Рішення

від 12.12.2016 по справі 369/7783/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7783/16-ц

Провадження № 2/369/3499/16

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

Головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕК №1515 , ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Свої вимоги обґрунтував тим, що 10 червня 2014 року було зареєстровано ТОВ ЖЕК1515 , у числі учасників (засновників) якого він також виступав. 02 червня 2016 року продавець ТОВ ЖЕК 1515 в особі директора ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За умовами договору вартість земельної ділянки становить 71 000.00 грн. Вважає такий договір недійсним. Вказав, що установчими документами товариства передбачено, що рішення про відчуження майна товариства приймається вищим органом управління товариства - загальними зборами товариства. Загальні збори товариства з даного приводу не проводилися, рішень щодо відчуження зазначеного майна не приймалося. Окрім того, на спірній земельній ділянці знаходиться ТП з обслуговування житлових будинків, забудовником яких є ОСОБА_1 Зазначена обставина створює перешкоди для оформлення відносин з енергокомпанією. Окрім того, 03 грудня 2016 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 здійснив відчуження земельної ділянки 20 вересня 2016 року на користь ОСОБА_3 Тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Просив суд визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, укладеного між ТОВ ЖЕК 1515 та ОСОБА_2 відносно земельної ділянки площею 0,10 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онопченко О.В. за №1430. Вирішити питання судових витрат відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

При розгляді справи позивач змінив підстави позову та уточнив позовні вимоги. Суду пояснив, що він як учасник ТОВ ЖЕК 1515 , частка в статутному капіталі 10% статутного капіталу, що становить 146 450, 30 грн, мав переважне право на купівлю земельної ділянки НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, однак не був повідомлений належним чином про намір товариства продати цю земельну ділянку. Не ознайомлений з ціною та іншими умовами, на яких товариство здійснює продаж, що суперечить вимогам ч.1-2 ст. 362 Цивільного Кодексу України. Окрім того, на спірній земельній ділянці знаходиться ТП з обслуговування житлових будинків, забудовником яких є він та має намір скористатися своїм переважним правом на купівлю спірної земельної ділянки. Інші співучасники ТОВ ЖЕК 1515 відмовились від свого переважного права на купівлю вищезгаданої земельної ділянки, про що свідчать копії нотаріально посвідчених заяв. Тому укладення спірного правочину підлягає визнанню недійсним, оскільки укладення зазначеного договору відбулося з порушенням чинного законодавства, а саме ст.. 362 ЦК України, а отримане відповідачами за договором купівлі-продажу нерухоме майно підлягає поверненню ТОВ ЖЕК 1515 . Тому просив суд визнати договір недійсним.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ ЖЕК 1515 заперечував проти позову, свої доводи виклав у письмових запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 також заперечував проти позову, свої доводи виклав у письмових запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності у зв'язку із зайнятістю та відрядженням.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, ст.ст. 12-14 ЦК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа здійснює свої цивільні та процесуальні права, в т.ч., розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, на власний розсуд, виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки, не завдаючи шкоди іншій особі, зловживання правом не допускається; особа зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві і таке не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

При розгляді справи судом встановлено, що на засновниками (учасниками) ТОВ ЖЕК 1515 (код ЄДРПОУ 39247762) є ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду - 146 450, 30 грн., ОСОБА_6, розмір внеску до статутного фонду - 439 350, 90 грн., ОСОБА_7, розмір внеску до статутного фонду 439 350, 90 грн., ОСОБА_8, розмір внеску до статутного фонду - 439 350, 90 грн., що підтверджується п.п. 2.1, 3.1 статуту ТОВ ЖЕК 1515 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 356 ч. 1 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Таким чином, режим спільної часткової власності характеризується тим, що кожному учаснику належить заздалегідь певний розмір частки в праві власності на спільну річ. Розмір цієї частки визначається розміром внеску кожного з учасників або розміром його трудової участі.

Згідно протоколу №3 Загальних зборів учасників ТОВ ЖЕК 1515 керівником товариства з 05 лютого 2015 року є ОСОБА_4

11 вересня 2014 року ТОВ ЖЕК 1515 отримало свідоцтво НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26667026.

Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, відповідно до ст. 12 ЗУ Про господарські товариства , ч. 1 ст.115 ЦК України.

Згідно ст.ст.181, 182 ЦК України, право власності на земельну ділянку, у т.ч. ту, що є предметом спірного правочину, підлягає державній реєстрації, яка є публічною та здійснюється відповідним органом в порядку, встановленому законом.

За змістом п.1 ч.1 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Станом на 26 травня 2016 року вищезазначена земельна ділянка перебувала на балансі ТОВ ЖЕК 1515 , балансова вартість земельної ділянки складала 70 364, 00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ ЖЕК 1515 №03/05 від 26 травня 2016 року.

Так, 02 червня 2016 року між ТОВ ЖЕК 1515 в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онопченко О.В. За умовами договору ТОВ ЖЕК 1515 в особі директора ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Частиною 1 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Стаття 361 ч. 1 ЦК України визначає, що співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

За правилом ст. 362 ч. 1, 2 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

З матеріалів справи вбачається , що 31 травня 2016 року ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онопченко О.В. із заявами про відмову від переважного права купівлі в тому числі земельної ділянки, площею 0,10 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ст. 10 ЗУ Про господарські товариства , ст.116 ЦК України, п.2.3 статуту ТОВ ЖЕК 1515 , учасник товариства має наступні права: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Також, за змістом п.8.3.1 статуту ТОВ ЖЕК 1515 ОСОБА_1 належить право купівлі частки (її частини) у іншого учасника, який пропонує свою частку для продажу, пропорційно до розміру своєї частки в статутному капіталі Відповідача 1.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому, недотримання вимог ст. 362 ЦК України в разі продажу частки в спільній частковій власності сторонній особі не є підставою для визнання правочину недійсним. У такому разі інший учасник спільної власності у межах установленого законом строку може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов'язків покупця за вчиненим правочином. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10 жовтня 2012 р. у справі N 6-106цс12.

Переведення прав і обов`язків покупця за договором передбачено положеннями ч. 4 ст. 362 ЦК України, якою встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Отже, законодавець визначив конкретний спосіб судового захисту порушеного переважного права співвласника щодо купівлі частки у майні іншого співвласника, який не може бути змінений особою, переважне право якої було порушено та умови, за яких ця особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи . Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").Таким чином, під час розгляду справи судом встановлені факти щодо отримання продавцем грошових коштів за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 05 липня 2012 року, набуття ОСОБА_9 права власності на спірне майно, яким остання розпорядилася на власний розсуд, передавши його в іпотеку, а отже відповідно до вимог ст. 234 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Інших підстав для задоволення позову про визнання спірного договору недійсним позивачем суду не надано.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. під поняттям охоронювані законом інтереси , що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Тому, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам та врахувавши пояснення сторін, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 169, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 14, 215, 216, 356, 358, 361, 362 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕК №1515 , ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області. У разі якщо особи, які беруть участь у справі не були присутні під час ухвалення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя