Постанова

від 17.01.2017 по справі 2а-2908/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2017 року письмове провадження № 2а-2908/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СіЕйчЕс Україна доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2010, від 05.10.2010, від 09.12.2010 та від 25.02.2011 До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю СіЕйчЕс Україна (далі також - позивач або ТОВ СіЕйчЕс Україна ) з позовом, зокрема, до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі також - відповідач або ДПІ у Святошинському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001030700/0 від 07.07.2010, № 0001030700/1 від 05.10.2010, № 0001030700/2 від 09.12.2010 та № 0001030700/3 від 25.02.2011.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ СіЕйчЕс Україна не завищувало суму заявленого бюджетного відшкодування, що також підтверджується результатами позапланових виїзних перевірок, що проводилися відповідачем раніше по відношенню до позивача.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на законності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення, під час перевірки позивача, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по операціям з контрагентами, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2011 у задоволенні позову ТОВ СіЕйчЕс Україна відмовлено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 скасована постанова суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 скасовані зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, у задоволенні позову ТОВ СіЕйчЕс Україна відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 скасовані зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

У зазначеній ухвалі суд касаційної інстанції зауважив, що всупереч наведеним рекомендаціям Верховного Суду України у рішеннях від 21.01.2011 у справі № 21-37а10, від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення по справі, не досліджували фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі позивача внаслідок виконання ним укладених угод, обмежившись лише перерахуванням контрагентів позивача та інших суб'єктів по ланцюгу постачання товарів, а також оцінкою даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про стан таких суб'єктів господарювання та повідомленнями про відсутність їх за місцем знаходження.

Судом касаційної інстанції також зазначено, що зазначаючи про ненадання позивачем первинних документів за результатами виконання договірних відносин з ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя , ТОВ Асоціація постачальників обладнання та ПП Венче Інвестментс судами не було перевірено факту наявності таких відносин із названими контрагентами.

Поза увагою залишилась та обставина, що ПП Венче Інвестментс на період виконання договорів, укладених із позивачем мало іншу назву, а тому податкові накладні та всі первинні документи оформлені названим підприємством під назвою ПП Агромир-Дон .

Також судами не перевірено достовірність висновків податкового органу про те, що суми податку на додану вартість, заявлені до відшкодування позивачем у березні-вересні 2009 року та у лютому 2010 року, повністю складаються з сум податку на додану вартість, сплачених позивачем названим у акті перевірки контрагентам.

Крім того, судами не досліджено питання, яким чином факт припинення діяльності частини контрагентів позивача шляхом визнання їх банкрутами, вплинуло на правомірність заявлення позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, сплаченої таким суб'єктам господарської діяльності, оскільки сам факт припинення підприємницької діяльності не свідчить про її протиправність .

Виходячи з наведеного, Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене.

Ухвалою від 12.04.2016 справа прийнята до провадження судді Арсірія Р.О. та призначена до судового розгляду.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям відповідача у судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена відносно позивача невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року, лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.06.2010 №21/07-207/35704808 (далі також - Акт), яким зафіксовані наступні порушення податкового законодавства: підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року в розмірі 40 408 057 грн., за квітень 2009 року в розмірі 2 626 547 грн., за травень 2009 року в розмірі 2 941 301 грн., за червень 2009 року в розмірі 966 445 грн., за липень 2009 року в розмірі 920 860 грн., за серпень 2009 року в розмірі 7 755 005 грн., за вересень 2009 року в розмірі 4 665 053 грн., за лютий 2010 року в розмірі 122 908 грн.

Висновки відповідача ґрунтувались на тому, що в березні-вересні 2009 року та лютому 2010 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість була сформована позивачем з урахуванням частини від'ємного значення суми, фактично сплаченої отримувачем товарів у попередніх податкових періодах за червень 2008 року-серпень 2009 року, січень 2010 року постачальникам таких товарів, а саме: ФГ Чевенгур , ПП Аторзернотрейд-2006 , ТОВ Люкс-2004 , ТОВ Агро-Вєлєс , ТОВ Вільховське , ТОВ ТЗК , ТОВ Лагуна-Агро , ТОВ Нобл Ресорсіз Україна , ТОВ Лана ЛТД , ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя , ЗАТ Каргілл , ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , ТОВ Трейн Укрейн , ЗАТ Нива , ПП Навігатор-Агро , ТОВ Січеславхімсервіс , ТОВ ТВК Орхідея , ТОВ Нью Ворлд Грейн Юкрейн , ТОВ Теко и К , ТОВ Луг-Економ-Сервіс , ТОВ Мегакорд-С , ТОВ Агріка-Терра , ТОВ Асоціація постачальників обладнання , ТОВ Гринвуд , ТОВ Оверком , ТОВ СВ Агро-Тур , ПП Венче Інвестментс , ТОВ Плюс П'ять , ТОВ ТД Агросоюз , які фактично не могли здійснювати господарську діяльність, оскільки деякі з них визнані банкрутом, по деяким не встановлено місцезнаходження, деякі зареєстровані за адресами масової реєстрації, деякі припинені, отже вбачається здійснення фіктивної діяльності та фіктивних операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі Акта, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0001030700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку) на 60 181 595 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 319 568,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем також були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0001030700/1, від 09.12.2010 № 0001030700/2, від 25.02.2011 №0001030700/3 аналогічного змісту.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин їх правове регулювання здійснювалось нормами Закону України Про податок на додану вартість (далі також - Закон).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10, в якій зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону, бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За приписами підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити, що статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та, як наслідок, підтвердженням сум заявленого бюджетного відшкодування.

Виходячи з викладених норм Закону, враховуючи правову позицію Верховного Суду України в аналогічних спорах, зважаючи на зауваження суду касаційної інстанції, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалося раніше, висновки відповідача, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ґрунтувались на тому, що в березні-вересні 2009 року та лютому 2010 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість була сформована позивачем з урахуванням частини від'ємного значення суми, фактично сплаченої отримувачем товарів у попередніх податкових періодах за червень 2008 року-серпень 2009 року, січень 2010 року постачальникам таких товарів, а саме: ФГ Чевенгур , ПП Аторзернотрейд-2006 , ТОВ Люкс-2004 , ТОВ Агро-Вєлєс , ТОВ Вільховське , ТОВ ТЗК , ТОВ Лагуна-Агро , ТОВ Нобл Ресорсіз Україна , ТОВ Лана ЛТД , ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя , ЗАТ Каргілл , ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , ТОВ Трейн Укрейн , ЗАТ Нива , ПП Навігатор-Агро , ТОВ Січеславхімсервіс , ТОВ ТВК Орхідея , ТОВ Нью Ворлд Грейн Юкрейн , ТОВ Теко и К , ТОВ Луг-Економ-Сервіс , ТОВ Мегакорд-С , ТОВ Агріка-Терра , ТОВ Асоціація постачальників обладнання , ТОВ Гринвуд , ТОВ Оверком , ТОВ СВ Агро-Тур , ПП Венче Інвестментс , ТОВ Плюс П'ять , ТОВ ТД Агросоюз , які фактично не могли здійснювати господарську діяльність, оскільки деякі з них визнані банкрутом, по деяким не встановлено місцезнаходження, деякі зареєстровані за адресами масової реєстрації, деякі припинені, отже вбачається здійснення фіктивної діяльності та фіктивних операцій.

В той же час, в ході нового розгляду справи, судом досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Нобл Ресорсіз Україна , ЗАТ Каргілл , ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , ТД Агросоюз , ТОВ Теко и К , ТОВ ТВК Орхідея , ТОВ Трейн Укрейн , ТОВ Нью Ворлд Грейн Юкрейн , ТОВ Лана ЛТД , ПП Навігатор-Агро , ТОВ Січеславхімсервіс , ТОВ Агріка-Терра , ПП Аторзернотрейд-2006 , ТОВ ТЗК , ЗАТ Нива , ТОВ Агро-Вєлєс , ПП Венче Інвестментс (ПП Агромир-Дон ), ТОВ Вільховське , ТОВ Лагуна-Агро , ТОВ Гринвуд , ТОВ Оверком , ТОВ СВ Агро-Тур , ТОВ Плюс П'ять , ТОВ Мегакорд-С , ФГ Чевенгур , ТОВ Люкс-2004 , ТОВ Луг-Економ-Сервіс , а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі права власності на товар, складські квитанції на зерно, виписи з банку, платіжні доручення, звіти по бухгалтерським проводкам за січень 2008-березень 2010 рр., довідки з ЄДРПОУ, а також документи, що підтверджують перевезення (товарно-транспортні накладні) та зберігання придбаного товару, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Крім того, дослідженні докази (рахунки-фактури, митні декларації, біржові контракти) фактичної реалізації позивачем товарів (пшениці, сої, ячміню) під час здійснення господарської діяльності іншим контрагентам, які за твердженнями позивача підтверджують використання придбаного товару у своїй діяльності. Відповідач же не надав суду доказів на спростування вказаних тверджень, отже у суду відсутні підстав вважати їх недостовірними.

В той же час, в Акті, відповідачем не наведено аналізу первинної документації по взаємовідносинам з наведеними вище контрагентами позивача, а також вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що без дослідження та надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентами, в основу висновків Акту, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація (з реєстрів та баз даних), достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Крім того, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя та ТОВ Асоціація постачальників обладнання позивач зазначив, що ніколи не мав з вказаними контрагентами жодних відносин та взаємних операцій. Відповідач же не надав суду доказів на спростування вказаних тверджень, отже у суду відсутні підстав вважати їх недостовірними.

Також, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому, на момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 року по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з відповідними контрагентами.

Доводи відповідача про неможливість контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність, оскільки деякі з них визнані банкрутом, по деяким не встановлено місцезнаходження, деякі зареєстровані за адресами масової реєстрації, деякі припинені, сприймаються судом критично, оскільки з матеріалів справи встановлено, що на момент здійснення спірних операцій, контрагенти були діючими.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що формування податковим органом висновків відносно платника податків виходячи з даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів є протиправним, оскільки, по-перше, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах податкових органів інформація підлягає перевірці належними та допустимими доказами - первинними документами; по-друге, акт про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків, за своєю правовою природою, взагалі не може містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначений для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

Крім того, використання баз інформаційних даних для формування будь-яких висновків відносно платників податків є помилковим, оскільки не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, оцінюючи спірні рішення відповідача, суд виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СіЕйчЕс Україна задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0001030700/0 від 07.07.2010, № 0001030700/1 від 05.10.2010, № 0001030700/2 від 09.12.2010 та № 0001030700/3 від 25.02.2011.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій