Постанова

від 03.05.2007 по справі 15/107н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/107н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03.05.07                                                                                 Справа № 15/107н-ад.

Колегія у складі суддів:

Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Мінська Т.М., Яресько Б.В.,

при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Контактор», м. Луганськ

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, м. Луганськ

     2. Головного управління державного казначейства у Луганській області, м. Луганськ

про скасування рішення та стягнення 33605 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача - Шемет В.Ю., довіреність № ТДБ-11 від 06.11.06.;

від 1-го відповідача - Іваненко С.О. - нач. юр. від., довіреність № 39591/10 від 27.12.06.; Рогозніков А.А., под. ревізор-інспектор по довіреності від 03.05.2007р. №14215/10;

від 2-го відповідача - Давидова О.В. - гол. спец. - юрисконсульт юр. від., довіреність № 09-22/1-63 від 12.03.07.  

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов подано за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, виходячи з суб'єктного складу сторін (відповідачами є суб'єкти владних повноважень), предмету судового розгляду та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 17.04.2007р. оголошувалася перерва до 03.05.2007р. о 16 год. 30 хв., про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- скасування повністю податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ № 0000172360/0 від 13.09.2006р. та винесених Ленінською МДПІ у м. Луганську в результаті розгляду повторних скарг повідомлення-рішення від 21.11.2006р. № 0000172360/2 та від 17.01.2007р. № 0000172360/3;

- стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2006 року у розмірі 33 605грн.;

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що першим відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване рішення з порушенням порядку і чинного законодавства та посилаючись зокрема на наступне.

Висновок ДПІ про те, що позивачем завищено суму, що підлягає відшкодуванню за квітень 2006р. на 33605,00грн., є неправильним оскільки суми від'ємного значення ПДВ, які відображено у рядку 25 декларації за березень 2006р. (20 904 грн.) та квітень 2006р. (293 737 грн.), розраховано ТОВ «ТД «Контактор»у відповідності з вимогами п.п. 7.7.2. «а»п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ТОВ «ТД «Контактор»- отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді - березні 2006р. своїм постачальникам таких товарів (послуг).

Сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Для отримання бюджетного відшкодування, відповідно нормам Закону про ПДВ потрібна наявність факту сплати податку на користь постачальників.

Законодавець не ставить виникнення бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Крім того, представник позивача зазначає, що Постановою Господарського суду Луганської області від 15.02.2007р. у справі №12/881н-ад визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000132360/0 форми "В", яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2006р. на 87137 грн. Вказане повідомлення рішення було винесено за результатами позапланової виїзної перевірки з питань правильності визначення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень-травень 2006р., відображеними в акті № 379/23-6/332073 від 13.07.06. Постанова Господарського суду Луганської області від 15.02.2007р. у справі №12/881н-ад залишена без змін судом апеляційної інстанції. Так, крім іншого, позивач вважає, що правомірність визначення від'ємного значення за квітень 2006р. вже підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у запереченні на позов від 13.03.2007р., посилаючись зокрема на наступне.

При заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації по податку на додану вартість), ті суми податку, які фактично були сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів, робіт (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі суми податку на додану вартість, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді, в якості оплати податкового векселя, виданого при імпорті товарів. Тобто, до рядка 3 Розрахунку включаються суми податку на додану вартість по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою. При цьому, бюджетному відшкодуванню (рядок 4 Розрахунку) підлягає залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду (рядок Розрахунку), у межах суми, відображеній у рядку 3 розрахунку.

Враховуючи викладене, ТОВ "Торговий дім "Контактор" при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року повинно було вказати суму податку, фактично сплачену у березні 2006 року, але не більше суми, зазначеної у рядку 2 Розрахунку (рядок 17 декларації з ПДВ за березень 2006 року), а саме - 172995 грн., а рядка 4 - у межах суми, зазначеної у рядку 3 Розрахунку.

В судовому засіданні представник відповідача –ревізор-інспектор не надав пояснень з визначенням чітких фактичних обставин (з посиланням на певні накладні та платіжні документи, тощо), за яких при перевірці визначено суму за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. При цьому, зазначалося про те, що сума за повідомленням рішенням визначена як різниця між сумою бюджетного відшкодування у розмірі 206600 грн., встановленою первісною перевіркою (акт від 13.07.2006р.)  та сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації) у розмірі 172 995 грн. Такі дії інспектор мотивує не нормами законодавства, а нібито необхідністю виходячи з таблиці розрахунку бюджетного відшкодування.

Клопотання позивача щодо призупинення виконання податкових повідомлень рішень судом відхилено, за недоведеністю вжиття податковим органом заходів, спрямованих на виконання рішень та відсутності при цьому обґрунтованої необхідності вжиття заявлених позивачем заходів саме на даний час при розгляді даної справи в суді, а також враховуючи що за даною постановою суд скасовує спірні рішення податкового органу.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Контактор»–позивач у справі, зареєстроване платником податку на додану вартість в Ленінській МДПІ, про що 12.10.2005 отримано свідоцтво № 17327537 НБ № 392751, індивідуальний податковий номер 332700712367.

Позивач 10.05.2006 –у строк, встановлений Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту –Закон 2181), представив Ленінській  МДПІ  –першому відповідачу у справі декларацію з ПДВ за квітень 2006 року, в якій по рядку 21 задеклароване від'ємне значення податку поточного звітного періоду в сумі 110064 грн. 00 коп., по рядку 24 відображений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 465156 грн. 00 коп., а по рядку 25 сума бюджетного відшкодування в розмірі 293737 грн. 00 коп. і обрано спосіб  відшкодування на рахунок в установі банку.

Разом з декларацією поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ленінською МДПІ з 04.07.2006 по 10.07.2006 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень - травень 2006 року, про що складено акт від 13.07.2006 № 379/23-6/33270073.

Порушень Закону України «Про податок на додану вартість»при декларуванні позивачем податкових зобов'язань і податкового кредиту в березні та квітні 2006 року перевіркою не встановлено, від'ємне значення податку за результатами перевірки становить: в березні –154373 грн. 00 коп., в квітні –110064 грн. 00 коп., що відповідає показникам відображеним в декларації.

Проте, за висновком податкового органу у вказаній перевірці, позивачем неправильно визначена сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2006 року.

Так, в акті перевірки вказано, що згідно поданого розрахунку суми бюджетного відшкодування підприємством неправомірно включено до графи 3 „сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)” суми податкового кредиту лютого 2006 року, що фактично оплачені в березні 2006 року.

За результатами перевірки Ленінською МДПІ 25.07.2006 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000132360/0, згідно якому позивачу на підставі підпункту 4.2.2 ”б” пункту 4.2 статті 4 Закону 2181, за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ зменшено бюджетне відшкодування за квітень 2006 року на 87137 грн. 00 коп.

ТОВ „ТД „Контактор” 12.12.2006 звернувся в господарський суд Луганської області до Ленінської МДПІ і Відділення  державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська  з позовом про:

- скасування податкових повідомлень - рішень Ленінської МДПІ від 25.07.2006 № 0000132360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ „Торговий Дім „Контактор” за квітень 2006 року на 87137 грн. та винесених за результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 02.10.2006 № 0000132360/1 та від 31.10.2006 № 0000132360/2;

- стягнення з Держбюджету України  суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2006 року в сумі 87137 грн. 00 коп.

Постановою господарського суду від 15.02.2007 у справі №12/881н-ад позов задоволений.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. зазначена постанова у справі №12/881н-ад залишена без змін.

Крім того, Ленінською МДПІ 23.08.2006р. проведена додаткова невиїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2006 року. За результатами такої перевірки складено акт від 23.08.2006 р. № 514/23-6/33270073.

При проведенні даної перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що підприємством позивача завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 33605 грн. 00 коп.

На підставі результатів перевірки Ленінською МДПІ 13.09.2006 прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення - рішення № 0000172360/0, згідно якого позивачу на підставі підпункту 4.2.2 ”б” пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено  бюджетне відшкодування за квітень 2006 року на 33605 грн. 00 коп.

В межах адміністративної процедури оскарження донарахованих сум скарги позивача Ленінською МДПІ, ДПА в Луганській області і ДПА України залишені без задоволення, про що податковими органами прийняті відповідні рішення про розгляд скарг.

За результатами адміністративної процедури оскарження Ленінською МДПІ надсилались податкові повідомлення - рішення з позначками „2”, „3”.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з позовом, що розглянуто у даній справі, який підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі – Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом   такого   звітного податкового періоду.

За правилами пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача, у тому числі ревізор-інспектор не надали пояснень з визначенням чітких фактичних обставин (з посиланням на певні накладні, платіжні документи, тощо), за яких при перевірці визначено суму, на яку нібито завищено розмір бюджетного відшкодування.

Так, відповідач не довів з наданням належних засобів доказування визначення ним суми бюджетного відшкодування, яка нібито завищена позивачем.

За поясненнями представників відповідача, сума за повідомленням-рішенням, визначена як різниця між сумою бюджетного відшкодування у розмірі 206600 грн., встановленою первісною перевіркою (акт від 13.07.2006р.)  та сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації) у розмірі 172 995 грн. Такий підхід інспектор не обґрунтував належним чином нормами законодавства, а мотивує його виходячи з алгоритму нібито закладеного в таблиці Розрахунку бюджетного відшкодування.

Однак, такий підхід у визначенні суми бюджетного відшкодування є неправильним виходячи з наступних підстав.

Одним із найвагоміших принципів адміністративного судочинства, визначених в ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України державні органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі чинного законодавства, а тому воно визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 цієї статі передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає  частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається   до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується податковою інспекцією, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду (рядок 24 декларації та рядок 1 Розрахунку бюджетного відшкодування) складає 465 156 грн.  

Також, матеріалами справи та зокрема даними акту перевірки (первісної) від 13.07.2006 № 379/23-6/33270073 з урахуванням рішення суду у справі №12/881н-ад, що набрало законної сили, та наданими позивачем платіжними документами підтверджується сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі 293 737 грн. (рядок 3 та відповідно 4 Розрахунку бюджетного відшкодування і рядок 25.1 декларації).

Таким чином, визначення позивачем суми бюджетного відшкодування у сумі 293 737 грн. є правильним, підтвердженим матеріалами справи та нормативно обґрунтованим.

Відповідач неправильно тлумачить наведені норми Закону про ПДВ і помилково вважає, що для бюджетного відшкодування необхідно, щоб одержання товару від постачальника і проведення розрахунку з постачальником відбулося в одному періоді. Така правова позиція податкової інспекції є нормативно необґрунтованою, оскільки Закон про ПДВ не містить таких застережень.

Також, є безпідставними доводи представника відповідача про те, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 4 Розрахунку) не може перевищувати суму визначену у рядку 2 Розрахунку та рядку 17 декларації, з посиланням на нібито закладення такого алгоритму в таблиці Розрахунку. А ні у п. 3, а ні у п. 4 бланку таблиці Розрахунку не міститься вказаного застереження про те, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а також сума що підлягає відшкодуванню не можуть перевищувати суми рядку 17 декларації.

У рядку 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування визначено, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню, має бути визначена як сума, указана в рядку 1 Розрахунку (465 156 грн.), у межах суми, указаної в рядку 3 (293 737 грн.).

Так, за методикою закладеною в Розрахунку позивачем теж обґрунтовано здійснено визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 293 737 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.2  пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ від'ємне значення податку переноситься з попереднього звітного періоду до наступного, при цьому залишок бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення. Платник податків, розрахувавшись з постачальниками в частині від'ємного значення податку, одразу  в наступному податковому періоді, включає цю суму податку до розрахунку бюджетного відшкодування.

Тому, визначення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 293 737 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та порядку Розрахунку.

Також, слід зазначити, що судові рішення (у справі №12/881н-ад та у даній справі) не можуть бути суперечливими одне одному.

Так, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну  силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Крім того, з урахуванням проведення Ленінською МДПІ у період з 04.07.2006 по 10.07.2006 позапланової виїзної перевірки позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень - травень 2006 року, про що складено акт від 13.07.2006 № 379/23-6/33270073, а також вирішення судом спору у справі №12/881н-ад, яке ґрунтується також на правильності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006р., відповідачем не доведено законність проведення додаткової перевірки, за результатами якої винесено оскаржуване у даній справі  повідомлення-рішення.

Згідно ст. 19 Конституції України державні органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідач не довів законність проведення додаткової перевірки за період, що вже перевірявся, тобто не обґрунтував можливість проведення такої додаткової перевірки у порядку та спосіб передбачені законом.

Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлювалося, чи прийнято оскаржуване рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами такого дослідження судом, зокрема встановлено, що оскаржуване рішення прийнято: необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; без повного дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без  урахування  права  особи –позивача на участь у процесі проведення перевірки та прийняття рішення.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому з державного бюджету судовий збір у розмірі 339 грн. 45 коп.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, № 0000172360/0 від 13.09.2006р., від 21.11.2006р. № 0000172360/2 та від 17.01.2007р. № 0000172360/3.

3.          Стягнути з Державного бюджету України – рахунок №31117030700006, код бюджетної класифікації 14010200 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Контактор», м. Луганськ, вул. 2-а Краснознамьонная, 16, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33270073 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року у розмірі 33 605 грн.

4.          Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Контактор», м. Луганськ, вул. 2-а Краснознамьонная, 16, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33270073  судові витрати у сумі 339 грн. 45 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 08.05.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя –головуючий

Суддя

Суддя

Є.Ю. Пономаренко

Т.М. Мінська

Б.В. Яресько