Ухвала

від 11.01.2017 по справі 755/22198/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Гончарук В.П.

№ 22-ц/796/1856/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Макс-Парк про стягнення заборгованості за договором позики ,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Макс-Парк про стягнення заборгованості за договором позики.

До вирішення спору по суті накладено арешт на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 177346432231), кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,15 га, за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2; накладено арешт на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 177418832231), кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0.0943 га, за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням положень норм процесуального права. Зобов'язання за договором позики від 01 листопада 2010 року є особистим зобов'язанням ОСОБА_4, а ОСОБА_2 не має жодних зобов'язань перед ОСОБА_3 Відтак, у суду були відсутні підстави для накладення арешту на земельні ділянки, які належать ОСОБА_2

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Макс-Парк про стягнення заборгованості за договором позики. Також ОСОБА_3 порушив питання про забезпечення його позову накладенням арешту на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 177346432231), кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,15 га, за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 177418832231), кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0,0943 га, за адресою АДРЕСА_1, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Колегія суддів не убачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Позивач ОСОБА_3 просить стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 01 листопада 2010 року в сумі 805 221,73 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення за вирахуванням 10 000 грн. Також він просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 10 000 грн.

Враховуючи характер заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_3 накладенням арешту на земельні ділянки відповідача ОСОБА_2

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зобов'язання за договором позики від 01 листопада 2010 року є особистим зобов'язанням відповідача ОСОБА_4, а ОСОБА_2 не має жодних зобов'язань перед ОСОБА_3 Питання доведення законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі або частково вирішуються судом під час вирішення спору по суті.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції положень норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді