Постанова

від 11.01.2017 по справі 910/13961/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа№ 910/13961/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Борух А.С.

та представників:

від апелянта: Харченко О.В. (довіреність № б/н від 26.09.16);

від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами": Хлєбніков С.Г. (довіреність № б/н від 22.07.16),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер"

на рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016

у справі № 910/13961/16 (Суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер"

про виплату компенсації за порушення авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2016 у справі № 910/13961/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. компенсації та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в інтересах якого виступає Приватна організація "Організація коллективного управління авторськими і суміжними правами" в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер" про стягнення 14 500 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.11.2016.

15.11.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У зв'язку з участю судді Верховця А.А. у тренінгу, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13961/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

16.11.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 30.11.2016.

22.11.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшли пояснення щодо апеляційної скарги.

30.11.2016 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Доманської М.Л. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 розгляд справи № 910/13961/16 призначено на 12.12.2016.

12.12.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшли додаткові пояснення щодо апеляційної скарги.

12.12.2016 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.01.2017.

10.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшли додаткові пояснення.

У зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13961/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.01.2017 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" - проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Між позивачем, як організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач), як видавником, 24.01.2014 укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на Твори та Субвидані твори, які належать або потягом дії цього Договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 9.2., 9.2.1 Договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації.

На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме, дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання музичних творів.

Між ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппелл" укладено Ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, за умовами якого позивачу надано право на публічне виконання творів на території України, в тому числі, музичного твору "Give it 2 me" (виконавець - Madonna).

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

ПО "ОКУАСП" в обґрунтування поданого позову посилається на те, що відповідачем 28.01.2016 порушено виключні майнові права позивача щодо музичного твору "Give it 2 me" (виконавець - Madonna).

На підтвердження таких обставин ПО "ОКУАСП" надано акт фіксації від 28.01.2016, та відеозапис використання вказаного музичного твору у приміщенні, де здійснює свою господарську діяльність відповідач .

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є, в тому числі, право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

ПО "ОКУАСП" у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідачем у справі вчинено неправомірне публічне виконання музичного твору "Give it 2 me" (виконавець - Madonna), майновими авторськими правами на який управляє ПО "ОКУАСП".

Згідно зі ст. 1 Закону, публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав відповідачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Твердження відповідача стосовно того, що станом на 26.01.2016 на балансі товариства відповідача не обліковувались пристрої, які можуть відтворювати музичні твори, а тому відповідачем ніяк не могло бути порушене право позивача, відхиляються судовою колегією. Довідка, що надана до суду апеляційної інстанції на підтвердження вказаного відповідачем, не є належним доказом фактичної відсутності відповідних пристроїв у приміщенні, в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач, де й було зафіксоване відповідне порушення. Вказаного відповідач не спростував належними доказами у справі. До того ж вказаний додатковий доказ не може бути прийнятий судом, оскільки доводи, наведені відповідачем не обгрунтовують неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з поважних причин, що не залежали б від волі відповідача. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції відповідно до ст.64 ГПК України.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У матеріалах справи відсутні будь-які клопотання чи заяви відповідача щодо призначення та проведення судової експертизи на предмет монтажу відеозапису, наданого ПО "ОКУАСП" на підтвердження факту порушення, що є предметом спору у даній справі.

Судова колегія дійшла висновку, що порушення авторського права полягало у публічному виконанні спірного музичного твору для фонового озвучення приміщення закладу, в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач, за допомогою зафіксованого на відеозапису обладнання. Підставою для такого висновку став, крім іншого, акт фіксації неправомірного використання музичного твору від 28.01.2016, складений представником ПО "ОКУАСП" Швачкой Д.О.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно зазначив про те, що відповідач, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності музичний твір "Give it 2 me" (виконавець - Madonna) шляхом його публічного виконання, не дотримався вимог Цивільного кодексу України та Закону.

ПО "ОКУАСП" у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 14 500,00 грн. компенсації, що становить 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності в даному випадку.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем вищевказаних виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 14 500,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за допущене порушення, обґрунтованими та законними.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

З урахуванням вищевикладених обставин, судова колегія вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законодавством порядку відповідачем у справі, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 у справі № 910/13961/16. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібер центр Блокбастер" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 у справі № 910/13961/16 - без змін.

2. Справу № 910/13961/16 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 16.01.2017

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко