Ухвала
від 22.12.2016 по справі 808/917/16
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 рокусправа № 808/917/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Гірничодобувна компанія "Мінерал" до Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2016,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області від 19.02.2016 № 0000162201, № 0000132201, № 0000152201 та № 0000112201.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в наявності є всі первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій і вони відповідають вимогам діючого законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 рік та складено акт перевірки від 04.01.2016 року. В ході планової перевірки встановлено заниження податку на прибуток за 2013 та 2014 роки на загальну суму 4711787грн. В рамках розгляду заперечень на акт податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань взаємовідносин з ТОВ ТК Докспецпідряд , ТОВ Карбон-Інвест , ТОВ Ремгормашстрой та з питань включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, списання з кредиту рахунку 39 Витрати майбутніх періодів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 рік. За результатами позапланової перевірки складено акт від 04.02.2016 року. В ході позапланової перевірки встановлено заниження податку на прибуток за 2013 та 2014 роки на загальну суму 4711787грн. За результатами акта позапланової перевірки від 04.02.2016 року винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року по податку на додану вартість щодо зменшення сум бюджетного відшкодування; по податку на прибуток; по податку на додану вартість; щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість. Зазначає, що порушення податкового законодавства сталося внаслідок того позивачем до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів /робіт було внесено витрати майбутніх періодів, що не підтверджені первинними документами в розрізі сум відображених витрат у конкретних періодах та по постачальникам (тобто неможливо спів ставити суми визначених витрат з будь-якою первинною документацією).

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що у відповідача було 2 місяці щоб надати заперечення на позов, ознайомитися з матеріалами справи та подати свої додаткові пояснення до суду першої інстанції. Зазначає, що в порушення норм Податкового кодексу відповідачем ані акт позапланової виїзної перевірки, ані відповіді на заперечення планової перевірки позивачу надано не було. Не вручення акта про результати перевірки, що була проведена в рамках розгляду заперечень, та відповіді на заперечення на акт планової перевірки свідчать про відсутність у податкового органу прав на винесення податкових повідомлень-рішень. Вважає, що позивачем у повному обсязі були надані документи, що пов'язані з предметом перевірки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надали пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки було складено акт №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Плановою перевіркою встановлено порушення податкового законодавства Товариством "Гірничодобувна компанія "Мінерал", про що зазначено у висновках акта перевірки №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016.

ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, подало Заперечення на Акт перевірки №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016 року та попросило провести документальну позапланову перевірку ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" в рамках розгляду заперечень.

На підставі наказу №25 від 16.01.2016 року податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал", з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Докспецпідряд", ТОВ "Карбон-Інвест", ТОВ "Ремгормашстрой" та з питань включення до складу витрат, що враховується при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, списання з кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Позапланова виїзна перевірка проводилась з 16.01.2016 року по 28.01.2016 року.

19.02.2016 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- за формою "В1" №0000162201 на зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 551 761,25 гривень, у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування усього та відшкодована на дату складання податкового повідомлення-рішення - 441 409 гривень та штрафні (фінансові) санкції - 110 352,25 гривень;

- за формою "В4" № 0000132201 на зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 274 768 гривень;

- за формою "Р" № 0000152201 на загальну суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств 7 067 680,50 гривень, у тому числі за податковими зобов'язаннями 4 711 787 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 355 893,50 гривень;

- за формою "Р" № 0000112201 на загальну суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість 2 736 732,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 1 824 488 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 912 244 гривень.

Підставою донарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стали порушення Товариством "Гірничодобувна компанія "Мінерал":

- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.138.2, п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції до 31.12.2014 року) ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" занижено податок на прибуток всього на суму 4 711 787 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 2 448 807 грн., за 2014 рік на суму 2 262 980 грн., в зв'язку з включенням до складу витрат сум з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Докспецпідряд", ТОВ "Карбон-Інвест", ТОВ "Ремгормашстрой" та з питань включення до складу витрат сум, що враховується при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, списання з кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" встановлено:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1886248 грн.,

- завищення від'ємного значення податку на додану вартість, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 274768 грн., у т.ч. за грудень 2014 року - 274 768 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього у сумі 441 409 грн.,

в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Докспецпідряд", ТОВ "Карбон-Інвест", ТОВ "Ремгормашстрой".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи в ході перевірки встановлено, що до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) було включено витрати з рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відповідно бухгалтерської проводки Дебет 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати" - Кредит 39 "Витрати майбутніх періодів". Також, перевіркою встановлено, що до складу адміністративних витрат було включено витрати з рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відповідно бухгалтерської проводки Дебет 92 "Адміністративні витрати" - Кредит 39 "Витрати майбутніх періодів".

Як на підставу завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 25 460 570 грн., відповідач посилався на не надання до перевірки первинних документів, які підтверджують списання з Кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в Дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" у відповідних сумах.

Однак, матеріали справи свідчать, що оригінали первинних документів, які підтверджують списання з Кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в Дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати": - акти на списання сировини і матеріалів, палива і енергії, - подорожні листи автомобільного транспорту, - акти виконаних підрядниками робіт та наданих послуг, - відомості нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску, амортизації - інші документи, були надані ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" до перевірки у повному обсязі.

За приписами пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. за платником податків закріплено право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.

У відповідності до п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства.

На підставі ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні", до основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні, відноситься принцип нарахування та відповідність доходів і витрат, а саме: для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

У відповідності до п. 7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Облік витрат, пов'язаних із виконанням розкривних робіт, так само, як і облік витрат на видобувні роботи, організований підприємством за дебетом рах. 23 "Основне виробництво". До таких витрат відносяться, зокрема, але не виключно: вартість використаних для проведення зазначених гірничих робіт сировини та матеріалів, палива та енергії, виконаних підрядниками робіт та наданих послуг, суми нарахованих заробітної плати та єдиного соціального внеску, амортизації та витрат на обслуговування основних засобів, інші витрати. Накопичені протягом звітного періоду витрати відображаються з кредиту рах. 23 "Основне виробництво" в дебет рах. 39 "Витрати майбутніх періодів".

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що з тексту Акта перевірки №2/08-15-22-021/00191253 від 04.01.2016 вбачається, що порушень щодо формування дебету рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" не встановлено.

ТОВ "Гірничодобувна компанія "Мінерал" правомірно на підставі належним чином оформлених документів включено в дебет рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" витрати, пов'язані з підготовчими для видобутку продукції гірничорозкривними роботами, полегшення доступу до покладів корисних копалин, ці витрати не були включені в рядок 05.1 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у періодах їх виникнення (бухгалтерська проводка Дебет 39 "Витрати майбутніх періодів" Кредит 23 "Виробництво").

Крім того, питання правильності оподаткування списання з Кредиту рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в Дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" у відповідних сумах було досліджено при проведенні попередньої планової перевірки, та жодних порушень з цього питання не було встановлено, що підтверджується актом перевірки №307/08-15-22-021/00191253 від 06.03.2014р.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Отже, висновки щодо порушення позивачем приписів п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.131.1.1 п.131.1 ст.131, п.138.2, п.138.8, п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції до 31.12.2014 року) та заниження податку на прибуток на суму 4 711 787 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 2 448 807 грн., за 2014 рік на суму 2 262 980 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні".

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, щоо він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що безпосередні контрагенти позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ. Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача матеріали справи не містять, отже, не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. При придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуги), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище угод не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Матеріали справи не містять підтверджень про обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак

СудДніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення22.12.2016
Оприлюднено13.01.2017
Номер документу63987705
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —808/917/16

Постанова від 11.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 10.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 27.07.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 29.08.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 20.06.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 06.03.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 08.02.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 17.01.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 22.12.2016

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 22.12.2016

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні