Рішення

від 06.01.2017 по справі 183/3073/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3073/16

№ 2/183/219/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

Позивачі звернулась до суду з позовом, в якому просили визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2, ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_3, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 право власності на житловий будинок А загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м. з надвірними побудовами та спорудами: прибудова а , погріб Б , сарай В , вбиральня Г , колодязь К , огорожа № 1, хвіртка № 2, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 30 в м. Новомосковську Дніпропетровської області по 1/4 частині за кожним.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 14 липня 2010 року померла їх мати ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами № 30 по вул. Богдана Хмельницького в м. Новомосковську Дніпропетровської області, а також земельна ділянка (пай № 567) площею 2,440 га, кадастровий номер 1223281500:02:036:0567, розташований на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належний спадкодавцю па підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 27 грудня 2001 року. Заповіту померла не залишила. Першочерговими спадкоємцями після смерті матері, у відповідності до ст. 1261 ЦК України є позивачі у справі, як діти спадкодавця. 23 травня 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 звернулися до Новомосковської міської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5. Однак постановою нотаріуса від 23 травня 2012 року № 729/01-16 позивачам відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, через те що до нотаріальної контори не надано документи, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на житловий будинок № 30 по вул. Б.Хмельницького в м. Новомосковську. Перевіривши документи, які залишилися після смерті матері позивачам стало відомо, що домоволодіння в якому вони проживали з дитинства належало ОСОБА_7, який помер 27 квітня 1976 року. Даний будинок належав йому на підставі свідоцтва про право особистої власності на ціле домоволодіння від 24 лютого 1964 року, реєстраційний номер 5485-47, виданого на підставі рішення № 105/4 виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 09 лютого 1964 року. Зі слів бабусі позивачів, останні дізналися, що їх мати - ОСОБА_5 з 1964 року проживала з ОСОБА_7 та доглядала за ним понад 12 років по день його смерті за адресою: м. Новомосковськ, вул. Б.Хмельницького, 30, де і була зареєстрована з його згоди. За життя ОСОБА_7 заповіту не залишив. Спадкоємців за законом (у відповідності до кола спадкоємців передбаченого чинним законодавством, що діяло на час відкриття спадщини) у нього не було. Через те, що ОСОБА_5 не мала зі спадкодавцем родинного зв'язку, то не змогла оформити право власності на будинок на своє ім'я, однак все життя проживала відкрито в будинку № 30 по вул. Б.Хмельницького в м. Новомосковську зі своєю сім'єю. Під час проживання в будинку у ОСОБА_5 народилася позивачі у справі, виросли та були зареєстровані в ньому, а отже безперервно, відкрито користувалися все своє життя. Факт відкритого, безперервного володіння даним будинком підтверджується домовою книгою, з якої вбачається реєстрація всіх осіб зазначених в ній в загальному порядку через правоохоронні органи та довідками з місця проживання, а також штампами, які містяться в свідоцтвах про народження. Також з квитанцій та розрахункових книжок вбачається, що фактично позивачі сплачують комунальні послуги, здійснюють ремонт будинку та надвірних будівель і споруд за адресою: вул. Б.Хмельницького, 30 в м. Новомосковську Дніпропетровської області. Враховуючи вищевикладене, позивачі у справі вважають, що відкрито, безперервно, добросовісно володіють будинком № 30 по вул. Б.Хмельницького в м. Новомосковську з 1976 року по день звернення з позовом. Третіх осіб, які б претендували на даний будинок починаючи з 1977 року по даний час позивачами не виявлено. Зі слів сусідів та голови квартального комітету, ОСОБА_7 був самотньою людиною. Вказують, що оскільки займають житло протягом тривалого часу - мають право на визнання майна за ними за набувальною давністю у рівних частинах.

В судове засідання позивачі та їх представник не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність. Підтримали свою позовну заяву.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Згідно з ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивачів, які в наданих заявах не заперечували проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Із змісту ст. 344 ЦК України випливає, що позивачі, як володільці майна, протягом всього часу володіння ним мають бути впевненими, що на це майно не претендують інші особи, і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність слід врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Згідно з п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Вимогами ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з оглянутими в судовому засіданні матеріалами інвентаризаційної справи на будинок, розташований за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 30 м. Новомосковськ Дніпропетровської області, ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету від 02 вересня 1960 року № 8/21/513 надано дозвіл на проведення будівельних робіт. З оціночного акту, технічного опису об`єкту, складеного техніком-інвентаризатором Новомосковського БТІ 21 лютого 1963 року вбачається рік побудови будинку ОСОБА_7 - 1962. 21 лютого 1963 року складено схематичний план домоволодіння. 22 лютого 1963 року посадовою особою Новомосковського БТІ складено акт про проведення інвентаризації будинку.

Також, вбачається, що згідно відповіді КП Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації ДОР № 75 від 14 лютого 2013 року, копію свідоцтва про право власності від 24 лютого 1964 року №5485-47, виданого на ім'я ОСОБА_7, надати неможливо у зв'язку з відсутністю другого примірника свідоцтва в інвентаризаційній справі за адресою: м. Новомосковськ, вул. Б. Хмельницького, 30. В реєстраційній книзі №4 7 за реєстровим №54 85 існує запис про видачу свідоцтва про право власності від 24 лютого 1964 на ім'я ОСОБА_7, зареєстрованого в БТІ 24 лютого 1964 року. У зв'язку з перенумерацією, адреса будинку змінилась з: вул. Б.Хмельницького, №16а (в реєстровій книзі) на вул. Б.Хмельницького, 30 (фактично).

Відповідно до п. 3.2 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року за № 91 документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 побудував та отримав в експлуатацію домоволодіння, побудоване на наданій йому в користування земельній ділянці. Отримав у встановленому порядку право власності та здійснив його реєстрацію.

Відомостей про зміну власника домоволодіння матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 1976 року ОСОБА_7 помер.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 33466491 від 13 березня 2013 року вбачається, що спадкової справи після смерті ОСОБА_7 не заводилось. З відповіді нотаріуса від 22 червня 2016 року № 534/01 вбачається, що інформація стосовно ОСОБА_7 відсутня.

Також, з наданих суду копій паспортів позивачів, домової книги домоволодіння, акту голови квартального комітету кварталу № 13 м.Новомосковська, вбачається, що в будинку за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 30 в м. Новомосковську Дніпропетровської області зареєстровані та проживають ОСОБА_1 з 13 лютого 2004 року, ОСОБА_3 з 30 січня 2004 року, ОСОБА_4 з 16 листопада 2001 року, та по теперішній час.

Водночас з паспорту громадянина України вбачається, що ОСОБА_2 з 11 листопада 2005 року зареєстрований в гуртожитку, розташованому за адресою: вул. Родімцева, 7Б, м. Київ. З 11 січня 2008 року за адресою: вул. Ситника, 164, с. Карапиші Миронівського району Київської області.

Водночас, з довідки голови квартального комітету № 13 м.Новомосковська від 19 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З акту голови квартального комітету № 13 м.Новомосковська від 20 грудня 2016 року, складеного в присутності мешканців будинків №№ 34, 28 по вул. Богдана Хмельницького в м. Новомосковську Дніпропетровської області вбачається, що в житловому будинку № 30 по вул. Богдана Хмельницького в м. Новомосковську Дніпропетровської області, належному на праві власності ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають з народження та по теперішній час ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6. Також в даному будинку з 1964 року проживала та з 19 січня 1982 року була зареєстрована по день смерті (14 липня 2010 року) мати вказаних вище осіб - ОСОБА_5.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень, ЦК України зазначає, що правила ст. 344 ЦК України поширюються також у випадках, коли володіння почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2001 року.

Таким чином, наданими доказами підтверджено факт того, що позивачі протягом 1977-1984 років безперешкодно заволоділи нерухомим майном та продовжують відкрито, постійно ним володіти понад 10 років, що дає суду підстави визнати позивачів власниками нерухомого майна, з підстав, зазначених в ст. 344 ЦК України.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2, ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_3, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 право власності за набувальною давністю на житловий будинок А загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м. з надвірними побудовами та спорудами: прибудова а , погріб Б , сарай В , вбиральня Г , колодязь К , огорожа № 1, хвіртка № 2, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 30 в м. Новомосковську Дніпропетровської області по 1/4 частині за кожним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Д.О. Парфьонов