Постанова

від 16.05.2007 по справі 20-7/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/130

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"16" травня 2007 р.  16:15                                                                                м. Севастополь

Господарський суду міста Севастополя у складі:

Судді –Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.,

за участю представників:

прокурора                Шульга А.М., посвідчення № 438 от 20.02.2006;

позивача          Ревякін І.М., начальник юридичного відділу, довіреність № 245/08

від 27.01.2005;

відповідача          не з'явився;

розглянувши матеріали справи

За          Прокурора Гагарінського району м. Севастополя

адміністративним          (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)

позовом:

          в інтересах держави в особі

          Севастопольського міського центру зайнятості

          (м. Севастополь, вул. Руднєва, 40)

до відповідача          Закритого акціонерного товариства „Головний

          універсальний магазин”

          (м. Севастополь, вул. Маяковського, 8)

про          стягнення витрат на матеріальне забезпечення

безробітної Мележик Євгенії Митрофанівни в сумі 2571,00 грн.;

          Суддя Ілюхіна Г.П.

Обставини справи:

05.04.2007 (вх. 110 пр) Прокурор Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського центру зайнятості звернувся до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин” про стягнення витрат на матеріальне забезпечення безробітної Мележик Євгенії Митрофанівни в сумі 2571,00 грн., з посиланням на статтю 121 Конституції України, статтю 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, статтю 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Позов мотивовано тим, що прокуратурою Гагарінського району м. Севастополя проведено перевірку матеріалів Севастопольського міського центру зайнятості з питань виплати допомоги по безробіттю з Фонду України на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатами якої встановлено, що 15.09.2003 Закритим акціонерним товариством „ГУМ” звільнена заступник начальнику відділу Мележик Є.М., якій після звільнення позивачем виплачено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю з 09.10.2003 по 10.10.2004 в загальній сумі 2571,00 грн.; рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя Мележик Є.М. поновлено на роботі на посаді заступника начальника відділу, що є підставою для утримання з роботодавця суми виплаченого безробітному забезпечення і вартості наданих йому соціальних послуг.

У зв'язку з наведеним прокурор просить позов задовольнити.

  Ухвалою суду від 06.04.2007 відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. с. 1-2).

 23.04.2007 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.61-63).

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 16557) проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що він вважає себе неналежним відповідачем, оскільки голова правління ЗАТ „ГУМ” та директор ЗАТ „ГУМ” в одній особі, яка звільнила заступника начальнику відділу Мележик Є. М., в теперішній час не працює на підприємстві та зазначає, що з підприємства стягнуті примусово всі суми. Крім того, відповідач в відзиві на позов просить розглядати справу у відсутність його представника (арк.с. 64).

Згідно зі ст.ст. 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача та прокурору роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача та прокурора, суд, -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

Прокуратурою Гагарінського району міста Севастополя проведена перевірка матеріалів Севастопольського міського центру зайнятості з питань виплати допомоги по безробіттю з фонду України на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Перевіркою встановлено, що 15.09.2003 із ЗАТ “ГУМ” звільнена з посади заступнику начальника відділу Мележик Євгенія Митрофанівна згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971  („зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;”).

09.10.2003 Мележик Є.М. звернулась до Севастопольського міського центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (арк.с. 7).

09.10.2003 наказом Севастопольського міського центру зайнятості Мележик Є.М. наданий статус безробітної з виплатою допомоги на підставі п. 1 ст. 22., п. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з урахуванням відомостей, зазначених в довідці про середню заробітну плату (арк.с. 9, 12).

Згідно з витягом із наказу Севастопольського міського центру зайнятості „Про зняття  з обліку безробітного та припинення виплат допомоги по безробіттю особі - Мележик Є.М.”  від 11.10.2004 слідує, що вона отримувала виплати допомоги по безробіттю з 09.10.2003 по 11.10.2004, 11.10.2004 - знята з обліку у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості відповідно до п. 1.10 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (арк.с.9).

14.03.2006 ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя затверджена Мирова угода, укладена між сторонами, згідно якій ЗАТ “ГУМ” зобов'язувався негайно поновити Мележик Є.М. на роботі на посаді заступника завідуючої комплексом ЗАТ “ГУМ” в місті Севастополі (арк.с. 10).

27.11.2006 на адресу ЗАТ “ГУМ” була направлена претензія № 4071/08 з вимогою перерахувати на рахунок Севастопольського міського центру зайнятості суму виплаченого Мележик Є.М. матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю (арк.с. 11).

Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Мележик Є.М. було виплачено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю з Фонду України на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період знаходження на обліку з 09.10.2003 по 11.10.2004 на загальну суму 2571,00 грн., що підтверджується довідкою та особовим рахунком (арк.с. 12-17).

Позивачем наданий Реєстр перерахувань матеріальних виплат безробітної Мележик Є.М., який підтверджує перерахування їй на загальну суму 2571,00 грн. (арк.с. 27).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем порушені вимоги п. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме: своєчасно не перерахована до Севастопольського міського центру зайнятості сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному Мележик Є.М., при поновленні останньої на роботі.

Правовідносини сторін регулюються статтями 31, 34, 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник  у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

    Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Указом Президента України „Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України” №250/99 від 13.03.1999 до складу Центральних органів виконавчої влади  входить в тому числі і Міністерство праці та соціальної політики України.

          Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.1997 „Питання праці і соціальної політики” Державна служба зайнятості входить до сфери управління Міністерства праці і соціальної політики.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (Із змінами і доповненнями) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України „Про зайнятість населення”, цим Законом та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Згідно зі статтею 12 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

  Відповідно до п.п. 1.1 Положення про Севастопольський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України 15.10.1998, основною задачею позивача є реалізація державної політики зайнятості населення, здійснення контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності.

Пунктом 1.10 статті 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі...подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд зобов'язаний:

-  забезпечувати збір страхових внесків;

- виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;

- вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;

- контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

Згідно зі статтею 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

  Відповідач згідно відзиву на позов вимоги не визнав, вважаючи, що він є неналежним відповідачем, оскільки голова правління ЗАТ “ГУМ” та директор ЗАТ “ГУМ” в одній особі, яка звільнила Мележик Є.М. в теперішній час звільнена та зазначив, що з нього стягнуто примусово всі суми.

Посилання відповідача на ці обставини судом не приймаються до уваги, оскільки ним не надано суду доказів, які б підтверджували оплату боргу, крім того виплата примусово певних сум Мележик Є.М. по рішенню суду немає відношення до обов'язку підприємства відшкодовувати виплати здійснені позивачем.

Аргументи, мотиви та доводи заперечень не спроможні, так як позов пред'явлений до юридичної особи і хто був чи є керівником немає ніякого значення.

 Таким чином, відповідач має заборгованість на день розгляду спору                                    за матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю, виплаченого Мележик Є.М., в сумі 2571,00 грн.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, тому підлягають задоволенню повністю.

 Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

           На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 34, 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, статтями 2, 69-72, 79, 94, 98, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин”

(м. Севастополь, вул. Маяковського, 8; ідентифікаційний код 16512618, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (м. Севастополь, вул. Руднєва, 40, ідентифікаційний код 03491145, на п/р 37176304900001 код платежу 50040400, в УДК м. Севастополя, МФО 824509, отримувач Севастопольський міський центр зайнятості) витрати на матеріальне забезпечення безробітної в сумі 2571,00 грн.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                      Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

21.05.2007 о 09-06