Ухвала

від 12.01.2017 по справі 753/4818/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

12 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Українець Л.Д., Чобіток А.О.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Борвиха , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс , Державна реєстраційна служба України про витребування майна із чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року,

встановила:

у березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння відповідача кв. АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказану квартиру.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що 07.08.2007 р. він уклав з АКБ ТАС-Комерцбанк Кредитний договір, на забезпечення виконання якого того ж дня було укладено Договір іпотеки, згідно якого він передав в іпотеку належну йому кв. АДРЕСА_1. На даний час йому стало відомо, що право власності на вказану квартиру набуто банком, який потім передав її ТОВ Борвиха . Він вважає, що перехід права власності відбувся незаконно, оскільки перехід права власності відбувся в період дії мораторію на примусове відчуження майна, а сума заборгованості за кредитом не встановлена, що позбавляє можливості перевірити співвідношення суми боргу та суми коштів від продажу квартири. Тому позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння вказану квартиру та визнати за ним право власності на квартиру.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 14 квітня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки, яким була належна позивачу квартира, відбулось у відповідності з вимогам ст. 37 Закону України Про іпотеку та умов Договору іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності на квартиру за іпотекодержателем, а також Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ Факторинова компанія Вектор Плюс та ТОВ Борвиха іпотекодавцем не оскаржувались, а тому відсутні підстави для витребування вказаного нерухомого майна у ТОВ Борвиха , оскільки товариство є його законним власником.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 387 ЦК України, ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та АКБ ТАС-Комерцбанк 07.08.2007 р. було укладено Кредитний Договір до якого були внесені зміни 17.05.2011 р. На забезпечення виконання Кредитного договору між сторонами було укладено Договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому кв. АДРЕСА_1. В п. 12 Договору іпотеки було передбачено застосування іпотедержателем одного з наведених способів звернення стягнення за предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя. 08.11.2012 р. іпотекодержатель відступив своє право вимоги ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс . 24.11.2014 р. державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс . 13.01.2015 р. ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс уклала з ТОВ Борвиха Договір купівлі-продажу квартири.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

З положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, слідує, що законом визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ). В даній справі, судом встановлено, що позичальник не виконав умов кредитного договору, заборгованість не погасив, а умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Зазначення позивачем в апеляційній скарзі про порушення судом норм процесуального права, які виразились в тому, що суд не висловлював заперечень та питань щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, є необґрунтованим, оскільки згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому посилання позивача на те, що суд першої інстанції мав висловлювати заперечення щодо обраного ним способу захисту свого права і тому він був позбавлений можливості довести свою правову позицію не може розглядатись як не вчинення судом всіх необхідних дій для повного та всебічного розгляду справи.

При зверненні до суду позивач зазначав, що мав заборгованість за вказаним Кредитним договором і йому було відомо, що ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс пред'являло до нього вимоги щодо погашення заборгованості за договором на загальну суму 114 881,46 дол. США, що становить 1 487 714 грн. 91 коп. Доказів щодо невідповідності вартості квартири на момент звернення стягнення розміру заборгованості за кредитним договором позивачем не надавалось.

Відповідно до пп. 1 п. 1, п. 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс на предмет його відповідності Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень може бути оскаржено позивачем в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 753/4818/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1239/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В..