Постанова

від 05.01.2017 по справі 428/10444/16-а

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/10444/16-а

Провадження №2-а/428/218/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2017 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

за участю секретаря Продченко О.А.

позивача ОСОБА_1

прокурора Паталахи А.В.

законного представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу, стягнення судового збору,

встановив:

Керівник Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу, стягнення судового збору, мотивуючи позов тим, що з урахуванням вимог ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-ІV, відповідач мав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як випускнику школи-інтернат з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 1531грн. х 6 = 9186грн.. Однак, відповідно до розрахункової відомості №20 від 26.08.2016р. ОСОБА_1 нарахована та виплачена грошова допомога в розмірі 625грн.. Тобто фактично ОСОБА_1 недоотримала одноразову грошову допомогу у сумі 9186грн.-625грн. = 8561грн. Враховуючи викладене, керівник Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду з вимогою зобов'язати ОСОБА_4 обласну спеціальну загальноосвітню школу-інтернат донарахувати на виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 8561грн..

Прокурор Паталаха А.В. у судовому засіданні позовну заяву підтримала та пояснила, що ОСОБА_1, 2000р.н., має статус дитини, позбавлено батьківського піклування. Вона навчалася на повному державному забезпеченні у ОСОБА_4 обласній спеціальній загальноосвітній школі-інтернат. Відрахована зі школи - інтернату для продовження навчання у ДНЗ Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей , при цьому їй була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 625грн., чим було порушено її законні права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Позивач ОСОБА_1, законний представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали, додаткових пояснень не мали.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позову у зв'язку з тим, що 31.08.2016р. ОСОБА_1 була відрахована зі списків учнів школи та 01.09.2016р. приступила до навчання у ДЗ Сєвєродонецький будівельний ліцей , де отримає професію, як дасть їй можливість подальшого працевлаштування. Інтереси дитини, позбавленої батьківського піклування захищені повністю. Грошова допомога дубе отримана нею по закінченню будівельного ліцею, і дані гроші принесуть більше користі ОСОБА_1, яка подорослішає і зможе по потребі використати їх для устаткування подальшого життя. Також просила суд при винесенні рішення врахувати лист МОН Департаменту економіки та фінансування №10/2-1088 від 04.11.2008р..

Вислухавши пояснення прокурора, позивача, законного представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серія І-ЕД №170060, виданого 21.02.2001р. Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Лисичанська, актовий запис №134, ОСОБА_1 народилася 30.09.2000р., батьками записані - ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Відповідно до копії заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19.10.2010 року, ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1, 30.09.2000р.н.. Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №653 від 02.11.2010р., встановити ОСОБА_1, 30.09.2000р.н., статус дитини позбавленої батьківського піклування у зв'язку з тим, що її мати, ОСОБА_7 позбавлена батьківських прав рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19.10.2010р., батько ОСОБА_6 записаний зі слів матері відповідно ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до копії витягу з наказу №11 ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат від 05.02.2009р., ОСОБА_1, 30.09.2000р.н., зараховано з 05.02.2009р. до учнів 2-Б класу. Згідно із копією наказу №64 по школі-інтернату від 31.08.2016р., ОСОБА_1, 30.09.2000р.н., відраховано з 31.08.2016 року у зв'язку зі вступом до ДНЗ Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей . Відповідно до копії наказу ДНЗ Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей №2 З-УДЗ від 01.09.2016 року, ОСОБА_1 зарахувати з 01.09.2016р. до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням. Відповідно до копії розрахункової відомості особистих витрат дітей сиріт №20 від 26.08.2016р. вбачається, що ОСОБА_1 отримано 625грн..

Таким чином, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13.01.2015 року №2342-IV (надалі Закон № 2342-IV) та Постановою Кабінету Міністрів України Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування № 226 від 05.04.1994 року (надалі Постанова № 226).

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 відповідно до абз. 3 статті 1 Закону №2342-IV є дитиною, позбавленою батьківського піклування у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав. З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.09.2016р., ОСОБА_1 є випускником школи-інтернату, в якій вона перебувала на повному державному забезпеченні і закінчила своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання відповідно до абз. 16 статті 1 Закону №2342-IV.

Абзацом 16 ст. 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Отже, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Згідно із ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01.05.2016р. по 01.12.2016р. становить 1534грн. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, ОСОБА_1 при випуску із вказаного вище навчального закладу повинна була отримати одноразову грошову допомогу не менше чим 9186грн..

На думку відповідача ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат, слід застосовувати вимоги пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі Постанова № 226), а також лист МОН Департаменту економіки та фінансування №10/2-1088 від 04.11.2008р..

Суд вважає вищезазначені доводи відповідача ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 13 Постанови № 226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Проте, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою №226. Стосовно посилання відповідача на лист МОН Департаменту економіки та фінансування №10/2-1088 від 04.11.2008р., суд зазначає, що даний лист носить тільки інформаційний характер щодо наявності подібних справ у судових інстанціях і суд у відповідності до чинного законодавства України при вирішенні справ повинен керуватись лише чинним законодавством, а не листами-повідомленнями.

Відповідно до положень ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови № 226 прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону № 2342-IV, а саме: одноразова грошова допомога підлягає виплаті ОСОБА_1 у розмірі, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону № 2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст.ст. 25, 39-9 Закону № 2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Таким чином суд вважає, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 виплачена у заниженому розмірі та не відповідала вимогам Закону, чим порушено права неповнолітньої особи.

Доводи відповідача ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат, що одноразова грошова допомога виплачується при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, суперечать вимогам ст.8 Закону № 2342-IV.

Отже, позов керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу заявлено обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 94 КАС України суд враховує, що судове рішення ухвалене на користь ОСОБА_1, яка не є суб'єктом владних повноважень, а отже суд має присудити всі здійснені документально підтверджені судові витрати органу прокуратури, який звернувся до суду в інтересах неповнолітньої дитини, за рахунок відповідача в розмірі 1378грн..

Керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 86, 94, 158-163,186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу, стягнення судового збору, задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 обласну спеціальну загальноосвітню школу-інтернат, код 20153303, донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 8561грн..

Стягнути з ОСОБА_4 обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат, код 20153303, на користь прокуратури Луганської області (розрахунковий рахунок №35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 02909921, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму судових витрат в розмірі 1378грн..

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, якщо судом було застосовано ч. 3 ст. 160 КАС України або якщо особа не була присутня в судовому засіданні, шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя