Рішення

від 12.01.2017 по справі 910/19280/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19280/16 12.01.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАРЕКС УКРАЇНА"

до 1) Приватного акціонерного товариства "ФОЗЗІ РІТЕЙЛ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "У ХРОМОГО ПОЛА"

про стягнення 1 458,43 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вівсяник А.М. за довіреністю №б/н від 10.01.2017 р.;

від відповідача-1: Аверіна В.Є. за довіреністю №б/н від 15.08.2016 р.;

від відповідача-2: Аверіна В.Є. за довіреністю №04/10/16-УХП від 13.09.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАРЕКС УКРАЇНА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Приватного акціонерного товариства "ФОЗЗІ РІТЕЙЛ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "У ХРОМОГО ПОЛА" про стягнення 1 458,43 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.11.2016 р.

У судове засідання 23.11.2016 р. представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання 23.11.2016 р. представник відповідача-2 не з'явився, проте 23.11.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2016 р. подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.11.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.12.2016 р.

Судове засідання 28.12.2016 р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці.

Ухвалою від 29.12.2016 р., у зв'язку з виходом судді з відпустки, розгляд справи призначено на 12.01.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2017 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав детальний розрахунок заявлених до стягнення сум.

Представник відповідачів проти позову заперечила.

У судовому засіданні 12.01.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАРЕКС УКРАЇНА" (надалі - позивач, Субліцензіар) та Акціонерним товариством "ФОЗЗІ РІТЕЙЛ" (надалі - відповідач-1, Клієнт), Товариством з обмеженою відповідальністю "У ХРОМОГО ПОЛА" (надалі - відповідач-2, Афілійована особа) укладено Ліцензійний договір № 1249/02-14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, Субліцензіар зобов'язується в рамках Ліцензійної угоди надати Клієнту та Афілійованим особам ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмними продуктами Microsoft ,тимчасові ліцензії Software Assurance (надалі разом - Ліцензії). Список базових програмних продуктів, на які надаються Ліцензії , зазначено у Формі вибору продуктів , повний перелік програмних продуктів вказується в Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно з п. 2.10 Договору, Клієнт та Афілійовані особи зобов'язуються прийняти право користування програмними продуктами, що зазначені в Додатку №1 й оплатити їх в строки й на умовах, установлених в розділі 3 даного Договору.

В п. 3.3 Договору сторони погодили, що загальна сума винагороди за Постійні та Тимчасові ліцензії, що сплачується Клієнтом та Афілійованими особами по даному Договору, на дату його укладення, виходячи з розміру винагороди за кожну Ліцензію, що встановлений в Додатку №2, та кількості Ліцензій для кожної зі Сторін Договору по кожному виду програмного продукту, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору, складає: 3 726 128,00 грн. що є еквівалентом 466 173,90 доларів США за офіційним курсом НБУ національної валюти України стосовно долара США відповідно до Продажу доларів США на дату підписання даного Договору що дорівнює 799,30 грн. за 100 доларів США.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що винагорода за Ліцензії сплачується Клієнтом та кожною з Афілійованих осіб у порядку та на умовах, передбачених у Додатку № 2 до даного Договору.

Датою платежу за даним Договором (згідно п. 3.5. Договору) вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Субліцензіара. Роялті сплачується Клієнтом та Афілійованими особами банківським переказом на поточний рахунок Субліцензіара № 2600017063 в AT Райффайзен Банк Аваль МФО 300335 на підставі рахунку, виставленого Субліцензіаром.

Положеннями п. 3.6. Договору встановлено, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного Договору більш ніж на 2% порівняно з курсом НБУ на дату платежу, сума несплаченого роялті підлягає перерахунку по наступній формулі:

С = В х (К2/К1), де

В - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного Договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного Договору, що підлягає сплаті;

С - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного Договору після перерахунку;

К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання даного Договору;

К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного Акту узгодження ліцензій згідно п.3.6 Договору.

У випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6 Договору, Субліцензіар зобов'язаний направити Клієнту Акт узгодження ліцензій, а Клієнт зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня одержання Акту узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні Акти є невід'ємними частинами цього Договору (п. 3.7. Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.05.2015 р., але у будь - якому випадку до повного виконання зобов'язань Сторонами.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконувались умови Договору.

24.05.2016 р. позивач звернувся до відповідачів із заявою про сплату суми збільшення винагороди (курсової різниці) у розмірі 1 453,43 грн.

У відповідь на вищевказану заяву відповідач-1 зазначив, що оскільки Договір є виконаним, у нього відсутні правові підстави для здійснення оплати суми збільшення розміру винагороди на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що курсова різниця, тобто сума збільшення винагороди, була наявна під час дії Договору, а враховуючи положення п. 7.1 Договору, яким сторони погодили, що даний Договір діє, у будь - якому випадку, до повного виконання зобов'язань Сторонами, вказана сума підлягає сплаті на користь позивачу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідачів до уваги судом не приймаються з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, та відсутністю доказів на спростування тверджень позивача, суд вважає позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1 458,43 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "У ХРОМОГО ПОЛА" (04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 66; код ЄДРПОУ 33348825) та Приватного акціонерного товариства "ФОЗЗІ РІТЕЙЛ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул.. Промислова, б. 5; код ЄДРПОУ 33870692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАРЕКС УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4Б; код ЄДРПОУ 36273889) 1 458 (одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) грн. 43 коп. заборгованості та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн.00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.01.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна