Ухвала

від 16.01.2017 по справі 804/3736/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2017 рокусправа № 804/3736/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представників позивача Біднини О.І., Ганжи О.В.

представника відповідача Горобець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. в справі № 804/3736/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2015 р. № 0001192202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1401286,5 грн., в тому числі за основним платежем - 934191 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467095,50 грн.; від 29.12.2015 р. № 0001202202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1068000 грн., в тому числі за основним платежем - 712000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 356000 грн.; від 29.12.2015 р. № 0036261701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 50044,49 грн., в тому числі за основним платежем - 29579,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20465,12 грн.

Заявою від 31.08.2016 р. позивачем змінено позовні вимоги. Відповідно до цієї заяви позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016 р. № 0000281401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1001737,5 грн., в тому числі за основним платежем - 667825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333912,5 грн.; № 0000271401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1270086 грн., в тому числі за основним платежем - 846724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 423362 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. № 0036261701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 50044,49 грн., в тому числі за основним платежем - 29579,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20465,12 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, складені з порушенням встановленого порядку, зокрема, не містять обов'язкових реквізитів (обсягу, змісту наданих послуг, прізвища відповідальних осіб); контрагенти позивача мають незначну кількість трудових ресурсів, відсутність основних фондів, обладнання, складських та офісних приміщень; наявність порушених кримінальних справ (ТОВ Промі-Лайт , ТОВ Зет Трейд ) та висновків експертиз про не підтвердження підписів на первинних документах; відсутність за місцезнаходженням.

На думку апелянта, товар, який придбаний у ТОВ Зет Трейд , ТОВ Промі-Лайт , ТОВ Стіл-Інвест , вважається безоплатно отриманим та підлягає відображенню у складі інших доходів.

Також позивачем занижено доходи за 2014 р. на загальну суму 1614946 грн. внаслідок не включення до складу інших доходів кредиторської заборгованості по підприємствам, які ліквідовані, як безнадійної заборгованості.

Щодо податку на доходи фізичних осіб апелянтом зазначено про неврахування судом першої інстанції не підтвердження належними доказами списання паливно-мастильних матеріалів, підтвердження використання пального, придбаного фізичними особами, у господарській діяльності саме працівниками, тому зроблений висновок про те, що фізичними особами отримано дохід у вигляді додаткового блага (в розмірі отриманого та використаного на власні потреби пального), при цьому податковим агентом податок на доходи фізичних осіб не нараховувався та не утримувався.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс зареєстровано 20.07.2009 р., код ЄДРПОУ 36573894, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100248915, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Дніпрокрансервіс з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складений акт від 11.12.2015 р. № 2981/04-62-22-02/36573894. Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4, п. 137.10 ст. 137, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині заниження ТОВ Дніпрокрансервіс податку на прибуток всього на суму 934191,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 934191,00грн.; п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 712000,00 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 38167,00 грн., лютий 2014 року на суму 49167,00 грн., березень 2014 року на суму 137508,00 грн., червень 2014 року на суму 357158,00 грн., серпень 2014 року на суму 130000,00 грн.; п. 164.1, пп. 164.2.2 п. 164.2, пп. 164.2.11, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.1.4 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, абз. а п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 29579,37 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. № 0001192202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 934191,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 467095,50 грн.; від 29.12.2015 р. № 0001202202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 712000,00грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 356000,00 грн.; від 29.12.2015 р. № 0036261701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем 29579,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 20465,12 грн.

Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 31.05.2016 р. № 11832/6199-99-11-02-01-15 скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. № 0001192202 та № 0001202202 в частині зменшення перевіркою витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, збільшення доходів по взаємовідносинах з ПП Агротех-Дніпро , в іншій частині рішення за результатами розгляду первинної скарги залишене без змін.

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016 р. № 0000281401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1001737,5 грн., в тому числі за основним платежем - 667825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333912,5 грн.; № 0000271401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1270086 грн., в тому числі за основним платежем - 846724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 423362 грн.

Судом першої інстанції не досліджувались спірні господарські операції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків акту перевірки, внаслідок чого скасував податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ Дніпрокрансервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за наслідками якої складено акт № 2981/04-62-22-02/36513894 від 11.12.2015 р., за висновками якого, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5, п. 137.4, п. 137.10 ст. 137, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 934191 грн., в тому числі за 2014 р. - на суму 934191 грн.; п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 712000 грн., в тому числі за січень 2014 р. - на 38167 грн., за лютий 2014 р. - на 49167 грн., березень 2014 р. - на 137508 грн., за червень 2014 р. - на 357158 грн., за серпень 2014 р. - на 130000 грн. (а.с. 12-34 т.1).

На підставі цього акту перевірки відповідачем 29.12.2015 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001192202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1401286,5 грн., в тому числі за основним платежем - 934191 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467095,50 грн.; № 0001202202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1068000 грн., в тому числі за основним платежем - 712000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 356000 грн.; № 0036261701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 50044,49 грн., в тому числі за основним платежем - 29579 (а.с. 46-48 т.1).

Рішенням ДФС України від 31.05.2016 р. № 11832/6199-99-11-02-01-15 за наслідками адміністративного оскарження скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. № 0001192202 та № 0001202202 в частині зменшення перевіркою витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, збільшення доходів по взаємовідносинах з ПП Агротех-Дніпро .

У зв'язку з цим відповідачем 15.06.2016 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000281401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1001737,5 грн., в тому числі за основним платежем - 667825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333912,5 грн. (а.с. 20 т.3); № 0000271401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1270086 грн., в тому числі за основним платежем - 846724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 423362 грн. (а.с. 21 т.3).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до акту перевірки є не підтвердження належними первинними документами формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ Промі-Лайт , ТОВ Зет Трейд , ТОВ Стіл-Інвест , ТОВ Праймері Сервіс , ТОВ Логан Груп . Крім того, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток через висновок про заниження доходів за 2014 р. у зв'язку з не включенням до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ ТК Верона та ТОВ Дніпро-Стар .

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.02.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як покупцем та ТОВ Праймері Сервіс як постачальником укладено договір купівлі-продажу № 02/14, за умовами якого постачальник поставляє покупцю металопрокат в асортименті, кількість, ціна якого зазначаються у видаткових накладних (а.с. 67-68 т.2). Специфікацією № 1 (а.с. 68 т.2) передбачено постачання листу г/к рифл., швелеру, кругу, труб, кутків в асортименті.

Постачання зазначеного товару протягом лютого 2014 р. підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 69-83 т.2). Загальна сума поставки складає 295000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 49166,65 грн.

01.08.2014 р. ТОВ Дніпрокрансервіс як покупцем укладено з ТОВ Логан Груп як продавцем договір купівлі-продажу металопрокату № 0108, за умовами якого позивачем придбавався металопрокат (а.с. 85-86 т.2). Постачання товару протягом серпня 2014 р. підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 93-121 т.2).

Крім того, 01.08.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником укладено з ТОВ Логан Груп як виконавцем договір надання послуг з виготовлення креслень, за умовами якого виконавець повинен виконати розробку конструкторської документації (розробка креслень КМД) (а.с. 87-88 т.2).

Отримання позивачем послуг підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено, що виконані роботи з розробки креслень по об'єкту Торгово-розважальний центр за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6 (а.с. 89-93 т.2).

03.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як покупцем та ТОВ Промі-Лайт укладено договір № 35, предметом якого є поставка металопрокату (а.с. 124 т.2). Постачання товару протягом квітня 2014 р. підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними (а.с. 128, 130-143, 150, 153-157, 159, 164 т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником та ТОВ Промі-Лайт як виконавцем укладено договір № 211 П на виконання робіт з очищення металу від іржі (а.с. 125 т.2). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною (а.с. 149, 162 т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником та ТОВ Промі-Лайт як виконавцем укладено договір № 15 Г на виконання робіт з ґрунтування металоконструкцій (а.с. 126 т.2). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (а.с. 129,145-148, 151-152, 158, 160, 163 т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником та ТОВ Промі-Лайт як виконавцем укладено договір № 12103 П на виконання робіт із сортування відходів виробництва (а.с. 127 т.2). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною (а.с. 144, 161 т.2).

02.06.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як покупцем укладено з ТОВ Зет Трейд як постачальником договір № 1106 на постачання металопрокату (а.с. 167 т.2). Постачання товару протягом червня 2014 р. підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 168-211 т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як покупцем та ТОВ Стіл-Інвест як постачальником укладено договір № 35 на постачання металопрокату (а.с. 214 т.2). Постачання товару протягом березня 2014 р. підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними (а.с. 219-232, 239-240, 247-251 т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником та ТОВ Стіл-Інвест як виконавцем укладено договір № 211 на виконання робіт з очищення металу (а.с. 215 т.2). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (а.с. 235, 236, 243-244 т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником та ТОВ Стіл-Інвест як виконавцем укладено договір № 15 Г на виконання робіт з ґрунтування металоконструкцій (а.с. 216 т.2). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (а.с. 234, 238, 241, 245т.2).

04.03.2014 р. між ТОВ Дніпрокрансервіс як замовником та ТОВ Стіл-Інвест як виконавцем укладено договір № 12103 на виконання робіт із сортування відходів виробництва (а.с. 217 т.2). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною (а.с. 233, 237, 242, 246 т.2).

Не є спірним питання здійснення позивачем оплати за придбані у вказаних контрагентів товарів та послуг.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі вартості товару постачальнику, віднесені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбання позивачем товарів та послуг за вказаним договорами оприбутковано в бухгалтерському обліку позивача, що не є спірним питанням.

Основними видами діяльності ТОВ Дніпрокрансервіс є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; механічне оброблення металевих виробів; виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням тощо.

Придбані у зазначених вище контрагентів товари (металопрокат) використані позивачем у виготовленні металевих конструкцій, що підтверджено документами на видачу у виробництво, які в подальшому реалізовано кінцевим покупцям (ПАТ ДМКД , ПАТ Алчевський металургійний комбінат та іншим покупцям), що підтверджено наявними в матеріалах справи договорами, первинними документами на поставку продукції, товарно-транспортними накладними.

Придбання в контрагентів послуг із сортування відходів, очищення металу, ґрунтування металоконструкцій обумовлено необхідністю здійснення таких робіт для виготовлення металоконструкцій з придбаного металопрокату.

Щодо придбання позивачем у ТОВ Логан Груп послуг з виготовлення креслень (розробки конструкторської документації (розробка креслень КМД) колегія суддів вказує, що придбання цих послуг обумовлено необхідністю належного виконання зобов'язань з договором у ТОВ ІК Дніпрокрансервіс на виготовлення металоконструкції.

Зазначені вище обставини свідчать про пов'язаність спірних господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за вказаними господарськими операціями, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу вказаними контрагентами, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів та послуг підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів та послуг за спірними господарськими операціями вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів та послуг, оплату позивачем як отримувачем товарів та послуг сум податку на додану вартість в ціні товарів постачальнику, тому є правильний висновок суду першої інстанції, що суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Крім того, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про заниження підприємством доходів за 2014 р. у зв'язку з не включенням до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ ТК Верона та ТОВ Дніпро-Стар .

Зі змісту акту перевірки вбачається, що по бухгалтерському рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість по контрагентам ТОВ ТК Верона та ТОВ Дніпро-Стар всього на суму 1614946,04 грн.

ТОВ ТК Верона ліквідовано 11.06.2014 р., ТОВ Дніпро-Стар ліквідовано 29.01.2013 р.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ ТК Верона укладено 12.05.2014 р. договір № 147-У з ТОВ ДЗКЗМ Дніпрокран про відступлення права вимоги за договорами № 26/04 від 26.04.2011 р. та № 1403 від 01.01.2012 р. Умовами цього договору обумовлено, що новий кредитор стає кредитором ТОВ Дніпрокрансервіс за вказаними договорами, договір діє до 31.12.2016 р.

ТОВ Дніпро-Стар укладено 14.01.2013 р. договір № 134-У з ТОВ Дніпропетровський завод сталевих конструкцій та нестандартного обладнання Днепростальпром про відступлення права вимоги за договорами № 03/01 від 19.01.2011 р. Умовами цього договору обумовлено, що новий кредитор стає кредитором ТОВ Дніпрокрансервіс за вказаним договором.

Статтею 134 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. п. 135.1. та 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До інших доходів платника податків відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього кодексу включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як встановлено пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього кодексу безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Оскільки кредитори позивача передали відповідно до зазначених вище договорів право вимоги заборгованості позивача іншим особам, відсутні підстави для висновку про що дана заборгованість є безнадійною заборгованістю, відповідно, ці суми не можливо вважати безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яка включається до складу інших доходів згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу.

Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є встановлення в ході перевірки надання протягом квітня-грудня 2014 р. додаткового блага фізичним особам, які є працівниками позивача, у вигляді компенсації вартості використаного пального.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Дніпрокрансервіс укладено ряд договорів оренди (найму) транспортних засобів, які належать працівникам підприємства, які використовувались у господарській діяльності позивача (а.с. 112-116 т.1). Умовами договорів передбачено обов'язок позивача на здійснення за власний рахунок заправлення транспортних засобів паливно-мастильними матеріалами у період використання автомобілів.

З обставин справи вбачається, що орендовані транспортні засоби використовувались позивачем, зокрема, для виконання відряджень в інші міста.

Позивачем працівникам підприємства, які направлялись у відрядження, складались посвідчення про відрядження, подорожні листи, на підставі яких проводилось списання паливно-мастильних матеріалів.

Позивач в силу п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України є платником податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Як встановлено п. 163.1 ст. 163 цього кодексу об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, згідно з абз. е пп. 164.2.17 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За змістом пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, за приписами пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податковог кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Відтак, визначальною ознакою доходу платника податку на доходи фізичних осіб як об'єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Оскільки фізичними особами не отримувався будь-який дохід, витрати позивача на паливно-мастильні матеріали не є наданням додаткового блага фізичним особам у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовані приведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

Так, посилання апелянта на не підтвердження належним чином оформленими первинними документами факту поставки товарів та послуг є хибним, оскільки, як зазначено вище, усі спірні господарські операції підтверджено первинними документами, оформленими у відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на податкову інформацію про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність через відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, основних фондів тощо. У зв'язку із відсутністю документального підтвердження господарських операцій між позивачем та його постачальниками, апелянт вказує, що товари та послуги не могли бути поставлені на адресу позивача, а тому дані правочини з придбання товарів та послуг не спричинили реального настання правових наслідків.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників.

Посилання апелянта на наявність відкритих кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача також не приймаються колегією суддів, оскільки в силу ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте в даному випадку відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку або інших процесуальних документів у кримінальному провадженні, які в силу приведеної норми процесуального права є належними доказами, які повинні враховуватися при вирішенні адміністративної справи.

Доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції, що при списанні паливно-мастильних матеріалів позивачем не дотримано вимог наказу Мінтранспорту України № 43 від 10.02.1998 р. Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті , колегія суддів вважає незмістовними, оскільки зазначений наказ не пройшов реєстрації у Міністерстві юстиції України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. в справі № 804/3736/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. в справі № 804/3736/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 18.01.2016 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко