Рішення

від 16.05.2007 по справі 27-28-31/184-06-6985

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27-28-31/184-06-6985

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2007 р.Справа  № 27-28-31/184-06-6985

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний центр „Середньофонтанський”

До відповідачаприватного науково-виробничого підприємства «Сігма»

Про визнання договору недійсним та стягнення 4666,20 грн.

Суддя Семенюк Г.В.

Представники:

Від позивачаЛеснічевський Р.Г., довіреність №458 від 08.08.2006 року;

Від відповідачаБрагинський М.І., довіреність №1 від 02.06.2006 року;     

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Середньофонтанський»(далі ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський») у липні 2006 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного науково-виробничого підприємства «Сігма»(далі ПП «Сігма») про визнання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. розірваним та відшкодування збитків на суму у розмірі 4666,20 грн.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2007 року суддею Семенюк Г.В. було прийнято до свого провадження справу № 27-28-31/184-06-6985 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Середньофонтанський»до приватного науково-виробничого підприємства «Сігма»про визнання договору недійсним та стягнення 4666,20 грн. та присвоєно їй номер № 27-28-31/184-06-6985.   

Заявою від 03.10.2006р. (вх. №21444) ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»позовні вимоги були уточнені, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189, укладений між сторонами по справі 13.02.2006р., а також стягнути з ПП «Сігма»завдані неналежним виконанням договірних зобов'язань збитки у розмірі 4.666,20 грн.

Під час розгляду даної справи ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський», посилаючись на  положення ч. 4 ст. 22 ГПК України, звернулось до господарського суду Одеської області з заявою від 12.02.2007р. (вх. №3340) про зміну предмету позову по справі № 27-28-31/184-06-6985 відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189, укладений між ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»та ПП «Сігма» 13.02.2006р., а також застосувати реституційні наслідки недійсності вищезазначеного правочину шляхом стягнення з ПП «Сігма»на користь ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»сплачених останнім за недійсним правочином грошових коштів у сумі 4.666,20 грн.

Як вбачається із змісту заяви від 12.02.2007р. (вх. №3340) про зміну предмету позову по справі № 27-28-31/184-06-6985, додаткових пояснень до неї від 15.03.2007р., в обґрунтування заявлених позовних вимог по даній справі в їх остаточній редакції ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»були покладені наступні обставини.

По-перше, категорична відмова ПП «Сігма»від підтвердження відповідності готового виробу –об'єкту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. діючим в Україні нормативним документам, як того вимагали, на думку позивача, умови п. 1.3 вказаного договору.

По-друге, відсутність домовленості між сторонами по справі щодо істотних умов договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., як договору підряду, а саме: технічних характеристик готового виробу, що, на думку позивача, підтверджується фактом відсутності підпису уповноваженої особи ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»на додатках до даного договору.

В-третіх, відсутність у ПП «Сігма»на час підписання оспорюваного договору ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, як того вимагають положення ст. 11 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р.                  N 3370-IV), що, на думку позивача, в подальшому обумовило неможливість належного виконання ПП «Сігма» прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач, в свою чергу, під час розгляду даної справи позовні вимоги ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»заперечував, посилаючись на їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам справи.

Так, згідно чисельних відзивів на позов по справі № 27-28-31/184-06-6985, ПП «Сігма»наполягало на фактичному виконанні умов договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. шляхом поставки ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»обумовлених цим договором виробів. При цьому, за твердженням відповідача, виникненню спірних правовідносин між сторонами по договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. фактично сприяла безпідставна та неправомірна спроба ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»покласти на ПП «Сігма»можливі витрати з оформлення сертифікату відповідності на об'єкт оспорюваного правочину. В свою чергу, вищезазначені дії ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський», на думку відповідача, суперечать вимогам Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-ІІІ, оскільки об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. чинним законодавством України не віднесений до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі  обставини справи та заслухавши представників позивача та відповідача, суд, встановив.

Між ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»(Замовник) та ПП «Сігма»(Підрядник) було укладено договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. відповідно до умов п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник –приймає на себе зобов'язання з виготовлення та поставки інформаційних табличок, обумовлених додатком №1 до даного договору “Технічне завдання”, за ціною, обумовленою додатком №2 до даного договору “Калькуляція”. В свою чергу, Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

Умовами п. 9.1 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. термін дії даного договору сторонами було визначено днем його підписання та повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань, у тому числі гарантійних.

Вимоги до готового виробу –об'єкту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. сторонами по даному договору були покладені у залежність від вимог чинного законодавства України (п. 1.3 договору).

Але, як вбачається з матеріалів справи складені за підписом повноважної особи та скріплені печаткою ПП «Сігма»додаток №1 “Технічне завдання” до “дог № 16/189” та додаток №2  “Калькуляція на проведення робіт по договору №16/189” (дату складання не визначено) повноважною особою ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»підписано не було.

Відповідно до умов п. 10.3 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. сторонами по справі було досягнуто згоди про те, що усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані сторонами по договору.

Таким чином, шляхом взаємного підписання тексту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. сторонами було досягнуто згоди щодо виготовлення та поставки продукції, наділеної учасниками договірних правовідносин певними родовими ознаками “інформаційні таблички”, а також обов'язку ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»прийняти та оплатити вказану продукцію.

Але, ні на час підписання даного договору, ні в подальшому сторонами не було в порядку, передбаченому п. 10.3 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. досягнуто згоди щодо технічних характеристик готового виробу.

Відповідно до умов п. 3.2 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. Підрядником були прийняті на себе зобов'язання з виготовлення та передачі Замовнику на узгодження зразку готового виробу про що сторонами по справі повинен був бути складений відповідний акт.

Незважаючи на викладене, ПП «Сігма»умов п. 3.2 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. виконано не було. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду даної справи до господарського суду не надано.

В свою чергу, ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»на виконання умов п/п 4.2.1 п. 4.2 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. платіжним дорученням №276 від 24.02.2006р. в якості передоплати за виготовлення інформаційних табличок на підставі рахунку №1/2 від 13.02.2006р. булу перераховано ПП «Сігма»4.666,20 грн.

Фактичне надходження зазначеної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Сігма»представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалось. Більш того, факт здійснення  ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»передоплати по договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. у сумі 4.666,20 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з рахунку  ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський» в установі банку станом на 24.02.2006р.

По факту здійснення Замовником передоплати за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., ПП «Сігма»по накладній №3 від 27.03.2007р. було передано, а ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»- прийнято інформаційні таблички “Вихід” загальною вартістю 4.242 грн.

Відповідно до умов п. 3.3 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. після завершення виконання робіт за цим договором Підрядник зобов'язувався повідомити Замовника про факт завершення виконання робіт та надати разом з обумовленими цим договором табличками акт виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський» оформленого ПП «Сігма»акту №1 від 27.03.2007р. здачи-приймання робіт згідно договору №16/189 на виготовлення та поставку інформаційних табличок підписано не було. Натомість, вже 04.04.2006р. Замовник листом за вих. №131 звернувся на адресу Підрядника з вимогою про підтвердження відповідності поставленої ним за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. продукції існуючим стандартам на нормативним документам шляхом надання сертифікату відповідності.

Вищезазначені вимоги ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»пред'являлись Замовником робіт на адресу ПП «Сігма»неодноразово про що свідчить наявний в матеріалах справ лист за вих. №210 від 10.05.2006р.

Але, листами за вих. №1 від 07.04.2006р. та вх. №127 від 05.06.2006р. (відповідно)               ПП «Сігма»вищезазначені вимоги  ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»були залишені без задоволення з посиланням на положення ст.ст. 9, 17 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28, а також ті обставини, що об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. не відносяться до категорії продукції, яка потребує підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері.

Згідно ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) сертифікат відповідності –це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. При цьому, положеннями вказаної статті Закону обов'язковість застосування у господарській діяльності вимог цього Закону розрізняється на законодавчо регульовану сферу - сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством; та законодавчо нерегульовану сферу - сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами.

Під технічним регламентом Законом України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (ст. 1 Закону) розуміється закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове. При цьому, технічний регламент може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Із введенням в дію технічних регламентів центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності офіційно публікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган із сертифікації встановлює правила проведення сертифікації, визначає учасників робіт із сертифікації. Сертифікація на добровільних засадах може провадитися також органами із сертифікації, уповноваженими на провадження робіт у законодавчо регульованій сфері.

Керуючись приведеними вище положеннями чинного законодавства України про підтвердження відповідності, а також посилаючись на ті обставини, що, по-перше, об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. не відносяться до категорії продукції, яка потребує підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері; по-друге, відсутність у законодавстві України технічного регламенту на інформаційні таблички “Вихід”; в-третіх, відсутність в умовах договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. передбаченого сторонами обов'язку Підрядника підтвердити відповідність виробленої та поставленої ним продукції існуючим стандартам на нормативним документам шляхом надання сертифікату відповідності, - ПП «Сігма»у відзивах на позов в обґрунтування своєї правової позиції по даній справі наполягає на безпідставності та неправомірності спроб ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»шляхом пред'явлення позову у даній справі покласти на ПП «Сігма»можливі витрати з оформлення вищезазначеного сертифікату відповідності на об'єкт оспорюваного правочину.

В свою чергу, позивач у додаткових пояснень від 15.03.2007р. до заяви про зміну предмету позову по справі № 27-28-31/184-06-6985 від 12.02.2007р., наполягає на тому, що саме невиконання з боку Підрядника умов п. 3.2 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. в частині виготовлення та передачі Замовнику на узгодження зразку готового виробу, а також існуючи візуальні розбіжності між загальноприйнятими світловими покажчиками з написом "Вихід" та запропонованою ПП «Сігма»по договору №16/189 від 13.02.2006р. продукцією, виявлені Замовником по факту поставки цієї продукції за накладною №3 від 27.03.2007р., обумовило пред'явлення з боку ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»вимог до ПП «Сігма»про підтвердження відповідності вироблених та поставлених ним інформаційних табличок існуючим стандартам на нормативним документам шляхом надання сертифікату відповідності на вказану продукцію.

Приймаючи до уваги викладене, обставини, що спричинили виникнення спірних правовідносин між сторонами по справі, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі, на думку суду, заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною. Водночас законом можуть передбачатися випадки, коли порушення законодавства допущені під час виконання договору, є підставою для визнання його недійсним (п. 1 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, за загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приймаючи до уваги зміст приведених вище положень Цивільного кодексу України, правомірним, на думку суду, вбачається висновок про те, що істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору.

Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. При цьому, ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлені загальні критерії для визначення тих чи інших умов договору істотними, а саме: істотною умовою у всіх без винятків випадках є умова про предмет договору; умова про ціну –для оплатних договорів; умова про строк –для строкових договорів.

Інакше кажучи, незалежно від виду договору необхідними, а рівно й істотними слід вважати умови, що виражають природу відповідного договору.

Договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., як договір підряду, за своєю юридичною природою є консенсуальним, двостороннім, оплатним, у зв'язку з чим істотним для даного виду договорів, з урахуванням положень ст. 837 ЦК України, слід вважати умови про предмет та ціну робіт.

Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Такі роботи можуть бути визнані підрядними, оскільки їхня дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об'єктів.

В свою чергу, на момент укладення будь-якого підрядного договору об'єкт фактично не існує, оскільки лише буде створений у процесі реалізації правовідносин між сторонами по даному договору.

Інакше кажучи, на момент підписання договору підряду здійснення дій (виконання робіт) є метою майбутнього договору, в свою чергу, як їх реалізація приводить до створення результату (об'єкту). При цьому, матеріалізований результат є цілком відокремлений від самих дій, у силу чого характеризується як самостійний об'єкт цивільних правовідносин.

Таким чином, на думку суду, за Цивільним кодексом України предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення і навіть ліквідації речей, що дозволяє співвідносити юридичну природу “об'єкту” та “предмету” договорів підряду, як частину та ціле.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що досягнення між сторонами по справі шляхом підписання тексту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. згоди лише щодо родових ознак готового виробу (“інформаційні таблички”) за відсутністю домовленості сторін щодо технічних характеристик готового виробу –об'єкту даного договору неможна ототожнювати з досягненням згоди щодо предмету даного договору.

Об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. - інформаційні таблички «Вихід»за своїм призначенням є світловим покажчиком (знаком безпеки), яким позначені евакуаційні виходи. Обов'язкова наявність в приміщеннях зазначеного світлового покажчика передбачена вимогами п. 3.8 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004р. №126 (далі - Правила) відповідно до яких територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Так, у готелях, театрально-видовищних, лікувальних закладах, приміщеннях інших громадських і допоміжних будівель, де можуть перебувати одночасно більше 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 м2), а також в інших випадках, зазначених у нормативно-правових документах, евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення. Світлові покажчики "Вихід" повинні постійно бути справними. У залах для глядачів, виставкових, актових залах та інших подібних приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час перебування людей (проведення заходу) (п. 4.3.9 Правил).

Таким чином, приведені вище технічні характеристики світлових покажчиків з написом "Вихід", їх цільове призначення, як знаку безпеки, яким позначаються евакуаційні виходи, дозволяють дійти висновку про наявність підстав для віднесення об'єкту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. до категорії “протипожежного устаткування”, що є складовим елементом евакуаційного (аварійного) освітлення, в розумінні вищезгаданих Правил та Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями).   

Згідно вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після завершення будівництва або реконструкції, технічного переоснащення, технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.

Відповідно до  ч. 1 ст. 5 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) на власників підприємств, установ та організацій покладено обов'язок з забезпечення додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється тощо.

Вимогами ч. 6 ст. 11 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р. N 3370-IV, яка була чинною на момент підписання спірного договору) передбачено, що усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.

З огляду на викладене, невиконання суб'єктом господарювання, у даному випадку ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський», вимог законодавства України про пожежну безпеку є підставою для притягнення винної особи до адміністративно-правої відповідальності (ст. 35 Закону України «Про пожежну безпеку»).

Враховуючи приведені вище вимоги законодавства України про пожежну безпеку, чинного на час підписання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., мету даного договору, а також обставини справи, що спричинили виникнення спірних правовідносин, правомірним, на думку суду, вбачається висновок про те, що відсутність між сторонами за оспорюваним договором домовленості щодо індивідуалізованого результату праці підрядника (предмету договору), незалежно від факту часткового виконання сторонами укладеної між ними угоди, у кінцевому випадку обумовило неможливість досягнення сторонами бажаних юридичних наслідків за вчиненим ними правочином.

Більш того, відсутність по тексту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. умов щодо технічних характеристик об'єкту цього договору свідчить про порушення сторонами по справі положень ст. 837 ЦК України із змісту яких витікають вимоги стосовно істотних умов для даного виду договорів.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом (п. 3 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

Положеннями ст. 203 ЦК України чинним законодавством України визначено вичерпний перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2.          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3.          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4.          правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5.          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6.          правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, встановлюючи до учасників цивільних правовідносин вищеперелічені вимоги чинне законодавство України виходить з того, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, “вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору” (п. 1 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

Крім висновків про невідповідність укладеного між сторонами по справі договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. вимогам п. 1           ч. 1 ст. 203 ЦК України, суд вважає за правомірно також звернути увагу відповідача на таке.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р. N 3370-IV, яка була чинною на момент підписання оспорюваного договору) господарська діяльність, пов'язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, провадиться на підставі ліцензій, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Із змісту зазначеної законодавчої норми вбачається, що під діяльністю, пов'язаною з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, чинним законодавством України розуміється: проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів; проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам.

В свою чергу, суб'єкт господарювання може отримати ліцензію на всі види робіт та послуг за переліком або на його частину залежно від спроможності дотримання ліцензійних умов.

Але, як вбачається з матеріалів справи, на час підписання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., виконання умов якого фактично передбачає проектування систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, ПП “Сігма” у встановленому законом порядку не було отримано ліцензію на наданням відповідних послуг і виконанням робіт протипожежного призначення. Крім того, вищезазначеної ліцензії ПП “Сігма” також не було оформлено і на час розгляду справи господарським судом спору, який виник між сторонами за оспорюваним правочином, що взагалі ставить під сумнів наявність у ПП “Сігма” кваліфікації, необхідної для належного виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань. Доказів спростовуючих викладене, ПП “Сігма” з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України до господарського суду надано не було.

Як вбачається із змісту положень ч. 1 ст. 227 ЦК України “Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти” правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Вказані обставини, на думку суду, дозволяють дійти висновку про відсутність у Підрядника за оспорюваним правочином цивільної правоздатності на укладення даного виду договорів, що також може бути ототожнено з порушенням відповідачем при укладенні договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а також вимог ч. 3 ст. 837 ЦК України,  ст. 11 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ відповідно до яких для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Приведена правова позиція суду узгоджується з практикою вирішення господарськими судами України спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними.

Так, “у разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, повинен бути визнаний недійсним” (п. 10 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (п/п 3.2 п. 3 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”), у зв'язку з чим керуючись ст.ст. 203, 215, 227, 638, 837 ЦК України, враховуючи положення ст.ст. 5, 10, 11 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р. N 3370-IV, яка була чинною на момент підписання оспорюваного договору), суд доходить висновку щодо наявності підстав для визнання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189, укладеного між сторонами по справі від 13.02.2006р., недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені положеннями ст. 216 ЦК України відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як зазначалось вище, ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»на часткове виконання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. за платіжним дорученням № 276 від 24.02.2006р. було здійснено передоплати за виготовлення інформаційних табличок на суму 4666,20 грн.

В свою чергу, ПП «Сігма»згідно накладної № 3 від 27.03.2007р. було передано ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»інформаційні таблички “Вихід” на суму 4242 грн. При цьому, платіжним дорученням № 13 від 06.07.2006р. ПП «Сігма»було повернуто ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»424,20 грн. надмірно сплачених грошових коштів від фактичної вартості поставленої продукції.

Факт перерахування ПП «Сігма»вищезазначеної суми грошових коштів підтверджується витягом з особового рахунку відповідача в ООФ АК УСБ станом на 06.07.2006р. (а.с. 32).

          З урахуванням вищезазначеного, приймаючи до уваги ті обставини, що між сторонами по справі відбулось часткове виконання умов договору, який суперечить вимогам Цивільного кодексу України, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин по даній справі правових наслідків передбачених положеннями ст. 216 ЦК України шляхом зобов'язання  ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»повернути ПП «Сігма»поставлені за накладною №3 від 27.03.2007р. інформаційні таблички “Вихід” у кількості  20 шт. на суму 4242 грн., а також стягнення з ПП «Сігма»на користь ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»4242 грн. отриманих ПП «Сігма»за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок № 16/189 від 13.02.2006 року.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»до ПП «Сігма»про визнання недійсним з моменту укладення договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006 року, а також застосування реституційних наслідків недійсності вказаного правочину шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»4666,20 грн. підлягають задоволенню частково.

          З врахуванням часткового задоволення позовної вимоги ТОВ «ТЦ «Середньофонтанський»щодо стягнення  ПП «Сігма»- 4666,20 грн. з останнього підлягає стягненню на користь позивача державне мито за майновою вимогою в сумі 92,73 грн., а за вимогою про визнання Договору недійсним з моменту укладення в повній сумі –85 грн.

          Таким чином, згідно ст. 44,49 ГПК України, загальна сума державного мита яка підлягає стягненню з відповідача складає - 92,73+85= 177,73 грн., а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 107,27 грн.

Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати Договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Середньофонтанський»та приватним науково-виробничим підприємством «Сігма», - недійсним з моменту укладення.

3.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Середньофонтанський»(65012, м. Одеса, Семафорний провулок, 4), код ЄДРПОУ 00231596 повернути приватному науково-виробничому підприємству «Сігма»(65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 100, код ЄДРПОУ 13889707) інформаційні таблички “Вихід” у кількості  20 шт. загальною вартістю 4242 грн., поставлені на виконання умов договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006 року за накладною № 3 від 27.03.2007 року.

4.Стягнути з приватного науково-виробничого підприємства «Сігма» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 100), код ЄДРПОУ 13889707, п/р 2600930010473 в ООФ АКБ  «Укрсоцбанк»м. Одеса, МФО 328016 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Середньофонтанський» (65012, м. Одеса, Семафорний провулок, 4), код ЄДРПОУ 00231596, п/р 26006001307632 в АКБ «Райффайзенбанк Україна»м. Одеса, МФО 328986 - 4242 грн. - отримані за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок № 16/189 від 13.02.2006 року; 177,73 грн. - держмита; 107,27 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу.

5.В решті позову відмовити.

          Наказ видати у порядку ст. 116 ГПК України.

          Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя