Рішення

від 10.01.2017 по справі 759/21625/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21625/14-ц

пр. № 2/759/66/17

10 січня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника позивача Стельмаха Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю Ербек до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 350000 грн. 00 коп. заборгованості та судові витрати по справі, посилаючись на ті підстави, що 18.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. було посвідчено довіреність, відповідно до якої позивач уповноважив від свого імені відповідача укласти договір купівлі-продажу квартири. Покупець на виконання умов договору купівлі-продажу квартири передала відповідачу 350000 грн. 00 коп., про отримання зазначених коштів ним було написано розписку. На вимогу позивача про перерахування відповідачем на виконання вимог довіренності отриманих кошів від покупця на рахунок позивача не здійснено.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити, пояснивши, що кошти повинні бути стягнуті на користь позивача на підставі ч. 3 ст. 1006 ЦК України.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином. У минулих судових засіданнях проти позовних вимог заперечували, надавши заперечення у письмовому вигляді, позовні вимоги вважають безпідставними.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що із відповіді від 30.10.2014 за №541/01-16 приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненка С.В. вбачається, що 18.04.2014 за реєстром №748 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. було посвідчено довіреність, відповідно до якої позивач уповноважив від свого імені відповідача укласти договір купівлі-продажу квартири у АДРЕСА_1 (а.с. 22).

На виконання довіреності, 23.04.2014 відповідач уклав із третьою особою ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаної квартири, який було посвідчено 23.04.2014 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненком С.В. (а.с. 16-18).

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу ціна об'єкта складала 450000 грн. 00 коп., на виконання цих вимог третя особа 23.04.2014 перерахувала на рахунок позивача 100000 грн. 00 коп. (а.с. 20).

20.06.2014 на виконання тих же вимог ОСОБА_3 передала відповідачу 350000 грн. 00 коп. про що 24.06.2014 відповідач підписав нотаріально засвідчену заяву №2280 про отримання від покупця грошових коштів у розмірі 450000 грн. 00 коп., як розрахунку за продане нерухоме майно (а.с. 21).

22.10.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою №2/м про перерахування отриманих коштів у розмірі 350000 грн. 00 коп. (а.с. 23).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя, у цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.

Статтею 1006 ЦК України визначені обов'язки повіреного, він зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно повернути довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

За своєю правовою природою договір доручення може бути визначений як консенсуальний та двосторонній. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Згідно з цим договором кожна зі сторін має певні права та обов'язки, які кореспондуються одне одному.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Тобто, законодавець визначив, що на підтвердження доручення в розумінні Глави 68 ЦК України має бути укладений договір доручення або ж видаватися на підставі такого договору довіреність.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач не виконав вимоги ч. 3 ст. 1006 ЦК України про негайну передачу довірителеві всього одержаного у зв'язку з виконанням доручення.

Разом з тим, із пояснень представника позивача у судовому засіданні зі змісту довіреності, виданої позивачем на ім'я відповідача вбачається, що позивач уповноважив відповідача на вчинення певних дій від свого імені та не за рахунок довірителя. Дана довіреність не є двостороннім договором в розумінні закону (ч. 3 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між ним та відповідачем договору доручення в розумінні закону, оскільки з матеріалів справи та змісту довіреності від 18.04.2014 вбачається, що між сторонами склались правовідносини представництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Оскільки факт укладення договору доручення позивачем не доведений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача коштів від продажу квартири з підстав, передбачених ст.ст. 1005, 1006 ЦК України.

З пояснень представника позивача по справі вбачається, що умовами довіреності, виданої позивачем обов'язок про повернення довірителю грошових коштів, отриманих від продажу квартири не визначався.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За таких обставин, оскільки підстав для виникнення цивільних обов'язків відповідача перед позивачем (ст. 11 ЦК України) не має, суд приходить до висновку, що у відповідача не було зобов'язань перед позивачем стосовно передачі грошових коштів, одержаних від продажу квартири, а тому позовні вимоги про стягнення коштів, отриманих за довіреністю не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 68, 237, 509, 626, 638, 1000, 1003, 1005, 1006 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю Ербек до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: