Рішення

від 12.01.2017 по справі 922/4094/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р.Справа № 922/4094/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балпол", м. Харків до Приватного підприємства "Будар-Агро", с. Землянки про стягнення коштів у розмірі 77568,41 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балпол" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Будар-Агро", в якому просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 77568,41 грн., з яких: 39082,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 3498,90 грн. 3% річних та 34987,51 грн. інфляційних втрат. Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22.12.2016 року о 10:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016 року розгляд справи було відкладено на 12.01.2017 року об 11:00 год.

В призначене судове засідання 12.01.2017 року представник позивача не з'явився, проте, до канцелярії суду надав заяву за вх. № 778, в якій просить відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншій справі, яка призначена на той саме час, як і дана справа.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронювальних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Твердження позивача, викладене у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо неможливості представника позивача бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з обов'язковою явкою останнього у інше судове засідання на той саме час, суд вважає необгрунтованим, оскільки позивач не позбавлений права надати повноваження для представництва його інтересів іншій особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України, представниками у судовому засіданні можуть бути особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строку, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та інше.

На підставі вказаного, суд не вважає поважними причини викладені у клопотанні позивача про відкладення розгляду справи та відмовляє в його задоволенні.

Відповідач також не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду.

Суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балпол" (позивач) поставив Приватному підприємству "Будар-Агро" (відповідачу) товар (дизельне пальне та бензин А-76) на загальну суму 170544,76 грн., а саме:

- 04.07.2013 року на суму 81462,76, в т.ч. ПДВ 13577,13 грн., підтверджується податковою накладною;

- 27.11.2013 року на суму 89082,00 грн., в т.ч. ПДВ 14847,00 грн., підтверджується податковою накладною та видатковою накладною № РП-0000383 від 27.11.2013 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач вартість товару сплатив частково. Так оплата була проведена 24.07.2013 на суму 81462,76 грн. та 28.11.2013 року на суму 50000,00 грн. Вказаний факт часткової оплати підтверджується виписками банку, які знаходяться в матеріалах справи.

Одже, в зв'язку з неповною оплатою за поставлений товар у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 39082,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 39082,00 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на видаткову накладну, яка підписана відповідачем та скріплена печаткою підприємства.

Відповідач під час розгляду справи не скористався своїми правами, наділених його статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь уповноваженого представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, тощо.

Таким чином, на момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Як вбачається з видаткової накладної на товар надану до суду, остання містить посилання на Договір № 37/13 від 01.07.2013 року, однак, позивачем не надано суду будь-якого договору в обґрунтування договірної передачі товару і який би свідчив про його виконання, суд вважає за необхідне розцінювати поставку товару за накладними позадоговірною.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (видаткової накладної).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 39082,00 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи доказами, відповідають вимогам діючого законодавству України, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Окрім основної суми заборгованості, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 34987,51 грн. за період грудень 2013 року - жовтень 2016 року та 3% річних у розмірі 3498,90 грн. за період з 28.11.2013 року по 23.11.2016 року, які позивач також просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3498,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 34987,51 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Будар-Агро" (Харківська область, Вовчанський район, с. Землянки, вул. Центральна, б. 250, код ЄДРПОУ 38366571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (61060, м. Харків, вул. Олімпійська, б. 31, кв. 54, код ЄДРПОУ 36224407) 39082, 00 грн. заборгованості, 3498,90 грн. 3% річних, 34987,51 грн. інфляційних втрат, 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/4094/16