Постанова

від 06.07.2021 по справі 2а-2908/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2а-2908/11/2670

адміністративне провадження № К/9901/35457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю: представника позивача Городецької А.Д.,

представника відповідача Сороколіт І.В.,

розглянув в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СіЕйчЕс Україна до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2017 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Парінов А.Б., Федотов І.В.) у справі №2а-2908/11/2670.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю СіЕйчЕс Україна (далі - ТОВ СіЕйчЕс Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУДФС у місті Києві) № 0001030700/0 від 07.07.2010, № 0001030700/1 від 05.10.2010, № 0001030700/2 від 09.12.2010 та № 0001030700/3 від 25.02.2011.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не досліджували фактичні зміни в структурі активів та зобов`язань у власному капіталі позивача внаслідок виконання ним укладених угод, обмежившись лише перерахуванням контрагентів позивача та інших суб`єктів по ланцюгу постачання товарів, а також оцінкою даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про стан таких суб`єктів господарювання та повідомленнями про відсутність їх за місцем знаходження.

Судом касаційної інстанції також зазначено, що зазначаючи про ненадання позивачем первинних документів за результатами виконання договірних відносин з ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя , ТОВ Асоціація постачальників обладнання та ПП Венче Інвестментс судами не було перевірено факту наявності таких відносин із названими контрагентами.

Поза увагою залишилась та обставина, що ПП Венче Інвестментс на період виконання договорів, укладених із позивачем мало іншу назву, а тому податкові накладні та всі первинні документи оформлені названим підприємством під назвою ПП Агромир-Дон .

Також судами не перевірено достовірність висновків податкового органу про те, що суми податку на додану вартість, заявлені до відшкодування позивачем у березні-вересні 2009 року та у лютому 2010 року, повністю складаються з сум податку на додану вартість, сплачених позивачем названим у акті перевірки контрагентам.

Крім того, судами не досліджено питання, яким чином факт припинення діяльності частини контрагентів позивача шляхом визнання їх банкрутами, вплинуло на правомірність заявлення позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, сплаченої таким суб`єктам господарської діяльності, оскільки сам факт припинення підприємницької діяльності не свідчить про її протиправність .

За наслідками повторного перегляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Святошинському районі ГУДФС у місті Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Святошинському районі ГУДФС у місті Києві посилається на те, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників, позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення ними податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ СіЕйчЕс Україна зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на її правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44116011) у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено невиїзну перевірку ТОВ СіЕйчЕс Україна з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року, лютий 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.06.2010 №21/07-207/35704808, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року в розмірі 40 408 057 грн., за квітень 2009 року в розмірі 2 626 547 грн., за травень 2009 року в розмірі 2 941 301 грн., за червень 2009 року в розмірі 966 445 грн., за липень 2009 року в розмірі 920 860 грн., за серпень 2009 року в розмірі 7 755 005 грн., за вересень 2009 року в розмірі 4 665 053 грн., за лютий 2010 року в розмірі 122 908 грн.

Висновки відповідача ґрунтувались на тому, що в березні-вересні 2009 року та лютому 2010 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість була сформована позивачем з урахуванням частини від`ємного значення суми, фактично сплаченої отримувачем товарів у попередніх податкових періодах за червень 2008 року-серпень 2009 року, січень 2010 року постачальникам таких товарів, а саме: ФГ Чевенгур , ПП Аторзернотрейд-2006 , ТОВ Люкс-2004 , ТОВ Агро-Вєлєс , ТОВ Вільховське , ТОВ ТЗК , ТОВ Лагуна-Агро , ТОВ Нобл Ресорсіз Україна , ТОВ Лана ЛТД , ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя , ЗАТ Каргілл , ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , ТОВ Трейн Укрейн , ЗАТ Нива , ПП Навігатор-Агро , ТОВ Січеславхімсервіс , ТОВ ТВК Орхідея , ТОВ Нью Ворлд Грейн Юкрейн , ТОВ Теко и К , ТОВ Луг-Економ-Сервіс , ТОВ Мегакорд-С , ТОВ Агріка-Терра , ТОВ Асоціація постачальників обладнання , ТОВ Гринвуд , ТОВ Оверком , ТОВ СВ Агро-Тур , ПП Венче Інвестментс , ТОВ Плюс П`ять , ТОВ ТД Агросоюз , які фактично не могли здійснювати господарську діяльність, оскільки деякі з них визнані банкрутом, по деяким не встановлено місцезнаходження, деякі зареєстровані за адресами масової реєстрації, деякі припинені, що свідчить про відсутність реального факту здійснення господарських операцій.

На підставі названого акту перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0001030700/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку) на 60 181 595 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 319 568,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем також були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0001030700/1, від 09.12.2010 № 0001030700/2, від 25.02.2011 №0001030700/3 аналогічного змісту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, використано у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За приписами підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем зерна у ТОВ Нобл Ресорсіз Україна , ЗАТ Каргілл , ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , ТД Агросоюз , ТОВ Теко и К , ТОВ ТВК Орхідея , ТОВ Трейн Укрейн , ТОВ Нью Ворлд Грейн Юкрейн , ТОВ Лана ЛТД , ПП Навігатор-Агро , ТОВ Січеславхімсервіс , ТОВ Агріка-Терра , ПП Аторзернотрейд-2006 , ТОВ ТЗК , ЗАТ Нива , ТОВ Агро-Вєлєс , ПП Венче Інвестментс (ПП Агромир-Дон ), ТОВ Вільховське , ТОВ Лагуна-Агро , ТОВ Гринвуд , ТОВ Оверком , ТОВ СВ Агро-Тур , ТОВ Плюс П`ять , ТОВ Мегакорд-С , ФГ Чевенгур , ТОВ Люкс-2004 , ТОВ Луг-Економ-Сервіс судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі права власності на товар, складських квитанцій на зерно, виписок з банку, платіжних доручень, звітів по бухгалтерським проводкам за січень 2008-березень 2010 рр., а також документи, що підтверджують перевезення (товарно-транспортних накладних) та зберігання придбаного товару.

Крім того, судами досліджено докази (рахунки-фактури, митні декларації, біржові контракти) щодо фактичної реалізації позивачем товарів (пшениці, сої, ячміню) під час здійснення господарської діяльності іншим контрагентам.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ СіЕйчЕс Україна розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ТБ Будмонтаж Запоріжжя та ТОВ Асоціація постачальників обладнання позивач зазначив, що ніколи не мав з вказаними контрагентами жодних відносин та взаємних операцій. Відповідач же не надав суду доказів на спростування вказаних тверджень.

Щодо господарських відносин з ПП Венче Інвестментс , товариством наголошено, що до 21.05.2010, тобто в період, коли були відносини з позивачем, воно мало назву ПП Агромир-Дон , що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що позивачем подавалися декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року та лютий 2010 року з розрахунками бюджетного відшкодування, які були перевірені податковим органом під час позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за кожен відповідний період.

За результатами проведення таких перевірок, відповідачем було складено акти та довідки, якими суми бюджетного відшкодування підтверджені за весь період у сукупності.

При цьому, за результатами перевірок самим податковим органом вже було підтверджено правильність розрахунку, та, відповідно, загальну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивача у розмірі 60 181 595 грн.

Однак, після отримання відповідачем заяви від підприємства про оформлення бюджетного відшкодування облігаціями внутрішньої державної позики - податковим органом знову було проведено перевірку, за результатами якої складено акт про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, податковим органом проведено повторно перевірку платника за періоди, які вже були предметом перевірки, при цьому, висновки за результатами перевірки суперечать висновкам попередніх перевірок.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУДФС у місті Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про заміну відповідача правонаступником задовольнити.

Замінити Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на її правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44116011).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі №2а-2908/11/2670 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова