Ухвала

від 10.01.2017 по справі 826/11958/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11958/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Фадєєва О.П., представника відповідача - Піддубка Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства Український державний центр транспортного сервісу Ліски до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство Український державний центр транспортного сервісу Ліски звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 №0000674210 та №0000724210 та від 17.07.2013 №0000994210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП Український державний центр транспортного сервісу Ліски з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-гоподарських операцій з ПП Будком-Алон за серпень 2012 року та ВК МПП Фірма САТО за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За наслідками проведеної перевірки Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС складено акт від 27.05.2013 №601/42-10/01069755, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 22 674 грн., в т.ч.: за 2-4 квартали 2011 року в сумі 4 045 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 3 167 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 11 662 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 16 096 грн., за 2012 рік в сумі 18 629 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 648 грн., в т.ч.: за листопад 2012 року на суму 1 998 грн., за грудень 2012 року на суму 650 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 15 677 грн., у т.ч.: за січень 2012 року на суму 2 824 грн., за лютий 2012 року на суму 1 764 грн., за квітень 2012 року на суму 1 030 грн., за травень 2012 року на суму 766 грн., за липень 2012 року на суму 8 248 грн. за вересень 2012 року на суму 1 045 грн..

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.06.2013 № 0000674210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 310 грн., у т.ч.: 2 648 грн. основного платежу та 662 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000684210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28 343 грн., в т.ч.: 22 674 грн. основного платежу та 5 669 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000724210 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (оскільки, на момент проведення перевірки, позивачу відшкодовано суму 15 677 грн., тому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 677 грн. основного платежу та 3 919 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000684210 від 11.06.2013 скасовано частково та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000994210 від 17.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27 332 грн., у т.ч.: 22 674 грн. основного платежу та 4 658 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, в силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.04.2012 між позивачем (Замовник) та ПП Будком-Алон (Підрядник) укладено договір підряду №87-ПР від, згідно з яким Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик своїми засобами, із використанням власних матеріалів, обладнання, виконати та передати Замовнику в обумовлений цим Договором строк роботи: монтаж вузла обліку холодної води у нежитловому приміщенні на станції Харків-Червонозаводська, а Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: акт приймання виконаних будівельних робіт, податкова накладна, платіжне доручення, картка рахунку, фотозвіт щодо результату досягнення результату за умовами названого договору, робочий проект з влаштування вузла обліку витрат холодної води, гарантійного свідоцтва, паспорту комбінованого лічильника.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, згідно ліцензій ПП Будком-Алон уповноважене здійснювати господарську діяльність у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Також, в періоді, що перевірявся між позивачем та ВК МПП Фірма Сато було укладено наступні договори:

- договір №332-ЮІ про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту від 18.04.2012 року, згідно якого Виконавець (ВК МПП Фірма Сато ) за заявками Замовника (позивача) зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту, а саме автомобілі, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити вартість наданих послуг;

- договору №401-ПМ від 21.05.2012, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (ВК МПП Фірма Сато ) зобов'язується поставити Покупцеві (позивачу) товар, що визначений у цьому Договорі. Найменування товару: запасні частини до легкових та вантажних автомобілів. Місцезнаходження товару: склад Постачальника: (м. Київ, вул. Електротехнічна, 43-а).

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, накладні на внутрішнє переміщення запасних частин, платіжні доручення, довідки автомобілів, які пройшли технічний облік на ВК МПП Фірма Сато .

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ДП Український державний центр транспортного сервісу Ліски були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з ПП Будком-Алон та ВК МПП Фірма Сато , які були предметом перевірки.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем результати роботи ПП Будком-Алон та ВК МПП Фірма Сато використані позивачем у власній господарський діяльності.

Вказане підтверджує безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентами ПП Будком-Алон , ВК МПП Фірма Сато та власною господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішення, посилається на акт Харківської об'єднаної ДПІ Харківської області ДПС від 30.01.2013 №54/220/36951473 Про неможливість проведення зустрічної звірки об'єкта господарювання ПП Будком-Алон щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2012 року , та акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 04.03.2013 №222/22.5-07/21584956 Про неможливість проведення зустрічної звірки ВК МПП Фірма Сато щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 31.12.2012 .

Однак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на інформацію, що міститься у вказаних актах перевірки, оскільки вона не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, так як податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ПП Будком-Алон та ВК МПП Фірма САТО ) спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані юридичні особи не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Крім того, сам по собі акт перевірки не може розцінюватися в якості достатнього доказу порушення позивачем вимог чинного законодавства України, адже він являється по суті суб'єктивно викладеними судженнями податкового органу за результатами перевірки, здійсненої відносно діяльності виключно контрагента позивача, а відображені в ньому відомості не ґрунтуються на дослідженні первинних фінансово-господарських відносин з позивачем.

При цьому, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ПП Будком-Алон та ВК МПП Фірма Сато .

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 12 січня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.