Постанова

від 14.03.2017 по справі 910/19280/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа№ 910/19280/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вишнюк Т.С. - довіреність б/н від 29.12.2016.

Вівсяник А.М. - довіреність б/н від 10.01.2017.

від відповідача-1: Попова Ю.В. - довіреність б/н від 27.02.2017.

від відповідача-2: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ФОЗЗІ РІТЕЙЛ на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року

у справі № 910/19280/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАРЕКС Україна

до 1. Приватного акціонерного товариства ФОЗЗІ РІТЕЙЛ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю У ХРОМОГО ПОЛА

про стягнення 1 458,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ТОВ КОМПАРЕКС Україна звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ та ТОВ У ХРОМОГО ПОЛА про стягнення з відповідачів збільшення винагороди (курсової різниці) у розмірі 1 458,43 грн. на підставі укладеного між сторонами Ліцензійного договору від 01.02.2014 року № 1249/02-14.

На наслідками розгляду заявлених вимог рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 910/19280/16 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ У ХРОМОГО ПОЛА та ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ на користь ТОВ КОМПАРЕКС Україна 1 458,43 грн. заборгованості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 910/19280/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ у справі № 910/19280/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2017 року за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року відкладено розгляд справи на 14.03.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України

У зв'язку з участю судді Сотнікова С.В. на підготовці для підтримання кваліфікації протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017 року для розгляду справи № 910/19280/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ прийнято до провадження.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 14.03.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 910/19280/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року - без змін.

Представники відповідача-2 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

14.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2014 року між ТОВ КОМПАРЕКС Україна (надалі - позивач, Субліцензіар) та Акціонерним товариством ФОЗЗІ РІТЕЙЛ (надалі - відповідач-1, Клієнт), ТОВ У ХРОМОГО ПОЛА (надалі - відповідач-2, Афілійована особа) укладено Ліцензійний договір № 1249/02-14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, Субліцензіар зобов'язується в рамках Ліцензійної угоди надати Клієнту та Афілійованим особам ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмними продуктами Microsoft, тимчасові ліцензії Software Assurance (надалі разом - Ліцензії). Список базових програмних продуктів, на які надаються Ліцензії , зазначено у Формі вибору продуктів , повний перелік програмних продуктів вказується в Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно з п. 2.10 Договору, Клієнт та Афілійовані особи зобов'язуються прийняти право користування програмними продуктами, що зазначені в Додатку №1 й оплатити їх в строки й на умовах, установлених в розділі 3 даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість договору складається з суми коштів, що сплачується як винагорода клієнтом та афілійованими особами субліцензіару за надання права користування програмними продуктами, зазначеними в додатку № 1.

В п. 3.3 Договору сторони погодили, що загальна сума винагороди за Постійні та Тимчасові ліцензії, що сплачується Клієнтом та Афілійованими особами по даному Договору, на дату його укладення, виходячи з розміру винагороди за кожну Ліцензію, що встановлений в Додатку №2, та кількості Ліцензій для кожної зі Сторін Договору по кожному виду програмного продукту, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору, складає: 3 726 128,00 грн. що є еквівалентом 466 173,90 доларів США за офіційним курсом НБУ національної валюти України стосовно долара США відповідно до Продажу доларів США на дату підписання даного Договору що дорівнює 799,30 грн. за 100 доларів США.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що винагорода за Ліцензії сплачується Клієнтом та кожною з Афілійованих осіб у порядку та на умовах, передбачених у Додатку № 2 до даного Договору.

Датою платежу за даним Договором (згідно п. 3.5. Договору) вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Субліцензіара. Роялті сплачується Клієнтом та Афілійованими особами банківським переказом на поточний рахунок Субліцензіара № 2600017063 в AT Райффайзен Банк Аваль МФО 300335 на підставі рахунку, виставленого Субліцензіаром.

Положеннями п. 3.6. Договору встановлено, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного Договору більш ніж на 2% порівняно з курсом НБУ на дату платежу, сума несплаченого роялті підлягає перерахунку по наступній формулі: С = В х (К2/К1), де:

В - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного Договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного Договору, що підлягає сплаті;

С - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного Договору після перерахунку;

К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання даного Договору;

К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного Акту узгодження ліцензій згідно п.3.6 Договору.

У випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6 Договору, Субліцензіар зобов'язаний направити Клієнту Акт узгодження ліцензій, а Клієнт зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня одержання Акту узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні Акти є невід'ємними частинами цього Договору (п. 3.7. Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.05.2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань Сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач надав право на користування ліцензіями згідно умов договору, що не заперечується відповідачами.

24.05.2016 року позивач направив на адресу відповідача-2 заяву, згідно якої просив в порядку п. 3.6., п. 3.7 договору сплатити винагороду у розмірі 1 458,43 грн., згідно рахунків та актів узгодження, які містяться в матеріалах справи.

Вимога позивача від 20.05.2016 року залишена відповідачем-2 без належного на те реагування.

Також в матеріалах справи міститься відповідь ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ № 90 від 11.03.2016 року на вимогу позивача від 25.02.2016 року № 45, згідно якої останній відмовив позивачу у виплаті нагороди, оскільки договір на момент пред'явлення вимоги припинив свою дію, зобов'язання за договором були виконані в повному обсязі до закінчення дії договору, вимоги (акти) з приводу оплати курсової різниці, передбаченої п. 3.6, п. 3.7 договору, до закінчення дії договору субліцензіаром товариству не надсилались, а тому у ПрАТ ФОЗЗІ РІТЕЙЛ відсутні підстави для здійснення оплати.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивує свої вимоги тим, що він свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, в той час як відповідачі, здійснюючи оплату за надану ліцензію, не дотримувались положення п. 3.6 договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 458,43 грн.

Тобто, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачі, на думку позивача, здійснили оплату 8-го та 9-го періодів користування ліцензіями не в повному обсязі, оскільки не сплатили збільшений розмір винагороди за користування ліцензіями внаслідок збільшення національної валюти України стосовно долара США в порядку п. 3.6 укладеного договору.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі зазначають, що відповідачем-2 виконані зобов'язання з оплати винагороди за 8-й та 9-й період користування ліцензіями у повному обсязі та у строк, визначений договором і додатковими угодами до нього.

В той де час, за їх твердженням, позивач протягом дії договору не скористався своїм правом, передбаченим п. 3.6 та 3.7 договору, та відповідно не направив акти узгодження цін у зв'язку зі зміною курсу долара США після отримання оплати від відповідача-2 та до закінчення дії договору, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженням відповідачів та вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 36 Закону України Про Національний банк України офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю , встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Таким чином, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Як було встановлено вище, пунктом 3.6 укладеного договору сторони передбачили, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного договору більш ніж на 2% порівняно з курсом НБУ на дату платежу, сума несплаченого роялті підлягає перерахунку по наступній формулі:

С = Вх(К2/К1), де

В - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору, що підлягає сплаті;

С - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного договору після перерахунку;

К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання даного договору;

К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного акту узгодження ліцензій згідно п. 3.6 Договору.

Згідно з п. 3.7 договору у випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6 договору, субліцензіар зобов'язаний направити клієнту акт узгодження ліцензій, а клієнт зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня одержання акту узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні акти є невід'ємними частинами цього договору.

Таким чином, укладаючи ліцензійний договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу.

Так, відповідно до умов п. п. 3.6, 3.7 укладеного ліцензійного договору позивач просив стягнути з відповідачів перераховане роялті за 8-й та 9-й періоди ліцензування.

Судом встановлено, що зобов'язання з оплати суми винагороди за 8-й період відповідачем-2 виконано 15.12.2014 року, а за 9-й період - 10.07.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за період з 15.12.2014 року по 10.07.2015 року.

Позивачем були складені акти узгодження ліцензій у зв'язку зі зміною курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долара США, а саме перераховано суму роялті на дату проведення відповідачем розрахунку за надані послуги, тобто саме у строк дії ліцензійного договору виникли зобов'язання стосовно оплати перерахованої винагороди (роялті), які відповідачі не виконали в повному обсязі.

Так, згідно розрахунком позивача, який перевірений судом, перерахована винагорода (роялті) складає 1 458,43 грн. (сума роялті (коригування) згідно акту узгодження цін ліцензій № 1600000084VR від 16.05.2016 року становить 464,40 грн., а згідно акту узгодження цін ліцензій № 160000151VR від 17.05.2016 року становить 994,03 грн.).

Відповідно до пункту 7.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Тобто, строк дії договору прив'язується до факту існування зобов'язань. Зобов'язання з оплати останньої кінцевої суми винагороди за користування ліцензією за договором відповідачем-2 виконано 10.07.2015.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що направлення позивачем вимоги про оплату недоплаченої суми винагороди (роялті) та актів узгодження ліцензій після закінчення календарного строку дії ліцензійного договору не суперечить п. 3.7 даного договору та його умовам оплати, оскільки зобов`язання відповідачів з оплати винагороди з урахуванням зміни курсу національної валюти по відношенню до іноземної валюти виникли саме в період дії ліцензійного договору, що передбачено та визначено самими умовами договору, але не були виконані відповідачами в повному обсязі.

Таким чином, оскільки під час дії ліцензійного договору було перераховано винагороду (роялті) внаслідок зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долара США та відповідачами не оплачено в повному обсязі цієї винагороди, то зобов'язання за цим договором не припинилися, з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідачів перерахованої винагороди (роялті) у розмірі 1 458,43 грн. і, як наслідок, їх задоволення.

За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ФОЗЗІ РІТЕЙЛ на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 910/19280/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 910/19280/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам.

4. Справу № 910/19280/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко