Рішення

від 12.01.2017 по справі 910/20904/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017Справа № 910/20904/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС" (далі - ТОВ "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС") до товариства з обмеженою відповідальністю "РАНТЬЄ" (далі - ТОВ "РАНТЬЄ") про стягнення 220 114,78 грн.,

за участі представників сторін:

позивача: Кочмарської Ю.В. за довіреністю від 11 листопада 2016 року № б/н,

відповідача: Тихонова В.В. за довіреністю від 11 січня 2017 року № б/н,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2016 року ТОВ "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 червня 2016 року між ним та ТОВ "РАНТЬЄ" було укладено договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування № 10/06/2016-01, на виконання умов якого позивач здійснив відповідно до заявок № 10/06/2016-01-1 та № 10/06/2016-01-2 перевезення вантажу, а відповідач сплатив передплату в сумі 187 615,00 грн., що складала 50 % від вартості перевезення в розмірі 7 500 доларів США. Оскільки другу частину оплати останній у встановлений договором та заявками строк не здійснив, ТОВ "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС", посилаючись на статті 15, 16, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило стягнути з ТОВ "РАНТЬЄ" 186 750,00 грн. основного боргу, 22 961,06 грн. пені, 2 313,50 грн. трьох процентів річних, а також інфляційні втрати у розмірі 8 090,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2016 року порушено провадження у справі № 910/20904/16. Розгляд даної справи призначено судом на 8 грудня 2016 року.

У судовому засіданні 8 грудня 2016 року було оголошено перерву до 22 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 12 січня 2017 року.

Під час судового засідання 12 січня 2017 року представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, пославшись на обставини та факти, викладені в позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та доповненнях до нього.

Також, суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому останній просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17548/16 за позовом ТОВ "РАНТЬЄ" до ТОВ "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС" про стягнення вартості втраченого вантажу (збитків) у розмірі 480 222,10 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2 - 4 статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18.

Оскільки відсутні будь-які перешкоди для встановлення в рамках цієї справи всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується даний позов, та дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що клопотання ТОВ РАНТЬЄ про зупинення провадження у справі є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2016 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування № 10/06/2016-01, за умовами якого ТОВ РАНТЬЄ доручило і надало для перевезення вантаж та зобов'язалося сплатити погоджену сторонами вартість послуг, а ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС - надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, та організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньодержавному та міжнародному сполученні відповідно до умов цього договору та заявок ТОВ РАНТЬЄ .

Даний правочин підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Строк дії вказаного договору - до 31 грудня 2016 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього правочину, то він продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 7.1 зазначеної угоди).

Відповідно до пункту 1.2 договору заявка є його невід'ємною частиною, в якій встановлюються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу; дата та час завантаження та розвантаження, або строк виконання перевезення; розмір вартості послуг; інші вимоги щодо перевезення вантажу.

Пунктом 2.1 цієї угоди встановлено, що ТОВ РАНТЬЄ зобов'язалось, зокрема, оформити письмову заявку на перевезення вантажу та своєчасно і в повному обсязі сплатити ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС погоджену вартість послуг у розмірі та строки, визначені договором та заявкою.

Згідно з пунктом 2.3.5 вказаного правочину сторони зобов'язались підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за умови належного надання послуг відповідно до заявки. В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) повинно бути вказано дату підписання такого акту, номер та дата договору, відповідно до якого надавались послуги, підписи уповноважених осіб та печатки сторін. Дата підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається датою належного та повного надання послуг.

Ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджується сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунка-фактурах експедитора (пункт 3.1 вказаного правочину).

Пунктом 3.6 даної угоди сторони погодили, що розрахунки за нею здійснюються у безготівковій формі шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку ТОВ РАНТЬЄ на розрахунковий рахунок ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС протягом трьох банківських днів після отримання рахунку-фактури останнього, якщо інші умови не вказано у відповідній заявці.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору сторони підписали та скріпили печатками заявки № 10/06/2016-01-1 та № 10/06/2016-01-2 щодо перевезення живих свиней (до 19 т, до 180 голів) за маршрутом Україна, Дніпропетровська область, Апостилівський район, село Ніва Трудова - Грузія, місто Тбілісі. Вантажоодержувач - товариство з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛІ . Дата та час завантаження - 14 червня 2016 року, вивантаження - по прибутті. У даних заявках сторони погодили, що вартість послуг по кожній із них становить 7 500 доларів США по курсу НБУ на день оплати по безготівковому розрахунку, з яких 50 % - шляхом передплати 14 червня 2016 року, а друга частина - до розвантаження автомобіля.

Також у вказаних заявках сторони погодили, що водій несе відповідальність за падіж свиней під час транспортування у таких випадках, як: безпідставна затримка транспортування свиней, недотримання годування та поїння тварин, якщо загибель тварин сталася внаслідок механічного пошкодження, спричиненого ДТП з вини перевізника, а також внаслідок безпідставного різкого маневрування транспортним засобом, що буде підтверджено записами тахографа.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та вказаних заявок 14 червня 2016 року ТОВ РАНТЬЄ сплатило на рахунок ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС 187 615,00 грн. передплати за вказаним договором згідно з рахунком від 14 червня 2016 року № 101, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від тієї ж дати № 66442.

20 червня 2016 року повноважними представниками ТОВ УНІВЕРСАЛІ та водіями підписано та скріплено печатками акт приймання-здачі товару, відповідно до якого ТОВ УНІВЕРСАЛІ прийняло 218 голів свиней з 336 вказаних у інвойсі, тобто різниця становила 118 голів.

Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ РАНТЬЄ послалося на те, що позивач не виконав належним чином прийнятих за договором зобов'язань, чим спричинив відповідачу збитки у вигляді загиблих під час перевезення 118 свиней. Крім того, на думку відповідача, строк оплати за надані послуги ще не настав, оскільки позивач не надав йому рахунок-фактуру на оплату, що суперечить встановленому в пункті 3.6 договору порядку розрахунків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із умов укладеного між сторонами договору та заявок слідує, що розрахунки за цим правочином здійснюються відповідно до пункту 3.6 договору, якщо інше не передбачено в заявках.

Судом встановлено, що в заявках від 10 червня 2016 року № 10/06/2016-01-1 та № 10/06/2016-01-2 сторонами погоджений інший порядок розрахунків, ніж у договорі, а саме: відповідач мав оплатити надані послуги по кожній заявці 7 500 доларів США по курсу НБУ на день оплати по безготівковому розрахунку, з яких 50 % передплати 14 червня 2016 року, і друга частина - до розвантаження автомобіля.

Наведене спростовує посилання ТОВ РАНТЬЄ на необхідність надання позивачем рахунку-фактури на оплату, як передумову для здійснення розрахунків. Крім того, на виконання вказаного у заявках порядку відповідачем було сплачено 14 червня 2016 року передплату в розмірі 187 615,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від тієї ж дати № 66442. Дана оплата була прийнята відповідачем за відсутності вказаного ним рахунку.

Частиною 2 статті 252 ЦК України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що другу частину коштів за перевезення вантажу в розмірі 7 500 доларів США ТОВ РАНТЬЄ мало сплатити позивачу до розвантаження автомобіля.

Таким чином, судом встановлено, що 20 червня 2016 року було останнім днем на сплату коштів, а першим днем прострочення - 21 червня 2016 року, з чим погодився представник позивача під час судового засідання 12 січня 2017 року.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми основної заборгованості по курсу НБУ на день оплати, як визначено в погоджених сторонами заявках, суд дійшов висновку про те, що дана вимога є правомірною в межах вказаної суми в розмірі 186 750,00 грн.

Щодо заперечень відповідача, які стосуються спричинення йому збитків внаслідок неналежного здійснення перевезення вантажу та зменшення у зв'язку з цим розміру оплати, то суд зазначає, що законодавством, умовами договору та заявками не передбачено можливості зменшення оплати наданих послуг з перевезення внаслідок пошкодження вантажу (загибелі свиней) під час такого перевезення. Водночас ТОВ РАНТЬЄ вправі звернутися з окремим позовом до ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС про стягнення суми збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу, що й є предметом розгляду справи № 910/17548/16.

Враховуючи те, що сума основного боргу ТОВ РАНТЬЄ перед позивачем за вищезазначеним договором, яка складає 186 750,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС , суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог останнього про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач просив стягнути з ТОВ РАНТЬЄ 22 961,06 грн. пені., нарахованої за період з 20 червня 2016 року по 10 листопада 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.4 договору у випадку затримки оплати за перевезення вантажу ТОВ РАНТЬЄ зобов'язалось сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначеної вимоги, дійшов висновку про те, що останній був здійснений з арифметичними неточностями, а також без урахування всіх обставин справи, оскільки позивачем помилково було включено до заявленого періоду день розвантаження автомобіля - 20 червня 2016 року, який був останнім днем на оплату наданих послуг.

Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 21 червня 2016 року по 10 листопада 2016 року, суд вважає дану вимогу обґрунтованою в розмірі 22 624,30 грн.

Також ТОВ ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС просило стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8 090,22 грн. та 2 313,50 грн. трьох процентів річних.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку вказаних компенсаційних виплат вбачається, що останній містить помилки та зроблений без урахування приписів вищенаведеної статті.

Так, у порушення вимог чинного законодавства, позивач помилково нараховував інфляційні втрати за період липень-жовтень 2016 року на суму боргу, включивши до неї інфляційні збільшення за попередні місяці.

Здійснивши арифметичний перерахунок зазначеної компенсаційної виплати на суму боргу в розмірі 186 750,00 грн. за вказаний позивачем період, суд встановив, що дана вимога підлягає задоволенню в розмірі 7 903,47 грн.

Крім того, судом встановлено, що три проценти річних нараховані позивачем за період з 20 червня 2016 року по 10 листопада 2016 року на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення, що також суперечить приписам чинного законодавства й умовам договору.

Відтак, суд здійснив арифметичний перерахунок трьох процентів річних на суму боргу в розмірі 186 750,00 грн. за період з 21 червня 2016 року по 10 листопада 2016 року та встановив, що стягненню з відповідача підлягає сума вказаної компенсаційної виплати в розмірі 2 194,95 грн.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача до ТОВ РАНТЬЄ .

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ (01004, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4А, ідентифікаційний код 32949090) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС (03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95-Г, офіс 414, ідентифікаційний код 39671813) 186 750 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 22 624 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 30 коп. пені, 7 903 (сім тисяч дев'ятсот три) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 95 коп. трьох процентів річних, а також 3 292 (три тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 09 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 січня 2017 року

Суддя Є.В. Павленко