Рішення

від 10.05.2007 по справі 35/138-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/138-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2007 р.                                                            Справа № 35/138-07

вх. № 2065/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мацокін В.В., дов. б/н від 26.03.2007 р.;  відповідача - Ромащенко - В.О., дов. № 2 від 09.01.2007 р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "ЛЮС", м. Ізюм  

до  Закритого акціонерного товариства "Ізюмська меблева фабрика", м. Ізюм  

про повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ПП "Люс") звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати відповідача (ЗАТ "Ізюмська меблева фабрика") повернути майно, передане йому на підставі Договору зберігання від 01.08.2003 р. на загальну суму 5 736,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов, та в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання сторони звернулися до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, надані докази та вислухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарським судом встановлено, що 01.08.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання №б/н, згідно якого "Зберігач" (відповідач) приймав та зобов'язувався зберігати вказане в Додатку №1 до Договору майно, а позивач передавав та зобов'язувався прийняти майно назад.

Факт передачі майна на зберігання, визначеного Додатком №1 до договору зберігання, підтверджується актом приймання - передачі від 01.08.2003р., складеного представниками сторін з відповідними підписами та відбитками печаток.

Таким чином, позивачем були виконані прийняті обов'язки по Договору в повному обсязі.

Пунктом 5.1. Договору зберігання було визначено строк дії Договору, в якому зазначено, що даний Договір вступає в силу з моменту фактичної передачі майна на зберігання і діє до того моменту, поки одна зі сторін не виявить бажання розірвати його.

В грудні 2003 року позивач, керуючись п.5.1. Договору, звернувся на адресу відповідача з вимогою повернути майно, що є предметом Договору зберігання від 01.08.2003р., проте відповідач повернув майно лише частково.

В зв'язку з неповерненням спірного майна, позивач неодноразово, зокрема, 13.12.2005р., 24.01.2006р., 28.11.2006р. звертався на адресу відповідача з вимогою повернути спірне майно, тобто з вимогою належного виконання договірних відносин.

Вивчаючи питання повернення спірного майна судом встановлено, що відповідач ухилявся від повернення майна посилаючись на відсутність у нього необхідних документів по оформленню договору та передачі майна на зберігання.

Розглянувши надані сторонами пояснення, заперечення та документальні докази, суд приходить до висновку про встановлення факту порушення відповідачем положень діючого законодавства та про задоволення позовних вимог в повному об'ємі виходячи з наступного:

Відповідно до прикінцевих положень господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно п.4 "'Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до правовідносин між позивачем та відповідачем щодо Договору зберігання майна №б/н від 01.08.2003р., повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу України №435-І\\ т.я. передане на зберігання майно відповідачу на сьогоднішній день знаходиться на зберіганні у відповідача, що дає всі підстави вважати правовідносини між позивачем та відповідачем такими, що продовжують тривати.

Відповідно до ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмові формі.

Згідно до абз.З ч.і ст.937 ЦК України, письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією, або іншим документом, підписаним зберігачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем укладений договір зберігання майна № б/н від 01.08.2003р.

Відповідно до п.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем). і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно до п.2 ст.938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред*явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

У відповідності до ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при виконанні функцій поклажодавця неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути майно, зокрема це звернення від 13.12.2005р., 24.01.2006р., 28.11.2006р. та на момент розгляду даної справи спірне майно не повернуте позивачу.

За вищевикладених обставин судом не приймаються доводи відповідача з приводу відсутності будь - яких вимог позивача щодо розірвання договору, так як фактично з поверненням майна укладений договір зберігання вважався б розірваним на підставі відсутності предмету договору.

Згідно ст.48 Закону України "Про власність" передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник має право вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

У відповідності до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб.

Згідно п.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пункт 1 ст.321 ЦК України регламентує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так. у відповідності до п.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з матеріалів справи, майно, що є предметом даного спору, належить позивачу на праві власності на підставі договорів купівлі - продажу №2/01-03 від 02.01.2003р. і №11/03-03 від 11.03.2003р.

Не приймаються доводи відповідача з приводу порушень позивачем умов договору та продажу майна, що знаходиться на зберіганні, третій особі.

Виходячи з матеріалів справи, тобто копії накладної №1 від 27.07.2005р. вона не може розцінюватися як належний доказ продажу (передачі) товару, оскільки, зазначена накладна не має обов'язкових реквізитів, що надають їй юридичну силу та доказовості проведення господарської операції та не містить даних, які б ідентифікували майно, що знаходиться на зберіганні з зазначеним переліком майна в накладній (інвентарні або заводські номери, моделі, марки), крім того оригінал накладної у відповідача відсутній, а позивач не підтверджує наявність у нього зазначеної накладної.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у розмірі, передбаченому ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, в повному об"ємі. Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.526, 530, 938, 953 Цивільного кодексу України, ст.З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов"язати Закрите акціонерне товариство "Ізюмська меблева фабрика" (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. М. Федоренко, буд. 2, код ЄДРПОУ 00275197, р/р 26002348669001 в ХФ КБ ПриватБанк) повернути Приватному підприємству "ЛЮС" (64300, Харківська область, м. Ізюм, провул. Червоногірський, буд. 17, код ЄДРПУО 31707386, р/р 26000406912001 в ХФ КБ ПриватБанк) майно, а саме:

- електронно - розкроювальна машинка, інв. 130 - одна одиниця;

- станок для заточки ТП 4, інв.034 - одна одиниця;

- станок фугувальний, інв.344 - одна одиниця;

- станок свердлильно - вертикальний, інв.337 - одна одиниця;

- станок круглопильний - одна одиниця;

- станок для заточки ножів, інв.375 - одна одиниця;

- станок круглопильний ЦМ 2, інв.051 - одна одиниця;

- станок 4-х сторонній, інв.322 - одна одиниця;

- станок ШО 16-4, інв.312 - одна одиниця.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Ізюмська меблева фабрика" (64300, Харківська область, м.Ізюм, вул. М. Федоренко, буд. 2, код ЄДРПОУ 00275197. р/р 26002348669001 в ХФ КБ ПриватБанк) на користь Приватного підприємства "ЛЮС" (64300. Харківська область, м.Ізюм, провул. Червоногірський, буд. 17, код ЄДРПУО 31707386, р/р 26000406912001 в ХФ КБ ПриватБанк) 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 14.05.2007 р.

Суддя