Рішення

від 16.01.2017 по справі 904/11852/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2017 Справа № 904/11852/16 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

до комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради", м.Дніпро

про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору підряду №118/1 від 03.03.2011

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_1 - свідоцтво № 2960 від 10.08.15р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 4/11-14 від 03.01.17р.

СУТЬ СПОРУ:

16.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалспецбуд", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 5791,84грн. трьох відсотків річних та 16944,12грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача свого обов'язку з оплати отриманих робіт за договором підряду №118/1 від 03.03.2011.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2016 справу №904/11852/16 передано судді-доповідачу ОСОБА_3.

За результатами розгляду позовної заяви від 15.12.2016 за вих.№б/н ухвалою суду від 19.12.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.01.2017.

Суд оголошував перерву з 12год. 15хв. 12.01.2017 до 12год. 45хв. 16.01.2017.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.01.2017 повноважний представник позивача позовну заяву підтримав у повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, крім того, надав додаткові пояснення.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 16.01.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, у справі №904/9626/14 Господарського суду Дніпропетровської області встановлено наступні обставини.

03.03.2011 між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір підряду №118/1 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи з капітального ремонту господарсько-побутового корпусу дільниці №2 Ленінського району по обслуговуванню водопровідних мереж МКВП "Дніпроводоканал" (інв. № 252790) (надалі Роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Роботи.

Відповідно до п. 1.2 Договору обсяги Робіт, передбачених п. 1.1 Договору визначається погодженим Сторонами Кошторисом (Додаток 1) та Дефектним актом (Додаток 2).

Якщо Підрядник виконує Роботи з власних матеріалів, він несе відповідальність за їх якість, та передає Замовнику сертифікати відповідності на ці матеріали.

Підрядник гарантує відповідність якості матеріалів (з пред'явленням сертифікатів), виконаних Робіт і встановлених конструкцій вимогам державних стандартів, технічних умов і інших нормативних актів та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна робіт визначається за погодженою Сторонами динамічною Договірною ціною (Додаток 3), та дорівнює:

Ціна Робіт 186826,10 (Сто вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 10 коп.;

ПДВ (20 %) 37 365,22 (Тридцять сім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 22 коп.;

Ціна Робіт з ПДВ 224 191,32 (Двісті Двадцять чотири тисячі сто дев'яносто одна) грн. 32 коп.

Згідно п. 2.2. Договору оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підряд нила згідно наданого ним рахунку, в якому вказуються номер та дата Договору, таким чином:

- попередня оплата в розмірі 30 % від ціни Робіт з ПДВ;

- остаточна оплата в розмірі 70 % від ціни Робіт з ПДВ, протягом 15 днів після підписання акту(ів) виконаних Робіт.

Повний розрахунок за виконані Роботи здійснюється на підставі підписаних Сторонами актів за формою КБ-2в і довідки КБ-3. (п. 2.3. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору здача-приймання виконаних Робіт здійснюється шляхом підписання Сторонами актів виконаних Робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3, які є підставою для виплати коштів Підряднику.

Замовник протягом 3 днів з дня отримання акту повертає Підряднику підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову прийняти Роботу.

Якщо після прийняття Робіт, Замовник виявив приховані недоліки, він зобов'язаний протягом 5-ти днів письмово повідомити про це Підрядника, після чого Сторони складають акт із переліком необхідних доробок та строків виконання. (п. 4.3. Договору).

Як убачається з матеріалів справи, згідно умов Договору Позивач виконав роботи на загальну суму 185244грн. 03коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за березень - липень 2011 року (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за аналогічний період (а.с. 29-46)

В липні 2013 року Відповідачем було виявлено недоліки у виконаній роботі зазначених в акті за травень 2011 року на суму 49648,56грн., у зв'язку з чим сторони склали акт та довідку (а.с. 47-51), згідно яких сума за виконану роботу, яка підлягала оплаті, зменшилась на 31393,94грн. і склала 18254,62грн.

Крім того, платіжним дорученням №1779 від 15.03.2013 Відповідач частково оплатив роботи за договором № 118/1 від 03.03.2011 року, в зв'язку з чим, сума основного боргу зменшилася на 31732 грн. 10 коп. та склала 122117 грн. 99 коп. (185244,03 - 31393,94 - 31732,10 = 122117,99).

На час розгляду справи, доказів повної оплати виконаних позивачем робіт відповідач суду не наддав, в зв'язку чим, позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 122117 грн. 99 коп., решта суми основного боргу у розмірі 03 коп., заявлена позивачем безпідставно.

Заперечення Відповідача з посиланням на пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення суми основного боргу, судом до уваги не приймаються, оскільки Відповідачем 15.03.2013 (в межах строку позовної давності) була здійснена часткова оплата з призначенням платежу "сплата за власні кошти за кап. ремонт дог. № 118/1 від 03.03.2011", що свідчить про визнання ним основного боргу по договору, та відповідно вказує на переривання перебігу позовної давності щодо зазначених вимог (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Позивач вимагає стягнення суми боргу з врахуванням трьох відсотків річних в сумі 12069 грн. 40 коп. за період з квітня 2011 року по червень 2014 року та індексу інфляції в розмірі 22616 грн. 86 коп. за період з квітня 2011 року по жовтень 2014 року. (а.с. 88-94).

Як вище встановлено судом, даний позов подано до суду 05.12.2014 року, в зв'язку з чим, вимоги щодо стягнення 3% річних перераховані з урахуванням строку позовної давності, починаючи з 05.12.2011 року, та відповідно складають - 9866 грн. 23 коп., згідно наступного розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31732.10 05.12.2011 - 28.02.2013 452 3 % 1178.87 17684.74 06.03.2013 - 30.11.2014 635 3 % 922.99 49980.05 05.12.2011 - 30.04.2014 878 3 % 3606.78 18254.62 05.12.2011 - 31.05.2014 909 3 % 1363.85 36198.58 05.12.2011 - 30.06.2014 939 3 % 2793.74 Щодо заявленої до стягнення Позивачем суми інфляційних втрат, необхідно зауважити, що судом здійснено розрахунок з урахуванням застосованого строку позовної давності, а саме за період з 05.12.2011 року по 31.10.2014 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період, сума інфляційних втрат складає 23916 грн. 43 коп., що перевищує заявлену Позивачем до стягнення суми інфляційних нарахувань. А отже, суд вважає можливим задовольнити позов в зазначеній частині вимог в заявленому позивачем розмірі - 22616 грн. 86 коп.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 154601 грн. 08 коп., з яких; 122117 грн. 99 коп. - сума основного боргу, 22616 грн. 86 коп. - інфляційні втрати та 9866 грн. 23 коп. - три проценти річних, решта позовних вимог підлягає відхиленню, частково, як таки, що заявлені безпідставно (00 грн. 03 коп.), та частково як такі, що подані поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем.

Судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 268, 261, 525, 526, 549, 611 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд вирішив позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 21-а, код ЄДРПОУ 03341305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пров. Жовтневий, 2, код ЄДРПОУ 30557427) 122117 грн. 99 коп. основного боргу, 22616 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 9866 грн. 23 коп. три проценти річних, 3092 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Господарський суд зазначає, що рішення від 05.02.2015 по справі №904/9626/14 за результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 апеляційну скаргу комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі №904/9626/14 залишено без змін.

За результатами касаційного оскарження Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 касаційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі №904/9626/14 господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 122117,99грн. з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/9626/14 позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 18.05.2015 по 15.12.2016.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов та додаткові пояснення до відзиву.

Позовні вимоги вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на той факт, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 у справі №904/397/13-г порушено провадження у справі про банкрутство відповідача; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 справа №904/397/13-г введена процедура розпорядження майном боржника. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 провадження у справі №904/397/13-г зупинено.

Враховуючи дію мораторію відповідач вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наданий позивачем не є коректним.

Позивач не погоджується з позицією відповідача, яка висвітлена у відзиві на позов та вказує на пункт 11 розділу Х "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011, у відповідності з яким до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяли до 19.01.2013.

Нарахування на конкурсну заборгованість спеціальних збитків після порушення справи про банкрутство є поточною заборгованістю на яку не розповсюджується дія мораторію.

Господарський суд визнає заперечення позивача на відзив відповідача обґрунтованими та такими, що взяті судом до уваги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 по справі №904/397/13-ґ порушено провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, починаючи з 14.01.2013 та по даний час комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради перебуває у процедурі банкрутства.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

За наведеного, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Враховуючи зміст вищенаведених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які нарахована в період дії мораторію є такими на які не поширюється дія мораторію.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за період прострочення з 18.05.2015 по 15.12.2016 на суму 5791,84грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 5781,81грн.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати у розмірі за період прострочення з 18.05.2015 по 15.12.2016 на суму 16944,12грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1377,45грн., з урахуванням того, що 99,96% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.21-А; ідентифікаційний код 03341305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, пров.Жовтневий, 2; ідентифікаційний код 30557427) 5781,81грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 81 коп.) трьох відсотків річних; 16944,12грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 12 коп.) інфляційних втрат; 1377,45грн. (одна тисяча триста сімдесят сім грн. 45 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.01.2017

Суддя ОСОБА_3