Ухвала

від 16.01.2017 по справі п/811/853/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2017 рокусправа № П/811/853/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю:

Позивача - не з'явився

Представник Відповідача- Дьорко А.М.( довіреність від 25.04.2016 року)

Відповідач - ОСОБА_2 ( паспорт № ЕА від 25.04.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р.

у справі № П/811/853/16

за позовом Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області звернулось з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області 55051,05 грн., що еквівалентно 2144,52 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача та відповідач апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що 22 жовтня 2015 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Вінницькій області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а саме, у пункті габаритно-вагового контролю д/д М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка 405 км-750 км проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT, моделі AE 390, за номерним знаком НОМЕР_1 із причепом марки FRUEHAUF, моделі 0, за номерним знаком НОМЕР_2.

За наслідками складено акт №003204 від 22.10.2015р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Розрахунок №204 від 22.10.2015 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в розмірі 2144,52 євро, еквівалент 55051,05 грн.

Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, щодо правомірності дій позивача та задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Щодо повноважень управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на проведення рейдової перевірки в пункті габаритно-вагового контролю транспортного засобу на момент проведення даної перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.п.1,2 Положення про Державну інспекція України з безпеки на наземному транспорті , затвердженого постановою КМУ №299 від 17 липня 2014 року, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Укртрансінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою КМУ №153 від 29 лютого 2012 року Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті утворено Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області.

Постановою КМУ від 26 червня 2015 року за №592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті (п.1. та п.2) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з додатком 1, в т.ч. Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області та установлено що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Частиною 7 ст.5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , абз.2 п.12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади , затвердженого Постановою КМУ від 20 жовтня 2011 року за №1074, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

16 грудня 2015 року Кабінетом міністрів України видано розпорядження №1378-р від 16 грудня 2015 року Питання Державної служби з безпеки на транспорті (далі - Розпорядження), яким визначено можливість забезпечення здійснення Державною службою з безпеки на транспорті функцій і повноважень Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Згідно ч.2 ст. 52 Закону України Про Кабінет міністрів України , розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно тексту вищевказаного розпорядження не визначено пізніший термін набрання ним чинності, таким чином відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України Про Кабінет міністрів України офіційно воно набрало чинності 16 грудня 2015 року, тобто в день проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що управління Укртрансінспекції у Вінницькій області мало повноваження щодо проведення контрольних заходів на автомобільних дорогах у вигляді рейдових перевірок тільки до 16 грудня 2015 року, в т.ч. в пунктах габаритно-вагового контролю шляхом перевірки наявності у перевізника документів передбачених ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт , в т.ч. дозволу на рух великовагового транспортного засобу або документу про внесення плати за проїзд та проведення зважування на пунктах габаритно-вагового контролю із правом визначення плати за проїзд великовагового транспортного засобу.

Щодо наявність у позивача права на примусове стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування з перевищенням вагових параметрів у випадку несплати їх в добровільному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затвердженого постановою КМУ №879 від 27 червня 2007 року (в редакції від 08 жовтня 2014 року) (далі - Порядок 879), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Згідно з п.14 та п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті , затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Порядком №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 20 Порядку №879 встановлено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну - масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.

Пунктом 21 Порядку №879 зазначає, що разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно з пунктом 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

При цьому, згідно підпункту 5) пункту 4 Порядку взаємодії, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК):

1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК):

2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення, робіт зі зважування транспортних засобів;

3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422;.

4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);

5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плата за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 31(1) Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК);

6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;

7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);

8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);

9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;

10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно - господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" .

Тобто діючим законодавством визначені повноваження органів Укртрансінспекції (Укртрансбезпеки) щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю та нарахування плати за проїзд великовагових транспортних.

Щодо відповідальності відповідача слід зазначити наступне .

З матеріалів справи вбачається, що маса вантажу (ламінована ДСП) складала 44,25 т. при нормативно допустимої маси - 40 т., що зафіксовано актом перевірки на підставі товарно-транспортної накладної.

Отже, водій вантажного автомобіля повинен був мати відповідний дозвіл.

Суд вважає, що відповідачем не доведено жодної із обставин для звільнення його від відповідальності від плати за проїзд великовагових та (або)великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 21.10.2015 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог і заперечень проти них, апеляційний адміністративний суд також виходив із такого.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Факт надання послуг з перевезення вантажу, має підтверджуватися єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних, залізничних накладних тощо), у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Відповідно до положень Закону України Про автомобільний транспорт , а саме гл.6 автомобільний перевізник ст.29 якою визначені засади діяльності автомобільного перевізника та автомобільного само зайнятого перевізника, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних началах (назва статті 29 у редакції Закону України від 24.09.2008 р. N 586-VI), зазначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

За змістом статті 29 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 року №3353-XII до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт закріплено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій позивача при здійсненні перевірки відповідача як суб'єкта господарювання, оскільки, на думку відповідача, був підданий перевірці водій вантажного автомобіля, виходячи з такого.

Факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності із вантажних перевезень підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань станом на 08.04.1999року.

Також за приписами п.п. 12-19 Порядку № 1567 рейдова перевірка здійснюється у відношенні суб'єкта господарювання.

Отже, правомірним є застосування адміністративно-господарського штрафу відносно відповідача як суб'єкта господарювання за наслідками рейдової перевірки його, як особи, що надає послуги з перевезення.

Матеріалами справи не підтверджено, що між ОСОБА_2 в якості позичкодавця та ОСОБА_3 в якості користувача укладено договір позички транспортного засобу марки РЕНО МАГНУМ, номерний знак НОМЕР_1. Використання вказаного транспортного засобу за договором позички відповідачем не доведено.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо не підтвердження ФОП ОСОБА_2 в період здійснення спірного перевезення будь-яких правовідносин з ТОВ СВИСПАН ЛІМІТЕД або ТОВ ЮГ КОНСЕГНА як з контрагентами, оскільки дані питання вирішуються шляхом проведення перевірка податковою інспекцією щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства.

Також колегія суддів не приймає в якості доказів нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3, оскільки зазначена заява до суду першої інстанції, в якості доказів, не надавалась, ОСОБА_3, до судового засіданні не був залучений в якості свідка, а отже зазначена заява не є належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надання відповідачем послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", підтверджено матеріалами справи, а тому у позивача були обґрунтовані підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу у відповідності до вимог абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. у справі № П/811/853/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва