Постанова

від 23.10.2019 по справі п/811/853/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №П/811/853/16

адміністративне провадження №К/9901/15980/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В .,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 (головуючий суддя - Дегтярьова С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді Білак С.В. , Шальєва В.А . ) в адміністративній справі за позовом управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області 55051,05 грн., що еквівалентно 2144,52 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. За результатами проведення зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. На підставі зазначених документів було проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 2144,52 євро, проте, відповідач дані кошти добровільно не сплатив .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 , адміністративний позов управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 55051,05 грн., що еквівалентно 2144,52 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №204 від 22.10.2015 нараховано відповідачу плату за проїзд в сумі 2144,52 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 55051,05 грн. Враховуючи, що відповідачем плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в добровільному порядку не сплачено, суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення .

При цьому суди вказали на безпідставність доводів представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду , оскільки позов подано в межах 6-ти місяців з моменту отримання відповідачем розрахунку .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)

0 9 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 .

В касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 та у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами неправильно встановлено день виникнення підстав, що дають позивачу право на пред`явлення вказаного позову, що призвело до неврахування судами обставин пропуску позивачем вказаного строку. Скаржник вказав, що чинним законодавством чітко не передбачено право позивача звертатись до суду з позовом про стягнення плати за проїзд, а отже даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 статті 157 КАС України. Крім того, скаржник зазначив, що плата за проїзд повинна сплачуватись перевізником, а позивач не керував автомобілем, отже не був перевізником в розумінні ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт . Скаржник просить розгляд касаційної скарги провести за його участю або участю його представника.

Сторонами по справі не надані Суду заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не позбавляє можливості її розгляду по суті вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

За приписами п.п. 12-19 Порядку № 1567 рейдова перевірка здійснюється у відношенні суб`єкта господарювання.

22 жовтня 2015 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Вінницькій області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а саме, у пункті габаритно-вагового контролю д/д М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка 405 км-750 км проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT, моделі AE 390, за номерним знаком НОМЕР_1 із причепом марки FRUEHAUF, моделі 0, за номерним знаком НОМЕР_2 .

За наслідками складено акт №003204 від 22.10.2015р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Розрахунок №204 від 22.10.2015 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в розмірі 2144,52 євро, еквівалент 55051,05 грн.

Маса вантажу (ламінована ДСП) складала 44,25 т. при нормативно допустимої маси - 40 т., що зафіксовано актом перевірки на підставі товарно-транспортної накладної від 21.10.2015 .

Факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності із вантажних перевезень підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань станом на 08.04.1999року.

Між ОСОБА_1 в якості позичкодавця та ОСОБА_2 в якості користувача укладено договір позички транспортного засобу марки РЕНО МАГНУМ, номерний знак НОМЕР_1 . Використання вказаного транспортного засобу за договором позички відповідачем не доведено.

Колегія суддів не прийняла в якості доказів нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 , оскільки зазначена заява до суду першої інстанції, в якості доказів, не надавалась, ОСОБА_2 , до судового засіданні не був залучений в якості свідка, а отже зазначена заява не є належним доказом по справі.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частина перша статті 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 4 КАС України: адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України: публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункти 1, 5 частини першої статті 19 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС) .

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 № 299 "Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті" (далі Положення №299) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Підпунктом 36 пункту 4 Положення № 299 передбачено, що Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно п.3. постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" (далі Порядок № 1567) Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління є органами державного контролю на автомобільному транспорті.

Частина 4 статті 50 КАС України: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом .

Частина 2 статті 21 КАС України: вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Пункт 1 частини першої статті 238 КАС України: суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій .

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансінспекції щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно -вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

При цьому, ані Конституцією України, ані законами України позивача (Укртрансінспекцію) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів .

Разом з тим, законодавцем наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб`єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках (ч.4 ст.50 КАС України).

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції .

Аналіз зазначених вище правових норм та суб`єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Укртрансінспекції про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17 .

В силу вимог частини першої статті 354 КАС України, зазначене є підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги .

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі, а касаційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню.

У зв`язку із закриттям провадження по справі та скасуванням оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, питання щодо поновлення виконання постанови суду першої інстанції відповідно до вимог статті 375 КАС України судом касаційної інстанції не вирішується.

Керуючись статтями 341, 343-345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 скасувати, провадження у справі закрити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова