Постанова

від 23.12.2016 по справі 826/775/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 23 грудня 2016 року                             12 год. 30 хв.                                        № 826/775/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді     Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКР-Сервіс» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: комунальна корпорація «Київавтодор», департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), департамент транспортної інфраструктури міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), колективне підприємство по будівництву інженерних мереж №6, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКР-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «АКР-Сервіс») до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи: комунальна корпорація "Київавтодор" (далі - третя особа-1), департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа-2), департамент транспортної інфраструктури міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа-3), колективне підприємство по будівництву інженерних мереж №6 (далі - третя особа-4), про визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 липня 2015 року №683 «Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Києва майна» (далі - оскаржуване розпорядження) в частині зарахування водопровідних мереж до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та зобов'язання вчинити певні дії - передати водопровідні мережі позивача у зв'язку із закінченням будівництва об'єкта «Будівництво вул. Здолбунівської на ділянці від Харківського шосе до вул. Тепловозної та на ділянці від залізничних колій до Дніпровської набережної та реконструкція вул. Здолбунівської на ділянці від вул. Тепловозної до залізничних колій». В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваним розпорядженням передано у комунальну власність водопровідну мережу, яку позивачем придбано за договором купівлі-продажу та яка належить йому на праві приватної власності. Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/775/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Разом з тим, під час підготовки справи до розгляду судом уточено правильне найменування відповідача, яким є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - відповідач). У подальшому, у відповідному судовому засіданні судом прийнято ухвалу, якою витребувано у третьої особи-1 належним чином засвідчену копію проекту №3548 від 12 серпня 2008 року, згідно якого виконувались роботи з перекладання водопровідних мереж по об'єкту «Будівництво вул. Здолбунівської на ділянці від Харківського шосе до вул. Тепловозної та на ділянці від залізничних колій до Дніпровської набережної та реконструкція вул. Здолбунівської на ділянці від вул. Тепловозної до залізничних колій». Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники третіх осіб 1, 3 просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. Представники відповідача та третіх осіб 2, 4 у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач та треті особи 2, 4 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли. Водночас, до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. У подальшому, відповідною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: Відповідач оскаржуваним розпорядженням зарахував до комунальної власності майно згідно з додатком 1 (п. 1 оскаржуваного розпорядження), закріпив на праві господарського відання за комунальними підприємствами майно комунальної власності згідно з додатком 2 (п. 2 оскаржуваного розпорядження) тощо. Згідно з п. 1.17 додатку 1 відповідач зарахував до комунальної власності водопровідну мережу, Д=108 мм, - 220,0 м. Згідно з п. 1 додатку 2 оскаржуваного розпорядження, відповідач передав майно комунальної власності територіальної громади міста Києва на праві господарського відання комунальному підприємству «ШЕУ Дарницького району» - водопровідну мережу, Д=108 мм, -220,0 м. Позивач вважає, що оскаржуваним розпорядженням порушено його право власності на майно - водопровідну мережу, Д=108 мм, - 222,0 м. На підтвердження права приватної власності позивач надав суду договір купівлі-продажу №7 від 07 грудня 2007 року, за умовами якого закрите акціонерне товариство «Виробнича проектно-будівельна фірма Модус», як продавець, передала ТОВ «АКР-Сервіс», як покупцю, майно за адресою: м, Київ, вул. Здолбунівська, 3, що складається з: зовнішнього водопроводу 1406 м.п.; каналізації 1688 м.п. та водонапірної стальної башти системи Рожновського, марка БР-50У-18, рік випуску - 2005, заводський №902, побудованої згідно робочого проекту №205100, розробленого відкритим акціонерним товариством «Укрводпроект». У п. 4.2 договору вказано, що право власності на майно виникає з моменту підписання акту прийому-передачі. Акт прийому-передачі до договору підписаний сторонами 07 грудня 2007 року. Договір укладено в письмовій формі. Перш за все, суд звертає увагу, що визначення належності об'єкту до нерухомого або рухомого майна має велике значення у відносинах, пов'язаних з виникненням, переходом та припиненням права власності на ці об'єкти. Так, в залежності від того чи є об'єкт нерухомим майном, особа обирає для себе ту поведінку, яка законодавством встановлена для об'єктів нерухомості (наприклад, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна). Як вбачається з відкритих джерел (http://www.krmz.by/viewpage.php?page_id=36; http://sbk.ltd.ua/uk/vodonapirni-bashti/17-bashnja-rozhnovskogo-vbr-25-m3-vodonapornye-bashni-proekt-tp-901-5-29.html), башта Рожновського виготовляється за типовим проектом. Типовий проект водонапірної башти Рожновського припускає закріплення її на монолітному залізобетонному фундаменті за допомогою застав і сполучних деталей. Водонапірна башта призначена для регулювання нерівномірного водоспоживання та зберігання резервів води з метою забезпечення водопостачанням невеликих підприємств та жилих домів. Водонапірна башня складається з бака, який вільно сполучається з водозаповненою опорою. Особливості зовнішніх мереж - водопровід і каналізація передбачає наявність  трубопровода, який знаходиться за межами будівлі; колодязів - збірні, передавальні, поворотні, оглядові і ревізійні тощо; для системи каналізації - очисні споруди; для водопроводу - обладнаний колодязь або свердловина; насоси: для каналізаційних мереж - фекальні, для водопровідних - поверхневі або заглибні. Оскільки башта не потребує встановлення її на фундамент, а складова зовнішніх мереж може бути переміщена без знецінення об'єкту нерухомості, суд приходить до висновку, що в розумінні Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зовнішній водопровід, каналізація та стальна башта системи Рожновського є рухомими речами, що потребує укладення договору купівлі-продажу між двома юридичними особами у письмовій формі, нотаріального посвідчення правочину та/або реєстрації права власності на таке майно законодавством України не передбачено (ст.ст. 181, 182, 208 ЦК України). Відповідно до ст. 178 ЦК України. об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Як вбачається з інвентарної картки №13, зовнішній водопровід 1406 м.п. перебуває на обліку основних засобів ТОВ «АКР-Сервіс» та введений в експлуатацію актом від 01 січня 2008 №ВЕ-0000013. Тобто відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач відобразив в облікових регістрах господарську операцію щодо придбання зовнішнього водопроводу. Разом з тим, суду пред'явлено акт прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київського заводу залізобетонних конструкцій №138 від 06 березня 1995 року згідно якого вбачається, що регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву продало, а організація орендарів Київського заводу залізобетонних конструкцій купила майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київський завод залізобетонних конструкцій, в якому згідно переліку майна визначено зовнішній водопровід за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 3. А тому, суд приймає як належний доказ права власності позивача договір купівлі-продажу №7 від 07 грудня 2007 року та зазначає, що згідно перелічених вище документів вбачається, що зовнішній водопровід не перебував у комунальній власності громади міста Києва, а належав державі, а потім набув статус приватної власності. З іншого боку, відповідачем крім оскаржуваного розпорядження щодо передачі комунального майна в управління комунальним підприємствам суду не надано доказів перебування водопровідної мережі у комунальній власності та/або на балансі комунального підприємства. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (стаття 29). Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року №401-XIV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено деякі особливості здійснення місцевого самоврядування в столиці. Так, згідно зі ст. 10-1, виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 р. №21-рп/2003 дано офіційне тлумачення деяким нормам Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ». Так, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. Створення такого органу також узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування, яка визначає місцеве самоврядування як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення (п. 1 ст. 3). Виходячи з системного аналізу наведених норм права, на відповідача покладено функцію розпорядження майном, яке належить до комунальної власності. Відповідно до ст.ст. 317, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Позивач на підтвердження здійснення права власності також надано документи щодо вчинення певних дій з майном (листування з приводу ремонтних робіт, введення в експлуатацію тощо). Враховуючи, що суду пред'явлено докази перебування зовнішнього водопроводу 1406 м.п. у власності позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем перевищено повноваження щодо включення приватного майна до оскаржуваного розпорядження. Доказів протилежного суду не пред'явлено. Разом з тим, позивач просить суд зобов'язати відповідача передати водопровідні мережі позивачу у зв'язку із закінченням будівництва об'єкта - Будівництво вул. Здолбунівської на ділянці від Харківського шосе до вул. Тепловозної та на ділянці від залізничних колій до Дніпровської набережної та реконструкція вул. Здолбунівської на ділянці від вул. Тепловозної до залізничних колій. Суд зазначає, що таке твердження позивача є необґрунтованим, оскільки доказів щодо невиконання рішення суду в частині оскаржуваного розпорядження на момент розгляду справи в суді не існує, а тому позовні вимоги є передчасними та такими, які суд не може вирішити на майбутнє. Згідно із ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКР-Сервіс» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: комунальна корпорація «Київавтодор», департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), департамент транспортної інфраструктури міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), колективне підприємство по будівництву інженерних мереж №6, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Києва майна» від 10 липня 2015 року №683 у частині зарахування водопровідних мереж до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме: згідно додатку 1 - водопровідну мережу, Д=108 мм, -220,0 м (пункт 1.17), згідно додатку 2 - водопровідну мережу, Д=108 мм, -220,0 м (пункт 1). 3. Позов в іншій частині залишити без задоволення. 4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКР-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35575655) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022527). Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин