Ухвала

від 18.01.2017 по справі 308/13406/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13406/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

Крегула М.М., Мишинчук Н.С.

з участю секретаря судових засідань - Головець М.А., прокурора - Лазоренка В.В., представника третьої особи - Рокітянського В.В., розглянув у відкритому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.12.2016 року.

Даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області про накладення арешту на майно із забороною користування, а саме: на автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 і належить на праві власності підприємству ТОВ " Нафтозахід" (код за ЄДРПОУ 3900082), орендарем виступає підприємство ТОВ "Стейт Оіл" та всі види палива, які знаходяться у резервуарах автозаправної станції за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26; на автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В і належить на праві власності підприємству ТОВ " Нафтозахід" (код за ЄДРПОУ 3900082) та ТОВ "Енергоресурси" ( код за ЄДРПОУ 30257374), орендарем виступає підприємство ТОВ "Стейт Оіл" та всі види палива, які знаходяться у резервуарах автозаправної станції за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вулиця Мукачівська 1В.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що з клопотання слідчого та доданих письмових доказів встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016070000000066 від 21.12.2016 року за попередньою правовою кваліфікацією вказаного кримінального правопорушення за ч.1 ст. 388 КК України , який , відповідно до вимог ст.12 КК України класифікується як злочин невеликої тяжкості. Метою накладення арешту зазначено, що перераховані у клопотанні речі мають значення речових доказів і питання про їх арешт вирішується з метою їх збереження. Разом з тим встановлено , що 14.12.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва винесено ухвалу ,якою орган досудового розслідування зобов'язано повернути вилучене під час обшуків 01.11.2016 року та 02.11.2016 року майно ТОВ "Стейт Оіл", в тому числі автозаправну станцію та всі види палива , що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В . Слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді , прокурор подав апеляційну скаргу у якій порушує питання про скасування ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.12.2017 року та постановлення нової ухвали, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Вважає ухвалу не обґрунтованою з тих підстав, що 16.12.2016 року службові особи ТОВ "Стейт Оіл" та інші невстановлені особи без будь-якого погодження та без дозволу слідчих органів розпломбували автозаправні станції мережі "БРСМ-Нафта" та почали здійснювати реалізацію нафтопродуктів, які були описані та вилучені згідно протоколів обшуку від 01.11.2016 року працівниками СУ ФРГУ ДФС у Закарпатській області , проведених на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського міськрайонного суду м. Києва. Вказує , що виявлені та вилучені автозаправні станції мережі "БРСМ-Нафта" за адресами : Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В, а також паливні матеріали , які знаходяться у вказаних автозаправних станціях 04.11.2016 постановою слідчого визнано речовими доказами. Таким чином , вказує на те, що з метою збереження речових доказів і виникла необхідність у накладенні арешту на майно , при цьому законодавець передбачає можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати , що воно відповідає критеріям , зазначеним у ст. 98 КПК України. Вказує , що нафтопродукти , які знаходяться автозаправних станціях мережі "БРСМ-Нафта" за адресами : Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В містять відомості , які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, пояснення представника третьої особи - адвоката Рокітянського В.В., який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації.

З вимог ч.3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно: автозаправні станції та всі види палива , що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В , орендарем яких виступає підприємство ТОВ "Стейт-Оіл" вказаних вимог законодавства дотримався у повному обсязі.

Так, мотивуючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно слідчий суддя дослідив всі обставини справи з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

З матеріалів провадження, зокрема: клопотання , витягу з ЄРДР , протоколу огляду від 16.12.2016 року, ксерокопії протоколу обшуку , акту прийому-передачі ТМЦ вбачається, що після вилучення мана та передачі його на відповідальне зберігання службовим особам ТОВ "Стейт-Оіл" , останні без будь-якого погодження та дозволу слідчих органів розпломбували передане майно та розпочали здійснювати реалізацію нафтопродуктів, які мають ознаки відхилення від норм ДСТУ , тобто ознаки неякісних підакцизних товарів (висновок№2287 від 12.08.2016 року).

Однак , з матеріалів провадження , а саме: доданих копій документів до клопотання слідчого про арешт майна (а.п. 10-11) вказане майно не визнано речовим доказом згідно ухвали Старшого слідчого з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за № 32016170000000004.

Також ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду прокурором на надано доказів ( постанови) про визнання автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та всі види палива, які знаходяться у резервуарах вказаної автозаправної станції, а також автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В та всі види палива, які знаходяться у резервуарах вказаної автозаправної станції речовими доказами у кримінальному провадженні , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016070000000066 від 21.12.2016 року за попередньою правовою кваліфікацією вказаного кримінального правопорушення за ч.1 ст. 388 КК Україн . Матеріали провадження та додатки до клопотання слідчого про арешт майна також не містять постанови про визнання майна речовими доказами.

У клопотанні слідчого про накладення арешту на мано також відсутнє належне обґрунтування того, що майно , яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець , вулиця Мукачівська 1В та всі види палива, які знаходяться у резервуарах автозаправних станцій має значення речових доказів у кримінальному провадженні з урахуванням відомостей, що викладені у самому клопотанні про те, що службові особи ТОВ "Стейт Оіл" та інші невстановлені особи без будь-якого погодження та без дозволу слідчих органів розпломбували автозаправні станції мережі "БРСМ-Нафта" та почали здійснювати реалізацію нафтопродуктів починаючи з 16.12.2016 року.

Тобто, на момент розгляду апеляційним судом скарги прокурора, реалізація нафтопродуктів тривала понад один місяць. У додатках до клопотання ( протоколи огляду а.п. 18-20; 22-25) відсутня інформація про те, яка кількість паливних матеріалів була у резервуарах АЗС і яка кількість з вказаного пального залишилася / або відсутня. Вказані відомості не було повідомлено прокурором і в судових засіданнях , а також не подано жодного доказу з вказаного питання.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає , що слідчим не дотримано вимог ст.ст.170, 171 КПК України і в клопотанні слідчого відсутнє належне обґрунтування необхідності арешту майна та конкретизовано підстави та мети накладення арешту.

Матеріали провадження та подані слідчим докази до клопотання про арешт майна не містять об'єктивних даних , які вказували б на відповідність вказаного майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України та можливість використання їх як доказу у кримінальному провадженні. Крім того, клопотання слідчого не підтверджено доказами на підтвердження правових підстав для накладення арешту на майно.

Тобто, особа, що подала клопотання , не довела необхідність арешту майна.

Доводи висловлені прокурором носить абстрактний та загальний характер .

Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя врахував відсутність правової підстави для арешту майна; можливість-неможливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; можливі наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з цим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відтак, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги , апеляційний суд прийшов до висновку , що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області залишити без задоволення , а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2016 року , якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: