Постанова

від 02.03.2017 по справі 904/11852/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 року Справа № 904/11852/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі: Логвіненко І.г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність б/н від 31.08.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 8/11-14 від 04.01.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради", м.Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017року у справі № 904/11852/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

до комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради", м.Дніпро

про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору підряду №118/1 від 03.03.2011

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД" 5781,81грн. трьох відсотків річних; 16944,12грн. інфляційних втрат; 1377,45грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що у зв'язку із порушенням відносно нього справи про банкрутство, діє мораторій на задоволення вимог кредиторів на стягнення неустойки( штрафу, пені) та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних.

Крім того, апелянт вважає, що судом невірно зазначений період нарахування з 18 травня 2015 року по 15 грудня 2016 рік на суму 5781,81 грн., оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду винесена 18 травня 2015 року, то перебіг строку щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних повинен починатись з 19 травня 2015 року.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2017року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 02 березня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсалспецбуд" у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 по справі №904/9626/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року та Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 року, стягнуто з комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД" 122 117 грн. 99 коп. основного боргу, 22616 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 9866 грн. 23 коп. три проценти річних за порушення відповідачем умов договору підряду № 118/1 від 03.03.2011 року в частині своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

Звертаючись до комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпропетровської міської ради із позовом про стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 16944,12 грн., трьох процентів річних в розмірі 5791,84 грн. за період заборгованості з 18 травня 2015 року по 15 грудня 2016 рік , позивач - ТОВ «Універсалспецбуд» посилався на несплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 122 117,99 грн. з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області.

Задовольняючи позовні вимоги з урахуванням помилки у розрахунку позивачем розміру 3% річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що означені суми, передбачені статтею 625 ЦК України є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації ( плати) від боржника комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпропетровської міської ради за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати ТОВ Універсалспецбуд кредиторові, вони не є штрафними санкціями, а тому не підпадають під дію мораторію, передбаченого положеннями ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 стягнуто з комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛСПЕЦБУД" 122 117 грн. 99 коп. основного боргу, 22616 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 9866 грн. 23 коп. три проценти річних за порушення відповідачем умов договору підряду № 118/1 від 03.03.2011 року в частині своєчасної оплати виконаних підрядних робіт, і яке залишилось невиконаним відповідачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано перерахував та стягнув з відповідача на користь позивача три відсотки річних за період прострочення з 18.05.2015 по 15.12.2016 на суму 5781,81грн. та інфляційні втрати у розмірі 16944,12грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 по справі №904/397/13-ґ порушено провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 введена процедура розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 провадження у справі №904/397/13-г зупинено.

Таким чином, починаючи з 14.01.2013 та по даний час комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради перебуває у процедурі банкрутства.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

За наведеного, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Враховуючи зміст вищенаведених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які нарахована в період дії мораторію є такими, на які не поширюється дія мораторію.

Доводи апелянта про те, що означені суми є штрафними санкціями і на їх стягнення розповсюджується дія мораторію, є необґрунтованими, оскільки, як зазначено у п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання апелянта на те, що суд невірно взяв до уваги період нарахування цих сум, оскільки, на його думку, необхідно розраховувати з 19.05. 2015 року, а не з 18.05.2015 року, є безпідставними, оскільки ці перерахунки не змінюють розмір стягнутих сум.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року у справі № 904/11852/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 03 березня 2017року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г. Іванов