОБА_1 як перевізнику за договором № 08/02/16, однак відповідач від добровільного відшкодування збитків відмовився (а.с. 22-23, 25).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Згідно норми статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Зазначеним нормам Цивільного кодексу України кореспондує стаття 307 Господарського кодексу України, яка регулює правовідносини за договором перевезення вантажу.

У пункті 2.1 укладеного між сторонами спору договору № 08/02/16 передбачено, зокрема, що перевезення виконуються у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. (СМR).

За приписами статей 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» , чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Отже, враховуючи вказане, перевезення вантажу, здійснене відповідачем, оцінюється судом як перевезення у міжнародному сполученні. Відтак, правовідносини, що виникли у межах зазначеного перевезення, регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення від 19.05.1956 р. (про що, зокрема, зазначено й у товарно-транспортній накладній СМR А № НОМЕР_1), Митним кодексом України та Законом України «Про автомобільний транспорт» . До Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення від 19.05.1956 р. (далі - Конвенція) Україна приєдналась згідно із Законом України від 01.08.2006 N 57-V.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» , статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

За статтями 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його поставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Пунктом 1 статті 17 Конвенції унормовано, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Згідно з пунктом 2 названої статті Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 4.1.10 договору № 08/02/16 обумовлено, що відповідач як перевізник зобов'язався забезпечувати збереження в дорозі вантажу, що перевозиться, а відповідно до пункту 6.7 договору № 08/02/16 перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу чи його пошкодження з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його здавання. Збитки (шкода) відшкодовується у розмірі вартості вантажу, що визначається у місці та під час прийняття вантажу до перевезення (вартості вказаної в інвойсі), і не може перевищувати рівня, встановленого міжнародними конвенціями і угодами.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Суд звертає увагу на те, що норми Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, оскільки згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Доводи відповідача, що на нього поширюється принцип презумпції відсутності вини перевізника, є неспроможними, оскільки в даній справі відсутні обставини, за наявності яких перевізник вважається невинним. Зокрема, не має юридичного значення те, що вантаж прибув у справному автомобілі і за справними пломбами вантажовідправника, оскільки в судовому засіданні установлено і визнано самим відповідачем, що під час перетину митного кордону водія ОСОБА_5 було затримано, а автомобіль відкрито поліцією Болгарії і проводився митний огляд автомобілю та вантажу (а.с. 31, 50-53).

Суд бере до уваги, що зафіксоване в складеному ТОВ «Фіге Україна» акті від 23.02.2016 р. пошкодження товару виникло після отримання водієм відповідача ОСОБА_5 вантажу для перевезення та до його передачі вантажоотримувачеві. Зокрема, 15.02.2016 р. водій відповідача ОСОБА_5 був затриманий на 24 години в районі Прикордонного контрольно-пропускного пункту ОСОБА_9 (Болгарія) на смузі «вхід» для вантажних автомобілів під час спроби вчинення провозу без дозволу належних органів, про що вказано в наказі про затримання особи реєстр. № 58 від 15.02.2016 р., складеному поліцейським ПКПП ОСОБА_9 Вилчевою (а.с. 176-177).

Відповідач пояснив суду, що згідно письмових пояснень його водія ОСОБА_5 15.02.2016 р. на митному переході Турція-Болгарія під час митного огляду автомобіля поліцією було затримано водія і відкрито машину, розпочато обшук, поліцейські ходили по вантажу ногами, чому ОСОБА_5 запобігти не міг (а.с. 31). Коли водія відпустила поліція, машина вже була закрита і опломбована і тільки під час розвантаження водій побачив, що пошкоджені коробки, в яких упаковано товар.

Однак суд відхиляє засновані на вказаних обставинах доводи відповідача, що ані він як перевізник, ані його водій, який безпосередньо здійснював перевезення, не могли вплинути на обставини, які призвели до пошкодження упаковки вантажу, оскільки, такі доводи не підтверджені належними доказами.

Зокрема, обставини, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, за національним законодавством України визначаються непереборною силою (форс-мажорними обставинами) (п. 1 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Відповідно до п. 6.8 договору № 08/02/16 перевізник звільняється від відповідальності, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору відбулось унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Абзацом третім частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати) установлено, що дія форс-мажорних обставин підтверджується довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України.

Однак, відповідач не надав суду довідку Торгово-промислової палати України про дію форс-мажорних обставин як причину пошкодження частини вантажу.

Відтак, оскільки у справі встановлено, що на шляху прямування під час перевезення вантажу автомобіль перевізника піддавався відкриттю і обшуку, суд не бере до уваги посилання відповідача на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 11.01.2011 р. у справі № 20/81, щодо презумпції відсутності вини перевізника, зокрема, у випадку, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що на СМR А № НОМЕР_1 вантажоотримувачем не зроблено відмітки про наявність пошкоджень вантажу під час його розвантаження, оскільки Конвенція, норми якої застосовуються до спору між сторонами, не містить прямої вказівки, що таке застереження має бути зроблене виключно в товарно-транспортній накладній.

Так, відповідно до статті 30 Конвенції, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Такий акт про пошкодження вантажу було складено у день розвантаження автомобіля 23.02.2016 р. (специфікація НОМЕР_3) працівниками ТОВ «Фіге Україна» , які приймали належний вантажоодержувачеві ДП «ОСОБА_2 група Україна» товар, діючи на підставі договору про надання складських послуг № І/20100831/150 від 31.06.2010 р. (додаток № 2 «Процеси та процедури до договору про надання складних послуг № 1/20100831/130 від 31.08.2010 р., а.с. 196-216). З даного договору вбачається наділення працівників ТОВ «Фіге Україна» повноваженнями з приймання на склад товару, що належить ДП «ОСОБА_2 група Україна» , в тому числі від перевізника, та складання актів про пошкодження упаковань і товару (п.п. 2.1, 2.7-2.9 додатку № 2 «Процеси та процедури» до договору про надання складських послуг № І/20100831/150 від 31.08.2010, а.с. 207-211).

Суд не приймає доводи представника відповідача, що працівники ТОВ «Фіге Україна» під час приймання вантажу не мали повноважень діяти як представники ДП «ОСОБА_2 група Україна» , оскільки відсутні процедури і підстави, передбачені укладеним між ними договором, зокрема, не представлено окремого договору доручення (довіреності) на підписання від імені замовника відповідних документів.

Так, між позивачем і третьою особою ДП «ОСОБА_2 група Україна» немає спору щодо повноважень осіб, які склали акти від 23.03.2016 р. про пошкодження вантажу та про відмову водія ОСОБА_5 від підписання акту, ДП «ОСОБА_2 група Україна» визнає зазначені акти працівників ТОВ «Фіге Україна» та використало їх для захисту своїх інтересів, тому у будь-якому випадку суд визнає ці акти легітимними (ст. 237-239, 241 ЦК України).

Положення ж статті 158 Статуту автомобільного транспорту, підпунктів 15.1, 15.3, 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно яких документами, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу/втрату вантажу та акт встановленої форми, що складається в такому випадку, на спірні правовідносини не поширюються, оскільки, як зазначалося вище, вони регулюються нормами Конвенції.

Суд погоджується з доводами відповідача, що в складеному працівниками ТОВ «Фіге Україна» 23.02.2016 р. акті про виявлення пошкодженого вантажу відсутнє посилання на те, що акт складався в присутності водія ОСОБА_5, і що в акті про відмову ОСОБА_5 від підписання акту про пошкодження товару не передбачена графа для підпису останнього (а.с. 33, 34), однак вказані недоліки не позбавляють дані документи доказової сили стосовно того, що при розвантаженні товару виявлено його пошкодження. Інша справа, наскільки дані документи можуть слугувати доказом того, яких саме пошкоджень зазнав вантаж.

Таким чином, за сукупністю досліджених доказів суд доходить до висновку, що під час перевезення вантажу за СМR А № НОМЕР_1 відповідачем не було забезпечено його збереження, внаслідок чого вантажу було завдано певного пошкодження.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Дана норма кореспондує статті 224 ГК України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором .

Відповідно до статті 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

Розмір компенсації не може, однак, перевищувати:

a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу;

b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Згідно з пунктами 1, 2 і 4 статті 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення, вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Однак, позивачем не надано жодних належних у розумінні ст.ст. 17, 23, 25 Конвенції доказів, які підтверджують розмір знецінення вантажу (тобто, розмір збитків) внаслідок його пошкодження під час перевезення, як не надано і доказів у підтвердження інвойсної вартості товару, як це передбачено пунктом 6.7 договору № 08/02/16, яким врегульовано визначення розміру збитку, що підлягає відшкодуванню перевізником у випадку пошкодження вантажу.

Так, інвойс 9202627011-9202625359 від 12.02.2016 р. не містить інформації про вартість зазначеного в ньому товару (а.с. 113-114).

У наданій позивачем СМR А № НОМЕР_1 вартість товару, належні до сплати митні платежі, збори, провізна плата також не вказані (а.с. 20, 126, 127).

У той же час, відповідно до підпункту «і» пункту 1 статті 6 Конвенції вантажна накладна містить, зокрема, такі дані: платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу).

Бухгалтерські довідки ДП «ОСОБА_2 група Україна» визначення ціни товарів, пошкоджених перевізником, без номеру і дати та від 16.12.2016 р. № 315 (а.с. 32, 180) не приймаються судом як належні докази у справі.

Дані довідки не підпадають під надане в статтях 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначення первинного документа, який є підставою для бухгалтерського обліку і містить відомості про господарську операцію, зокрема, про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Первісних бухгалтерських документів, на підставі яких ДП «ОСОБА_2 група Україна» включило до згаданої довідки дані про вартість одиниці товару, розмір мита, додаткових витрат, суду не подано, незважаючи на вимоги ухвали від 27.10.2016 р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Позивач не довів належними і допустимими доказами розмір заявлених до стягнення збитків, заподіяних пошкодженням вантажу під час перевезення, хоча такий обов'язок кредитора передбачено частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що на підставі складеного працівниками ТОВ «Фіге Україна» акту від 23.02.2016 р. про пошкодження вантажу неможливо встановити, яких саме пошкоджень зазнав товар, оскільки відповідна інформація в цьому акті відсутня.

Акти виїзду на об'єкт від 26.02.2016 р. № 141215, № 141216 та № 141217, складені сервісним інженером ОСОБА_8, також не містять висновків про суму, на яку зменшилася вартість товару (газових котлів) у зв'язку із зазначеними в актах дефектами, з них неможливо зробити висновок про те, чи є товар частково пошкодженим чи внаслідок пошкодження прийшов у повну непридатність. Окрім того, суд зазначає, що відсутні докази, які б підтверджували, що обстежені сервісним інженером ОСОБА_8 три одиниці обладнання з серійними номерами 21160500100185842010005841 № 4, 21160500100185842010005915 № 7, 21160500100185842010005899 № 7 входили саме до складу вантажу, що перевозився відповідачем по СМR А № НОМЕР_1.

Документів, які підтверджують часткову чи повну непридатність семи комплектів витяжних труб (комплектів горизонтального проходу) та їх первісну і знецінену вартість позивач суду не надав.

Таким чином, позивач не довів належними і допустимими доказами ані інвойсної чи поточної ринкової ціни товару, чи звичайної вартості товару такого ж роду і якості, ані ступеню пошкодження вантажу, відповідно, не довів розміру збитків, завданих пошкодженням вантажу. Як зазначалося, згадані вище акти виїзду на об'єкт не містять висновку про повну непридатність обстеженого товару чи про ступінь його пошкодження. Дефектні акти щодо витяжних труб (комплектів горизонтального проходу) взагалі не складалися, суть і ступінь їх пошкодження суду не відома, усні заяви представника позивача і представника третьої особи ДП «ОСОБА_2 група Україна» , що товар прийшов у повну непридатність, документально не підтверджена.

При цьому, експертне дослідження пошкодженого товару на предмет встановлення ступеню його пошкодження і розміру збитків провести неможливо, оскільки, за поясненням представника ДП «ОСОБА_2 група Україна» , зіпсовані газові котли і комплекти газового проходу передані ТОВ «Сан Транс» і подальша їх доля не відома. Отже, розмір заявлених до стягнення збитків позивач не довів, а матеріали справи не надають можливості суду визначити обгрунтований розмір збитків самостійно чи призначити для цієї мети відповідну судову експертизу.

Суд погоджується з доводами відповідача, що сам факт послідовного відшкодування збитків у ланцюжку вантажоотримувач ДП «ОСОБА_2 група Україна» - експедитори-замовники ТОВ «Сан Транс» , ТОВ «Сейф Лоджістікс» і ТОВ «Хорс Транс» , не доводить розміру збитків, які відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві, адже в основу такого відшкодування між названими учасниками перевезення покладено бухгалтерську довідку ДП «ОСОБА_2 група Україна» про визначення ціни товарів, пошкоджених перевізником, яку (довідку) суд визнав неналежним доказом у справі за відсутності первісних бухгалтерських документів, які б підтверджували зазначені у вказаній довідці вартість товару та розмір збитків у результаті пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, враховуючи, що позивачем не доведено розміру заявлених до стягнення прямих збитків від пошкодження товару під час перевезення, у задоволенні позову у відповідній частині вимог належить відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 38413,16 грн. суд встановив наступне.

Обгрунтування даної вимоги позивачем полягає в тому, що його контрагент ТОВ «Сейф Лоджістікс» відмовився від співпраці з ТОВ «Хорс Транс» та розірвав договір № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. унаслідок (за усним повідомленням ТОВ «Сейф Лоджістікс» ) пошкодження вантажу, що перевозився по заявці № 2 від 08 лютого 2016 р. (а.с. 39-40). У зв'язку з розірванням зазначеного договору позивач стверджує, що втратив вигоду у розмірі 38413,16 грн., визначену згідно з калькуляцією ТОВ «Хорс Транс» на підставі первісних документів та бухгалтерських даних про доходи від співпраці ТОВ «Хорс Транс» з ТОВ «Сейф Лоджістікс» за 4 квартал 2015 року та І квартал 2016 року (а.с. 48, 49, 69-83, 84-96, 97-103, 104-112).

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 статті 224 Господарського кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), відноситься до складу збитків, які підлягають відшкодуванню у результаті порушення цивільного права особи.

Згідно з абз. 4 ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, якби договір № 0000027 від 18.11.2015 р. діяв протягом передбаченого ним строку.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати дохід.

Як видно з матеріалів справи, 01.05.2016 року ТОВ «Сейф Лоджістікс» надіслав позивачеві листа вих. № 76 від 01.05.2016 р. про дострокове розірвання договору № 0000027 від 18.11.2015 р., у якому повідомив, що ТОВ «Сейф Лоджістікс» вирішило з 01.05.2016 р. припинити співпрацю з компанією ТОВ «Хорс Транс» і дію договору про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні № 0000027 від 18.11.2015 р. (а.с. 47). 01 травня 2016 року названі товариства уклали додаткову угоду № 1 до договору № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р., згідно якої на підставі пункту 9.1 названого договору припинили його дію за взаємною згодою (а.с. 66). У пунктах 2 і 3 названої додаткової угоди її сторони вказали, що між ними немає неврегульованих спорів, невиконаних зобов'язань, в т.ч. по оплаті послуг, що жодна з сторін не має претензій до іншої сторони по договору.

Згідно з пунктом 9.1 договору № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. він набирає сили з моменту підписання і діє на протязі календарного року. Якщо ні одна із сторін за 30 діб до закінчення терміну дії угоди не заявила про свій намір розірвати договір, то його дія продовжується кожен раз на наступний календарний рік.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З наданих позивачем листа вих. № 76 від 01.05.2016 р. про дострокове розірвання договору, додаткової угоди № 1 від 01.05.2016 р. до договору № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. не випливає, що причиною дострокового припинення дії названого договору послугувало пошкодження вантажу, перевезення якого здійснював відповідач згідно з СМR А № НОМЕР_1.

Навпаки, судячи зі змісту названих документів, у ТОВ «Сейф Лоджістікс» не було ніяких претензій до ТОВ «Хорс Транс» щодо виконання зобов'язань за договором, згідно претензії останній перерахував ТОВ «Сейф Лоджістікс» 27465,00 грн. збитків від пошкодження товару, а договір було припинено за взаємною згодою його сторін.

Право ж вільного вибору сторони контрагентів за договором закріплено в статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, у разі незгоди з достроковим припиненням договору позивач міг оспорювати таке припинення в суді або не укладати додаткову угоду № 1 від 01.05.2016 р. У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У зв'язку з викладеним суд зазначає про відсутність документального підтвердження доводів позивача, що безпосередньою причиною дострокового розірвання договору № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. стало пошкодження вантажу при його перевезенні відповідачем ФОП ОСОБА_1, а також вжитих ТОВ «Хорс Транс» заходів до одержання упущеної вигоди від співпраці з ТОВ «Сейф Лоджістікс» .

З огляду на наведене суд доходить висновку про недоведеність твердження позивача, що укладений між ним і ТОВ «Сейф Лоджістікс» договір № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. було достроково припинено з вини відповідача і що це потягло збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 38413,16 грн.

Окрім того, суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти лише у розмірі фактичної шкоди, тому позовні вимоги до нього про стягнення упущеної вигоди є необґрунтованими.

Відповідно до Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати:

- повну або часткову втрату вантажу, плату за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті, збиток від прострочення доставки, який не може перевищувати плату за перевезення (ст.ст. 17, 23 Конвенції);

- спеціальний відсоток при доставці на випадок втрати, ушкодження чи прострочення в доставці вантажу в узгоджений термін (ст. 26 Конвенції);

- відсоток на компенсацію, що підлягає сплаті, обраховані із розрахунку п'яти відсотків річних (ст. 27 Конвенції);

Інший збиток у відповідності до пункту 4 статті 23 Конвенції відшкодуванню не підлягає.

Згідно з пунктом 6.7 договору № 08/02/16 перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу чи його пошкодження з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його здавання. Збитки (шкода) відшкодовується у розмірі вартості вантажу, що визначається у місці та під час прийняття вантажу до перевезення (вартості вказаної в інвойсі), і не може перевищувати рівня, встановленого міжнародними конвенціями і угодами. Тобто, й укладеним між сторонами спору договором не передбачено відшкодування відповідачем втраченої вигоди.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди, суд не оцінює заявлену позивачем суму втраченої вигоди на предмет доведеності її розміру. Разом з тим зазначає, що договором № 0000027 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 18.11.2015 р. не було обумовлено ані ціни договору, ані вартості послуг, не передбачено угодженого плану перевезень, за наявності якого могло би йтися про втрату позивачем прогнозованих доходів від уже запланованого обсягу перевезень. Той факт, що впродовж 4 кварталу 2015 року та 1 кварталу 2016 року позивач від співпраці з ТОВ «Сейф Лоджістікс» отримав дохід у розмірі 38413,16 грн., достеменно не свідчить, що такий же дохід реально мав бути отриманий позивачем, якби вказаний договір не був припинений достроково.

З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що в частині позовних вимог про стягнення 38413,16 грн. втраченої вигоди позов задоволенню також не підлягає.

У зв'язку з повною відмовою у позові судовий збір у розмірі 1378,00 грн. належить залишити за позивачем. Зайво сплачений судовий збір у розмірі 72,00 грн. (платіжне доручення № 282 від 10.10.2016 р., а.с. 8) може бути повернутий позивачу за його клопотанням ухвалою суду (1450,00 грн. - 1378,00 грн. = 72,00 грн., підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції до набрання чинності Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІ, пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» , стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» ).

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 12 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.01.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 11 січня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук