Ухвала

від 28.12.2016 по справі 308/13406/16-к

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/13406/16-к

У Х В А Л А

28.12.2016 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника ТОВ «Стейт Оіл» та фізичної особи ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області майора податкової міліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32016070000000066, -

В С Т А Н О В И В:

З внесеного клопотання, яке погоджено з прокурором, та матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016070000000066, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.12.2016.

Попередня правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 388 КК України.

В рамках даного кримінального провадження органом досудового слідства встановлено, що службові особи ТОВ «Стейт Оіл» (код за ЄДРПОУ: 39436796) та інші особи, без будь-якого погодження та без дозволу слідчих органів, 16 грудня 2016 року розпломбували автозаправні станції мережі «БРСМ-Нафта» за адресами: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вул. Мукачівська, 1В, які належать на праві власності ТОВ «Нафтозахід» та ТОВ «Енергоресурси», та почали здійснювати реалізацію нафтопродуктів, які були описані та вилучені згідно протоколів обшуку від 01.11.2016 року співробітниками СУФР ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського міськрайонного суду м. Києва ОСОБА_7 та які згідно ухвали слідчого судді Шевченківського міськрайонного суду м. Києва ОСОБА_8 від 10.11.2016 не являються тимчасово вилученим майном, а є майном, відносно якого прямо надано дозвіл на вилучення під час обшуку.

Так, 01.11.2016 на підставі ухвал Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні №32016170000000004 від 11.02.2016 працівниками СУФР та ОУ ГУ ДФС у Закарпатській області проведено обшуки: території, виробничих, адміністративних, складських, офісних та інших приміщеннях, які знаходяться за адресами: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, буд.26 та АДРЕСА_1 .

За результатами обшуків вилучено великий об`єм незаконно виготовлених паливо-мастильних матеріалів та обладнання, яке використовувалось для незаконного зберігання та реалізації вказаних нафтопродуктів.

Вилучені у ході обшуків товарно-матеріальні цінності (нафтопродукти та обладнання) через їх значний об`єм та громіздкість залишені на зберігання у місцях їх вилучення у відповідності до актів приймання передачі ТМЦ на відповідальне зберігання - начальникам структурних підрозділів АЗС ТОВ «Стейт Оіл» ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

04.11.2016 старшим слідчим з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України підполковником податкової міліції ОСОБА_10 винесено постанову про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні виявлені та вилучені внаслідок проведення обшуків 01.11.2016 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . товарно-матеріальні цінності.

Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/39116/16-к від 10.11.2016 (слідчий суддя ОСОБА_8 ) встановлено, що вилучені у ході обшуків обладнання на нафтопродукти, на вищевказаних АЗС, не являються тимчасово вилученим майном, а є майном, відносно якого прямо надано дозвіл на вилучення під час обшуку.

Незважаючи на те, що вищевказане рішення суду вступило в законну силу та являється обов`язковим до виконання, 14.12.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва (слідчий суддя ОСОБА_11 ) винесено інше рішення суду, яке суперечить попередньому рішенню суду, а саме про обов`язок повернення вилученого майна підприємству ТОВ «Стейт Оіл». Повний текст ухвали оголошено 19.12.2016.

На підставі вищевикладеного виникла правова колізія щодо виконання даних ухвал суду, так як дві ухвали вступили в законну силу та обов`язкові до виконання одночасно.

Згідно діючого законодавства України відсутній пріоритет тому чи іншому рішенню суду які вступили в законну силу.

16.12.2016 до СУФР ГУ ДФС у Закарпатській області надійшли заяви від ОСОБА_5 та ОСОБА_9 начальників структурних підрозділів АЗС ТОВ «Стейт Оіл» в яких йдеться про те, що на даний час вони не мають змоги здійснювати відповідальне зберігання майна ТОВ «Стейт Оіл», яке було передано їм на зберігання згідно актів приймання-передачі ТМЦ від 01.11.2016. До заяв також додано копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2016 щодо повернення вилученого майна підприємству ТОВ «Стейт Оіл». Однак, копія ухвали належним чином не засвідчена.

Згідно листа №2748/10/07-16-23-01-07 від 02.12.2016 охорона об`єктів АЗС, цілодобово здійснюється працівниками Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та підприємством зберігачем, згідно актів приймання-передачі майна від 01.11.2016.

Станом на 16 годину 16.12.2016 отримано інформацію в телефонному режимі від працівників ГУНП в Закарпатській області щодо вчинення протиправних дій стосовно охоронюваного ними майна наавтозаправних станціях мережі «БРСМ-Нафта» за адресами: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вул. Мукачівська, 1В.

16.12.2016 проведено зовнішній огляд автозаправних станцій мережі «БРСМ-Нафта» за адресами: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вул. Мукачівська, 1В.

В ході проведених зовнішніх оглядів АЗС встановлено, що службові особи ТОВ «Стейт Оіл» (код за ЄДРПОУ: 39436796) та інші особи, без будь-якого погодження та без дозволу слідчих органів, 16 грудня 2016 року розпломбували автозаправні станції мережі «БРСМ-Нафта» за адресами: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вул. Мукачівська, 1В, які належать на праві власності ТОВ «Нафтозахід» та ТОВ «Енергоресурси», та почали здійснювати реалізацію нафтопродуктів, які були описані та вилучені згідно протоколів обшуку від 01.11.2016 року співробітниками СУФР ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського міськрайонного суду м. Києва ОСОБА_7 та які згідно ухвали слідчого судді Шевченківського міськрайонного суду м. Києва ОСОБА_8 від 10.11.2016 не являються тимчасово вилученим майном, а є майном, відносно якого прямо надано дозвіл на вилучення під час обшуку.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що нафтопродукти, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а 04 листопада 2016 року вищевказані автозаправні станції які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та нафтопродукти були визнані речовими доказами по кримінальному провадженню.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно автозаправні станції які знаходяться за адресами: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та АДРЕСА_1 , належить на праві власності підприємству ТОВ «НАФТАЗАХІД» (код за ЄДРПОУ: 39000982) та ТОВ «Енергоресурси» (код за ЄДРПОУ: 30257374). Орендарем яких виступає підприємство ТОВ «Стейт-Оіл».

Слідчий зазначає у клопотанні, що на теперішній час по вказаним вилученим товарно-матеріальним цінностям призначено ряд експертиз із метою забезпечення збереження речових доказів, всебічного, повного, об`єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки та прийняття законних процесуальних рішень в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки, по даному кримінальному провадженнювиникла необхідність в накладенні арешту на: автозаправні станції які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; нафтопродукти, які знаходяться у резервуарах автозаправної станції за адресами: Закарпатська

область, м. Ужгород, вул. Бабяка, 26 та АДРЕСА_1 та на альтернативні види палива (бензину, дизельного палива, газового продукту: пропан, метан), із забороною їх користування.

Заслухавши пояснення прокурора, слідчого, які підтримали клопотання, представника власника майна, який заперечив щодо задоволення клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях на клопотання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні на підставі доданих до матеріалів клопотання письмових доказів встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016070000000066, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.12.2016 з попередньою правовою кваліфікацією вказаного кримінального правопорушення визначеною за ч. 1 ст. 388 КК України, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно-нафтопродукти та обґрунтовує його тим, що перераховані в клопотанні речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а 04 листопада 2016 року вищевказані автозаправні станції які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та нафтопродукти були визнані речовими доказами по кримінальному провадженню.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру

щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні вказують на те, що вилучений товар відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Положеннями ст. 98 КПК України законодавцем визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами другою та третьою ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та може накладатись на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначених у статті 98 КПК України.

Разом з тим з досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що 14.12.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва (слідчий суддя ОСОБА_11 ) винесено ухвалу, якою орган досудового слідства зобов`язано повернути вилучене під час обшуків 01.11. 2016 року та 02.11. 2016 року майно підприємству ТОВ «Стейт Оіл».

Санкція ст. 388 КК України не передбачає спеціальну конфіскацію, конфіскацію майна та не містить матеріального складу кримінального правопорушення.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що в рамках вказаного кримінального провадження відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом в іншому кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст., 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області майора податкової міліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32016070000000066 відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонногосуду ОСОБА_1

Копія 2