Постанова

від 11.01.2017 по справі 826/24435/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року місто Київ № 826/24435/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Медіа-Трейдінг додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Медіа-Трейдінг звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0005842206 та №0005852206.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Медіа-Трейдінг з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся за грудень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Медіа-Трейдінг пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

За наслідком перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 13.07.2015 №321/26-59-22-06-21/38727037 та прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 28.07.2015 №0005842206, яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 203757 грн.;

- від 28.07.2015 №0005852206, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 229227,5 грн., з яких 183382 грн. нараховано за основним платежем та 45845,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.07.2015 №321/26-59-22-06-21/38727037, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Медіа-Трейдінг приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся .

Зокрема, в акті перевірки 13.07.2015 №321/26-59-22-06-21/38727037, контролюючий орган посилається на отриману податкову інформацію від Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.03.2015 №75/7/06-25-22-03, відповідно до якої, встановлено відсутність товариства обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся за місцезнаходженням, про що складено акт від 13.03.2015 №335/06-25-15-01 та направлено повідомлення. Контролюючим органом встановлена відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів у зазначеного підприємства.

Листом від 13.05.2015 №313/7/06-30-07-07 головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області повідомило, що слідчим управлінням фінансових розслідувань головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження №32015060000000025 ) та за частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження № 32015060000000025) стосовно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся .

Поряд з цим, через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва супровідним листом від 12.04.2016 №767/5/06-30-09-02 (вх№31843/16 від 21.04.2016) головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області надійшли протоколи допитів свідків в кримінальному провадженні №32015060000000025, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

З огляду на вищевказане, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Суд зазначає, що контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні. Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи. Водночас, доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, фінансово-господарські операції позивача (покупець) та товариства з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся (продавець) ґрунтувались на договорі купівлі-продажу від 11.11.2014 №111114, відповідно до умов якого продавець продає, в покупець купує товарно-матеріальні цінності (надалі-товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Аналізуючи умови договору від 11.11.2014 №111114 та надану до нього позивачем первинну документацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 11.11.2014 №111114, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця протягом 3-х днів з моменту узгодження замовлень. Водночас, вищевказані замовлення позивачем до суду не надані.

Згідно пункту 2.2 Договору, поставка товару здійснюється транспортом покупця (самовивоз) зі складу продавця. накладних.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням товарно-транспортних накладних, один екземпляр накладної передається вантажоодержувачу/покупцю. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, що підтверджується законодавчо та судовою практикою, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справі № К/800/7365/13.

Проте, на підтвердження фактичного здійснення перевезення товарів товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Медіа-Трейдінг за договором купівлі-продажу від 11.11.2014 №111114 не було надано суду жодної виписаної товарно-транспортної накладної, як і не було надано будь-якого перевізного документу за вказаною господарською операцією з товариством з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся .

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 11.11.2014 №111114, невід'ємною частиною зазначеного Договору є видаткові накладні. Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, що надані позивачем на підтвердження виконання вимог Договору, місцем їх складення вказано лише м. Житомир, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце здійснення постачання.

В свою чергу, суд звертає увагу на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Водночас, в наявних в матеріалах справи видаткових накладних, отримувачем вказан ОСОБА_7, однак, відсутні посилання на посаду зазначеної особи, реквізитів довіреності та самої довіреності чи документів на підтвердження повноважень зазначеної особи на одержання товарно-матеріальних цінностей від імені позивача.

Поряд із цим, суд не приймає до уваги наданий позивачем на підтвердження наявності у нього складського приміщення договір про надання послуг від 01.11.2013 №0058, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Логос-Груп , предметом якого є надання послуг по зберіганню майна та інших послуг на території складських приміщень, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, 8, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо фактичного руху товарів на складі, що унеможливлює встановити факт надходження товару на склади та суперечить пункту 1.4 даного Договору, який передбачає, що передача майна на зберігання та повернення майна зі зберігання здійснюється на підставі накладних та акту приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною Договору. Однак, вищевказані документи товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Медіа-Трейдінг до суду не надані.

Позивачем надана суду копія вантажно-митної декларації №101060000/2014/020096, на підтвердження походження та придбання товарів товариством з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся . Однак, копія вищевказаної вантажно-митної декларації не містить дати, підпису декларанта, відміток контролюючого органу та в рішенні від 20.10.2014 №182/5197 органу із сертифікації товариства з обмеженою відповідальністю Харківський незалежний центр сертифікації , вказано, що продукція ввезена на територію України товариством з обмеженою відповідальністю Таламус , а не контрагентом позивача.

Доказів оплати продукції за договором купівлі-продажу від 11.11.2014 №111114, позивачем суду також не надано.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій.

Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Украгро-Холдинг Полісся за грудень 2014 року, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагента.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.