Постанова

від 01.04.2016 по справі 810/4878/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2016 року Справа № 810/4878/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Пільчевській Ю.В., за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства "РОВЕНА" доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "РОВЕНА" звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.02.2015 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Дочірньому підприємству "РОВЕНА" зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 119256,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59628,00 грн., на думку позивача, прийнято контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки територіального органу доходів і зборів відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 01.04.2016, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство "РОВЕНА" (ідентифікаційний код 33337373, місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська, буд. 32) зареєстроване в якості юридичної особи 21.03.2005 та перебуває на податковому в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у грудні 2014 року позивачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Згідно з даними вказаної вище податкової звітності позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у загальному розмірі 119256,00 грн. (рядок 23 декларації), у тому числі у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів - 119256,00 грн. (рядок 23.2 декларації).

Відповідно до відомостей, що викладені у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 119256,00 грн. виник у серпні 2012 року.

У січні 2015 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Дочірнім підприємством "РОВЕНА" у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2015 № 33/15-01/33337373.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що на формування значення рядка 23.2 декларації за листопад 2014 року вплинула відображена Дочірнім підприємством "РОВЕНА" сума 119256,00 грн. у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

З огляду на те, що протягом податкових періодів, що передували липню 2014 року, рішення про збільшення залишку від'ємного значення територіальним органом доходів і зборів не приймалось та відповідне податкове повідомлення-рішення не виносилось, контролюючий орган вважає, що відображення позивачем показника рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 119256,00 грн. є порушенням вимог підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, а відтак Дочірнім підприємством "РОВЕНА" завищено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за цей період на вказану суму.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № НОМЕР_1, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 119256,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59628,00 грн.

Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 1407/10/10-36-10-01-04 та Державної фіскальної служби України від 10.08.2015 № 16800/6/99-99-10-01-04-25 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 № НОМЕР_1 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Як зазначає представник позивача, Дочірнім підприємством "РОВЕНА" у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 119256,00 грн. (т. 1 а.с. 146-147).

За даними, наведеними в довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) - додаток 2 до податкової декларації (т. 1 а.с. 149), вказана сума від'ємного значення податку на додану вартість виникла у серпні 2012 року.

Податкову звітність позивача з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень та жовтень 2014 року контролюючим органом прийнято, за наслідками проведення камеральних перевірок зазначених у ній даних акти про виявлені порушення не складались, податкові повідомлення-рішення не приймались.

Суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 119256,00 грн., враховуючи відсутність перешкод, пов'язаних із застосуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, заявлено позивачем до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів та відображено її у рядках 23.2 та 23 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

У складі наведеної вище податкової звітності позивачем також подано довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2), показники якої відповідають числовому значенню рядка 22, та кореспондують із значенням рядка 23 декларації.

За таких обставин, позивач вважає, що податкову звітність з податку на додану вартість за листопад 2014 року складено ним у відповідності до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, висновки контролюючого органу про відсутність у підприємства права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 119256,00 грн. є протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункти 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що реалізація платником податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість залежить виключно від волі такого платника та за умови, що сума бюджетного відшкодування має дорівнювати сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх податкових періодах.

Таким чином, право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість обмежується лише сумами податку, які фактично сплачені ним у попередніх податкових періодах на користь постачальників товарів/послуг або до Державного бюджету України (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду).

Водночас, право на отримання бюджетного відшкодування відсутнє у осіб, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), та у осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування (яким, в силу підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу) або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

У свою чергу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби надсилає платнику податків податкове повідомлення - рішення, яким встановлено заниження або завищення заявленої суми бюджетного відшкодування, виключно у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Це означає, що перевірці на відповідність підлягає сума податку на додану вартість, що заявлена до бюджетного відшкодування на предмет сплати її до бюджету, а також достовірність проведення та правильність математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилась частина від`ємного значення податку на додану вартість, що бере участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів адміністративної справи, а саме: акта перевірки, вбачається, що у ході контролюючого заходу визначених пунктом 102.5 статті 102 та пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України обмежень, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, посадовими особами контролюючого органу не встановлено.

Разом з тим, підставою для зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 119256,00 грн. є висновки контролюючого органу стосовно порушення платником податків вимог підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, тобто методологічна помилка.

Так, під час перевірки контролюючим органом виявлено, що позивачем помилково відображено залишок від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 119256,00 грн. в

рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, наявність у Дочірнього підприємства "РОВЕНА" залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який виник у серпні 2012 року, виявлено контролюючим органом під час проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 06.08.2013 № 891/22-4/33337373, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і не заперечується представником відповідача.

Водночас, методологічна помилка, якої припустився позивач при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, не повинна призводити до позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає твердження органу доходів і зборів про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 119256,00 грн. та, як наслідок, про завищення позивачем розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року на вказану суму, безпідставними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 6 квітня 2016 року.