Постанова

від 17.07.2007 по справі 27-28-31/184-06-6985

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27-28-31/184-06-6985

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" липня 2007 р. Справа № 27-28-31/184-06-6985

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого :                Михайлова М.В.

Суддів:                             Тофана В.М.,

                                         Журавльова О.О.

При секретарі:               Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Леснічевський Р.Г., за довіреністю ;

від відповідача:  Брагинський М.І., за довіреністю;

розглянувши  апеляційну скаргу Приватного науково –виробничого підприємства "Сігма"

на рішення  господарського суду Одеської області від  16 травня 2007 року

у справі №27-28-31/184-06-6985

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр"Середньофонтанський", м. Одеса, пров. Семафорний, 4

до Приватного науково –виробничого підприємства "Сігма", м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 100

про визнання договору недійсним та стягнення 4666, 20 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року ТОВ "Торговий центр "Середньофонтанський" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Сігма" (далі –Відповідач) про розірвання договору №16/189 від 13.02.2006 року на виготовлення і поставку інформаційних табло, укладеного мі сторонами та відшкодування збитків у розмірі 4 666,20 грн. (в процесі розгляду справи позовні вимоги були уточнені).

Правовою підставою позивач зазначив положення  ЗУ "Про пожежну безпеку", ЗУ "Про підтвердження відповідності", Господарського та Цивільного кодексів України.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" посилається на наступне.

- договором №16/189 від 13.02.06р., укладеним між позивачем та ПНВП "Сігма", передбачено виготовлення та поставка останнім інформаційних табло. П.1.3 Договору передбачено, що "вимоги до готового виробу визначаються нормативними документами, що діють в Україні".  

Пунктом 2.2.2 Договору "Підрядник зобов'язаний виконати роботи по цьому Договору з дотриманням умов цього Договору, узгодженими Сторонами, і діючого законодавства України".

- посилаючись на норми ст.ст.11 ч.4, 10 ч.9 ЗУ "Про пожежну безпеку", ст.113 ЗУ "Про підтвердження відповідності", ч.1 ст.268 Господарського кодексу України, а також виходячи зі змісту Договору, позивач вважає наявним обов'язок відповідача поставити інформаційні табло, разом з сертифікатом відповідності.

- всупереч вказаному обов'язку, відповідач не надав сертифікати відповідності на інформаційній табло, що підтверджується Листом №1 від 07.04.06р.

- зі свого боку позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме перерахував 50% вартості робіт у сумі 4 666,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №276 від 24.02.06р.

- оскільки відповідач не виконав істотні умови Договору, це призвело до неможливості здачі об'єкту згідно п.3.8 Правил пожежної безпеки в України, і позивач був змушений придбати інформаційні табло у ПП "Форсаж".

- на підставі ст.853 ЦК України позивач вимагає у відповідача відшкодувати збитки –повернути отримані відповідачем на виконання умов Договору 4 666,20 грн.

Заявою від 03.10.2006 року за вх. № 21444 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Середньофонтанський" позовні вимоги були уточнені, в зв'язку з чим позивач просив суд розірвати договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок № 16/189, укладений між сторонами по справі 13.02.2006 року, а також стягнути з Приватного науково –виробничого підприємства "Сігма" завдані неналежним виконанням договірних зобов'язань збитки у розмірі 4 666,20 грн.

Під час розгляду даної справи ТОВ "Торгівельний центр "Середньофонтанський", посилаючись на положення ч.4.ст 22 ГПК, звернулось до господарського суду Одеської області з заявою від 12.02.2007 року за вх. № 3340 про зміну предмету позову по справі № 27-28-31/184-06-6985, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189, укладений між ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" та ПП "Сігма" 13.02.2006р., а також застосувати реституційні наслідки недійсності вищезазначеного правочину шляхом стягнення з ПП "Сігма" на користь ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" сплачених останнім за недійсним правочином грошових коштів у сумі 4.666,20 грн.

Як вбачається із змісту заяви від 12.02.2007р. вх. №3340 про зміну предмету позову по справі № 27-28-31/184-06-6985, додаткових пояснень до неї від 15.03.2007р., в обґрунтування заявлених позовних вимог по даній справі в їх остаточній редакції ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" були покладені наступні обставини.

По-перше, категорична відмова ПП "Сігма" від підтвердження відповідності готового виробу –об'єкту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. діючим в Україні нормативним документам, як того вимагали, на думку позивача, умови п. 1.3 вказаного договору.

По-друге, відсутність домовленості між сторонами по справі щодо істотних умов договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., як договору підряду, а саме: технічних характеристик готового виробу, що, на думку позивача, підтверджується фактом відсутності підпису уповноваженої особи ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" на додатках до даного договору.

В-третіх, відсутність у ПП "Сігма" на час підписання оспорюваного договору ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, як того вимагають положення ст. 11 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р.                  N 3370-IV), що, на думку позивача, в подальшому обумовило неможливість належного виконання ПП "Сігма" прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач, в свою чергу, під час розгляду даної справи позовні вимоги ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" заперечував, посилаючись на їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам справи.

Так, згідно чисельних відзивів на позов по справі № 27-28-31/184-06-6985, ПП "Сігма" наполягало на фактичному виконанні умов договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. шляхом поставки ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" обумовлених цим договором виробів. При цьому, за твердженням відповідача, виникненню спірних правовідносин між сторонами по договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. фактично сприяла безпідставна та неправомірна спроба ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" покласти на ПП "Сігма" можливі витрати з оформлення сертифікату відповідності на об'єкт оспорюваного правочину. В свою чергу, вищезазначені дії ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський", на думку відповідача, суперечать вимогам Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001р. №2406-ІІІ, оскільки об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. чинним законодавством України не віднесений до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28.

Ухвалою місцевого господарського суду від 03.10.2006 року (суддя Лєсогоров В.М.) позов залишено без розгляду в порядку ст.81 п.5 ГПК України. Судова ухвала вмотивована ненаданням позивачем, без поважної причини, витребуваних ухвалою господарського суду від 31.08.06р. додаткових доказів, а саме: акту (п.3.2 Договору), доказів сплати відповідачу 4 666,20 грн. (виписку по рахунку завірену банком, платіжний документ), що перешкоджає повному, всебічному, об'єктивному розгляду справи.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду ТОВ "Торговий центр "Середньофонтанський" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 03.10.2006 року скасувати, як винесену з порушенням норм процесуального права, та передати справу на розгляд господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Середньофонтанський" на ухвалу господарського суду Одеської області від  10 жовтня 2006 року у справі № 31/184-06-6985  задоволено, ухвалу господарського  суду  скасовано, а справу  передано  на розгляд  до місцевого господарського  суду.

18.12.2006 року дана справа була прийнята суддею Гуляк Г.І. до провадження, було присвоєно № 28-31/184-06-6985 та призначено до розгляду.

15.02.2007 року, враховуючи подану суддею Гуляк Г.І. заяву від 15.02.2007 року про передачу справи на розгляд іншому судді в зв'язку із завантаженістю, справу № 28-31/184-06-6985 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Семенюк Г.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2007 року суддею Семенюк Г.В. справу № 28-31/184-06-6985 було прийнято до свого провадження та присвоєно № 27-28-31/184-06-6985.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2007 року (суддя Семенюк Г.В.) позов задоволено частково; визнано Договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Середньофонтанський" та Приватним науково-виробничим підприємством "Сігма", - недійсним з моменту укладення; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Середньофонтанський" (65012, м. Одеса, Семафорний провулок, 4), код ЄДРПОУ 00231596 повернути приватному науково-виробничому підприємству "Сігма" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 100, код ЄДРПОУ 13889707) інформаційні таблички "Вихід" у кількості  20 шт. загальною вартістю 4242 грн., поставлені на виконання умов договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006 року за накладною № 3 від 27.03.2007 року; стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Сігма" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 100), код ЄДРПОУ 13889707, п/р 2600930010473 в ООФ АКБ  "Укрсоцбанк" м. Одеса, МФО 328016 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Середньофонтанський" (65012, м. Одеса, Семафорний провулок, 4), код ЄДРПОУ 00231596, п/р 26006001307632 в АКБ "Райффайзенбанк Україна" м. Одеса, МФО 328986 - 4242 грн. - отримані за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок № 16/189 від 13.02.2006 року; 177,73 грн. - держмита; 107,27 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Приватне науково –виробниче підприємство "Сігма" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2007 року по справі № 27-28-31/184-06-6985 скасувати, а у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального права.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню   з наступних підстав.

Між ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" (Замовник) та ПП "Сігма" (Підрядник) було укладено договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. відповідно до умов п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник –приймає на себе зобов'язання з виготовлення та поставки інформаційних табличок, обумовлених додатком №1 до даного договору "Технічне завдання", за ціною, обумовленою додатком №2 до даного договору "Калькуляція". В свою чергу, Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

Умовами п. 9.1 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. термін дії даного договору сторонами було визначено днем його підписання та повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань, у тому числі гарантійних.

Вимоги до готового виробу –об'єкту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. сторонами по даному договору були покладені у залежність від вимог чинного законодавства України (п. 1.3 договору).

Але, як вбачається з матеріалів справи складені за підписом повноважної особи та скріплені печаткою ПП "Сігма" додаток №1 "Технічне завдання" до "дог № 16/189" та додаток №2  "Калькуляція на проведення робіт по договору №16/189" (дату складання не визначено) повноважною особою ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" підписано не було.

Відповідно до умов п. 10.3 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. сторонами по справі було досягнуто згоди про те, що усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані сторонами по договору.

Таким чином, шляхом взаємного підписання тексту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. сторонами було досягнуто згоди щодо виготовлення та поставки продукції, наділеної учасниками договірних правовідносин певними родовими ознаками "інформаційні таблички", а також обов'язку ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" прийняти та оплатити вказану продукцію.

Всі  ці  обставини  правильно  встановлені  господарським  судом. Але  колегія  суддів  зазначає, що ні на час підписання даного договору, ні в подальшому,  сторонами не було в порядку, передбаченому п.10.3 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р.,  досягнуто згоди щодо технічних характеристик готового виробу.

Крім  того, відповідно до умов п.3.2 вказаного  договору, Замовнику  не  був  переданий  на узгодження зразок  готового виробу, про що сторонами по справі повинен був бути складений відповідний акт.

В свою чергу, ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський"  на виконання умов п/п 4.2.1 п. 4.2 договору перераховано ПП "Сігма2 4.666,20 грн.,  що  відповідачем  не заперечувалось, підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з рахунку  ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" в установі банку станом на 24.02.2006р.

По факту здійснення Замовником передоплати за договором ПП "Сігма" по накладній №3 від 27.03.2007р. було передано, а ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" прийнято інформаційні таблички "Вихід" загальною вартістю 4.242 грн.

Відповідно до умов п. 3.3 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. після завершення виконання робіт за цим договором Підрядник зобов'язувався повідомити Замовника про факт завершення виконання робіт та надати разом з обумовленими цим договором табличками акт виконаних робіт,  але такий  підписано  не  було.  Більш  того,   вже 04.04.2006р. Замовник листом за вих. №131 звернувся на адресу Підрядника з вимогою про підтвердження відповідності поставленої ним за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. продукції існуючим стандартам на нормативним документам шляхом надання сертифікату відповідності.

Ця вимога  заявлялася  неодноразово,  але  була  залишена  без  задоволення,  оскільки,  вважає відповідач, об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. не відносяться до категорії продукції, яка потребує підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами.

Під технічним регламентом Законом України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (ст. 1 Закону) розуміється закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове. При цьому, технічний регламент може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Із введенням в дію технічних регламентів центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності офіційно публікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган із сертифікації встановлює правила проведення сертифікації, визначає учасників робіт із сертифікації. Сертифікація на добровільних засадах може провадитися також органами із сертифікації, уповноваженими на провадження робіт у законодавчо регульованій сфері.

Відповідач, керуючись ч. 1 ст. 17 Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001р. №2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями)   вважає, що:

об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. не відносяться до категорії продукції, яка потребує підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;

у законодавстві України відсутній технічного регламенту на інформаційні таблички "Вихід";

відсутність в умовах договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. передбаченого сторонами обов'язку Підрядника підтвердити відповідність виробленої та поставленої ним продукції існуючим стандартам на нормативним документам шляхом надання сертифікату відповідності, роблять  позов  необгрутованим.

В свою чергу, позивач у додаткових поясненнях від 15.03.2007р. до заяви про зміну предмету позову по справі № 27-28-31/184-06-6985 від 12.02.2007р., наполягає на тому, що саме невиконання з боку Підрядника умов п. 3.2 договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. в частині виготовлення та передачі Замовнику на узгодження зразку готового виробу, а також існуючи візуальні розбіжності між загальноприйнятими світловими покажчиками з написом "Вихід" та запропонованою ПП "Сігма" по договору №16/189 від 13.02.2006р. продукцією, виявлені Замовником по факту поставки цієї продукції за накладною №3 від 27.03.2007р., обумовило пред'явлення з боку ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" вимог до ПП "Сігма" про підтвердження відповідності вироблених та поставлених ним інформаційних табличок існуючим стандартам на нормативним документам шляхом надання сертифікату відповідності на вказану продукцію.

Господарський  суд  дійшов до  висновку,  що за загальним правилом, невиконання чи неналежне виконання угоди, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі, на думку суду, заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною. Водночас законом можуть передбачатися випадки, коли порушення законодавства, допущені під час виконання договору, є підставою для визнання його недійсним (п. 1 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Колегія  судів зазначає,  що  відповідно  до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. При цьому, ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлені загальні критерії для визначення тих чи інших умов договору істотними, а саме: істотною умовою у всіх без винятків випадках є умова про предмет договору; умова про ціну –для оплатних договорів; умова про строк –для строкових договорів.

Інакше кажучи, незалежно від виду договору необхідними, а рівно й істотними слід вважати умови, що виражають природу відповідного договору.

Колегія  суддів  вважає, що договір на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р.  є  договором підряду, істотним для даного виду договорів, з урахуванням положень ст. 837 ЦК України, слід вважати умови про предмет та ціну робіт.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що досягнення згоди між сторонами по справі шляхом підписання тексту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р.,  лише щодо родових ознак готового виробу ("інформаційні таблички") за відсутністю домовленості сторін щодо технічних характеристик готового виробу –об'єкту даного договору, неможливо ототожнювати з досягненням згоди щодо предмету даного договору.

Об'єкт договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. - інформаційні таблички "Вихід" за своїм призначенням є світловим покажчиком (знаком безпеки), яким позначені евакуаційні виходи. Обов'язкова наявність в приміщеннях зазначеного світлового покажчика передбачена вимогами п. 3.8 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004р. №126 (далі - Правила) відповідно до яких територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Кольори  сигнальні  та знаки безпеки.

До речі,  у  справі  (а.с.12-13)  є  технічне  завдання  на  виконання  робіт  по  темі,  починається воно  зі  слів, що  відповідно  до  п.3.8 Правил  пожежної  безпеки  в  Україні територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Кольори  сигнальні та знаки безпеки. Технічне  завдання  виконано відповідачем. Тим  самим  він визнав  необхідність  при  розробки технічного  завдання  керуватися  вимогами   Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004р. №126 .

Апелянт  вважає,  що  господарський  суд  Одеської області  помилково  відніс  діяльність  по  виготовленню  інформаційних  табло  до  діяльності,  що  підлягає  ліцензуванню,  відповідно  до  п.41 ст.9  Закону  України "Про  ліцензування  певних  видів  господарської  діяльності",  відповідно  з  яким  ліцензуванню  підлягає: п.41) проектування,  монтаж,  технічне  обслуговування  засобів протипожежного  захисту  та  систем  опалення,  оцінка  протипожежного  стану  об'єктів.  А  інформаційне  табло,  про  яке  йде  спір,  є  обладнанням  інформаційним.

Між  тим п.1 технічного  завдання (а.с.13) на  виконання  робіт  ( автор якого  є  Відповідач) передбачає  виготовлення  інформаційних  табло  передбачених для  встановлення у  внутрішніх  приміщеннях промислових  підприємств  з  метою  вказування евакуаційних  місць  виходу  при  пожежі  та  інших  надзвичайних  ситуацій.

На а.с.139 є  ескіз інформаційного  табло,  в  правому  боці  якого  відображені   язики полум'я.  Далі,  справа  наліво, відображені:  силует  людини,  напрямок  руху (стріла) та  дверний пройм,  куди слід  виходити  при  пожежі  та  інших  надзвичайних  ситуаціях.      

Таким чином, приведені вище технічні характеристики світлових покажчиків з написом "Вихід", їх цільове призначення, як знаку безпеки, яким позначаються евакуаційні виходи, привели   господарський  суд   до висновку про наявність підстав для віднесення об'єкту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. до категорії "протипожежного устаткування", що є складовим елементом евакуаційного (аварійного) освітлення, в розумінні вищезгаданих Правил та Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями).   

Згідно вимог ч.1 ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після завершення будівництва або реконструкції, технічного переоснащення, технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.

Відповідно до  ч.1 ст.5 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) на власників підприємств, установ та організацій покладено обов'язок з забезпечення додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється тощо.

Вимогами ч. 6 ст. 11 Закону України "Про пожежну безпеку"  від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р. N 3370-IV, яка була чинною на момент підписання спірного договору) передбачено, що усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.

Колегія  суддів  вважає  за  необхідне  зазначити,  що невиконання суб'єктом господарювання, у даному випадку ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський", вимог законодавства України про пожежну безпеку є підставою для притягнення винної особи до адміністративно-правої відповідальності (ст. 35 Закону України "Про пожежну безпеку").

Враховуючи приведені вище вимоги законодавства України про пожежну безпеку,  обставини справи, що спричинили виникнення спірних правовідносин, напрошується   висновок про те, що відсутність між сторонами за оспорюваним договором домовленості щодо індивідуалізованого результату праці підрядника (предмету договору), обумовило неможливість досягнення сторонами бажаних юридичних наслідків за вчиненим ними правочином.

Більш того, відсутність по тексту договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. умов щодо технічних характеристик об'єкту цього договору свідчить про порушення сторонами по справі положень ст. 837 ЦК України із змісту яких витікають вимоги стосовно істотних умов для даного виду договорів.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом (п. 3 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

При цьому, встановлюючи до учасників цивільних правовідносин вищеперелічені вимоги чинне законодавство України виходить з того, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, "вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору" (п. 1 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Крім висновків про невідповідність укладеного між сторонами по справі договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. вимогам п. 1  ч. 1 ст. 203 ЦК України,   колегія  суддів  зазначає  наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р. N 3370-IV, яка була чинною на момент підписання оспорюваного договору) господарська діяльність, пов'язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, провадиться на підставі ліцензій, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Із змісту зазначеної законодавчої норми вбачається, що під діяльністю, пов'язаною з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, чинним законодавством України розуміється: проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів; проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам.

В свою чергу, суб'єкт господарювання може отримати ліцензію на всі види робіт та послуг за переліком або на його частину залежно від спроможності дотримання ліцензійних умов.

Але з матеріалів справи  вбачається, що на час підписання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р., виконання умов якого фактично передбачає проектування систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, ПП "Сігма" у встановленому законом порядку не було отримано ліцензію на наданням відповідних послуг і виконанням робіт протипожежного призначення. Крім того вищезазначену ліцензію ПП "Сігма" не  мала і на час розгляду справи господарським судом факт  відсутності  ліцензії ПП "Сігма" не  спростувало.

Як вбачається із змісту положень ч. 1 ст. 227 ЦК України "Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти", правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином  колегія  суддів  та  господарський  суд  дійшли  до  висновку про відсутність у Підрядника за оспорюваним правочином цивільної правоздатності на укладення даного виду договорів, що також може бути ототожнено з порушенням відповідачем при укладенні договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а також вимог ч. 3 ст. 837 ЦК України,  ст. 11 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ відповідно до яких для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Приведена правова позиція суду узгоджується з практикою вирішення господарськими судами України спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними,  про  що  зазначено  господарським  судом  у його  рішенні..

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (п/п 3.2 п. 3 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"), у зв'язку з чим керуючись ст.ст. 203, 215, 227, 638, 837 ЦК України, враховуючи положення ст.ст. 5, 10, 11 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993р. №3745-ХІІ (в редакції Закону України від 19.01.2006 р. N 3370-IV, яка була чинною на момент підписання оспорюваного договору), колегія  суддів  погоджується  з  висновком  господарського  суду  щодо наявності підстав для визнання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189, укладеного між сторонами по справі від 13.02.2006р., недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені положеннями ст. 216 ЦК України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Встановлено, що ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" на часткове виконання договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006р. за платіжним дорученням № 276 від 24.02.2006р. було здійснено передоплати за виготовлення інформаційних табличок на суму 4666,20 грн.

Господарським  судом  встановлено,  що  ПП "Сігма" згідно накладної № 3 від 27.03.2007р. було передано ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" інформаційні таблички "Вихід" на суму 4242 грн., а платіжним дорученням № 13 від 06.07.2006р.  було повернуто ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" 424,20 грн. надмірно сплачених грошових коштів від фактичної вартості поставленої продукції.

Факт перерахування ПП "Сігма" вищезазначеної суми грошових коштів підтверджується витягом з особового рахунку відповідача в ООФ АК УСБ станом на 06.07.2006р. (а.с. 32).

З урахуванням вищезазначеного   колегія  суддів  дійшла до  висновку про  обґрунтованість рішення  господарського  суду щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин по даній справі правових наслідків, передбачених положеннями ст. 216 ЦК України, шляхом зобов'язання  ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" повернути ПП "Сігма" поставлені за накладною №3 від 27.03.2007р. інформаційні таблички "Вихід" у кількості  20 шт. на суму 4242 грн., а також стягнення з ПП "Сігма" на користь ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" 4242 грн. отриманих ПП "Сігма" за договором на виготовлення та поставку інформаційних табличок № 16/189 від 13.02.2006 року.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" до ПП "Сігма" про визнання недійсним з моменту укладення договору на виготовлення та поставку інформаційних табличок №16/189 від 13.02.2006 року, а також застосування реституційних наслідків недійсності вказаного правочину шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ "ТЦ "Середньофонтанський" 4666,20 грн. підлягають задоволенню частково,  з  чим  погоджується  суд  апеляційної інстанції.  Відповідно  до  рішення  господарського суду  ним  правильно розраховано  держмито  підлягаюче  стягненню.

З  урахуванням наведеного  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, рішення господарського  суду  слід  залишити без  змін.

                        Керуючись ст. ст. 99, 101, 103,105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного науково –виробничого підприємства "Сігма",  м.Одеса,  на рішення господарського суду господарського суду Одеської області від 16 травня 2007 року по справі № 27-28-31/184-06-6985 залишити  без  задоволення, рішення    господарського  суду  –без  змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

  Головуючий суддя:                                                                                      М.В. Михайлов

 Суддя:                                                                                                     В. М. Тофан

 Суддя:                                                                                                      О.О. Журавльов