Ухвала

від 17.01.2017 по справі 819/537/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. Справа № 876/4604/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" 25.04.2016року звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про визнання протиправними дії щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені згідно вимоги-повідомлення № 04-224/435 від 07.04.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд соціального захисту інвалідів 07.04.2016 р. надіслав до ТзОВ " Тервікнопласт " вимогу-повідомлення, зі змісту якої слідує що відповідно до поданої звітності ТзОВ " Тервікнопласт " за 2015 рік ф. № 10-ПІ " Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів " за чотири не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів необхідно сплатити до 15 квітня 2016 року адміністративно-господарські санкції у сумі 105743,12 грн. Порушення термінів сплати тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року задоволено позов.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що відповідно до положень ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації і громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підприємством позивачем обов'язки, встановлені ч. 3 ст. 18 Закону № 875, а саме, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - виконано у повному обсязі, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації і громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів " за 4 не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів необхідно сплатити до 15 квітня 2016 року адміністративно-господарські санкції у сумі 105743,12 грн. Порушення термінів сплати тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, з аналізу вищевикладених норм Закону № 875 випливає, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, на які власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.

При цьому, частиною 3 статті 18 Закону № 875 чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд дійшов висновку, що стаття 18 Закону № 875 не встановлює обов'язку підприємства щодо самостійного здійснення пошуку інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві. В судовому засіданні встановлено, що в 2015 році на ТзОВ "Тервікнопласт" були створені від одного до п'яти робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Тервікнопласт" починаючи з січня 2015 р. подавались звіти до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", які містять відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів .

Відповідно до листа Тернопільського міськрайонного центу зайнятості від 17.05.2016 №07/1443 ТзОВ "Тервікнопласт" з 13.05.2014 із щомісячним підтвердженням подавалась звітність про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН із зазначенням посад "монтажник-складальник метало пластикових конструкцій", "вантажник" для працевлаштування на підприємство осіб з інвалідністю.

З метою працевлаштування інвалідів Тернопільський міськрайонний цент зайнятості в 2015 році надавав направлення на працевлаштування інвалідів в ТзОВ "Тервікнопласт" по наявних вакансіях, але направленні особи відмовлялись від даної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875 та Закону України "Про охорону праці ", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення на підприємство, до установ, організацій або до державної служби зайнятості. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК. наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, інформація про попит на робочу силу (вакансії) подавалася підприємством "Тервікнопласт" до Фонду соціального захисту інвалідів щомісячно. З січня 2015 року по грудень 2015 року, підприємством подано інформацію про 39 вакантних робочих місць.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 на підприємстві має працювати 4% осіб (інвалідів) від загальної кількості штатних працівників. Згідно з розрахунком за 2015 рік на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу працює 218 (двісті вісімдесят) осіб, з яких повинні бути працевлаштовані працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 9 (дев'ять) осіб.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Державною службою зайнятості направлено на підприємство лише 5 (п'ять) осіб, жоден я яких не був працевлаштований з причин відмови та не бажання працювати, хоча підприємство подало про наявність на підприємстві 9 місць для інвалідів. З листів направлення на працевлаштування інвалідів вбачається, що осіб, направлених на роботу, не влаштовують умови праці або вони не в змозі працювати за станом здоров'я на вказаних посадах.

Територіальним органом зайнятості направлено для працевлаштування: - 23.06.2015 р. на посаду вантажник, ОСОБА_1 - відмовлено в прийнятті на роботу згідно реабілітації; - 04.08.2015 р. на посаду вантажник, ОСОБА_2 - не підходять умови праці (зі слів має хворий хребет); -12.08.2015 р. на посаду монтажник-складальник метало пластикових конструкцій ОСОБА_3 (зі слів не може працювати за станом здоров'я); -11.11.2015 р. на посаду: збиральник метало пластикових конструкцій, ОСОБА_4 - не відповідає вимогам (в посвідченні протипоказане фізичне навантаження); -02.12.2015 р. на посаду: вантажник ОСОБА_5 , (відмовився за станом здоров'я (цукровий діабет).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підприємством позивачем обов'язки, встановлені ч. 3 ст. 18 Закону № 875, а саме, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - виконано у повному обсязі, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.

За таких встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 цього Кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року у справі № 819/537/16 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар