Рішення

від 17.01.2017 по справі 903/929/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2017 р. Справа № 903/929/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

до відповідача: Приватного підприємства "Тор-Тех", м. Луцьк

про зобов'язання визнати грошові вимоги та включення їх до реєстру кредиторів

Суддя Дем'як В. М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Тор-Тех" та просить зобов'язати ліквідаційну комісію Приватного підприємства "Тор-Тех" в особі голови ліквідаційної комісії, визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у загальному розмірі 37822,56грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Тор-Тех".

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір №384/ом від 31.03.2008р. з додатками, заяву з вимогами (претензію) від 18.10.2016р., інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Приватного підприємства "Тор-Тех", довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", свідоцтво про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач в призначене судове засідання не прибув, уповноваженого представника також не направив. Ухвала суду від 06.12.2016р. про порушення провадження у справі та ухвала суду від 20.12.2016р. про відкладення розгляду справи, які були направлені рекомендованим листом на адресу (43025, м. Луцьк, пр. Волі 27) повернуті з відміткою відділення поштового зв'язку відсутній адресат .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження приватного підприємства "Тор-Тех" (43025, м. Луцьк, пр. Волі 27), отже суд направив ухвали суду за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013р. по справі № 16/5005/10435/2012 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство Верус , м. Дніпропетровськ, відповідача-2: Приватного підприємства "ТОР-ТЕХ , м. Луцьк стягнуто солідарно з Приватного підприємства ТОР-ТЕХ (43000, м. Луцьк Волинської області, пр. Волі, буд. 27; ідентифікаційний код 31964935) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 34562954) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 14360570) - 7 666 грн. 29 коп. (сім тисяч шістсот шістдесят шість грн. 29 коп.) - заборгованості по кредиту, 10 893 грн. 23 коп. (десять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 23 коп.) - заборгованості по процентам та 6 954 грн. 70 коп. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 70 коп.) - пені. Стягнути з Приватного підприємства ТОР-ТЕХ (43000, м. Луцьк Волинської області, пр. Волі, буд. 27; ідентифікаційний код 31964935) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 14360570) - 1 609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - витрати по сплаті судового збору.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, встановлені у рішеннях господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013р. по справі № 10/5005/10435/2012, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Як встановлено в судовому засіданні з оприлюднених відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачу стало відомо, що відповідач - Приватне підприємство "Тор-Тех" знаходиться в стані припинення з 09.10.2015р.

19.10.2016 року позивач направив на адресу ПП "Тор-Тех" та голови ліквідаційної комісії заяву з вимогами на суму 37822,56грн. цінним листом з описом вкладення № 4902713593891.

За допомогою штрихового ідентифікатора через інтернет ресурс Укрпошти встановлено, що 21.11.2016р. цінний лист було повернуто за зворотною адресою. Причина повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання.

Позивач - ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до господарського суду у межах строку, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України - протягом одного місяця з моменту, коли кредиторові стало відомо про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог.

Згідно частини 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 2 та 3 статті 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно частини 3 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Як визначено частиною 6 статті 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 3 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як вже зазначалось, позивач в межах визначеного строку - 19.10.2016р. звернувся на адресу ПП "Тор-Тех" та голови ліквідаційної комісії, із заявою №20160401РВ0000000345 від 18.10.2016р. з грошовими вимогами до боржника щодо визнання кредиторських вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 37822,56грн. та направив дану заяву з грошовими вимогами цінним листом з описом вкладення.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Позивач - ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до господарського суду у межах строку, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України - протягом одного місяця з моменту, коли кредиторові стало відомо про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог.

Згідно частини 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Господарським судом встановлено, що предметом позову даної справи є вимога про визнання кредиторських вимог та про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України). Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право. Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними сторонами. Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматись від дій, що можуть його порушити у майбутньому, вчинити певні дії, інше.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ "Приватбанк" скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії у визначений строк та направив 19.10.2016р. заяву №20160401РВ0000000345 від 18.10.2016р. з грошовими вимогами до боржника щодо визнання кредиторських вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 37822,56грн. до ліквідаційної комісії відповідача. Проте, відповідач, в порушення вимог абзацу 2 частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 60 Господарського кодексу України, персонально письмово не повідомив позивача як кредитора про припинення юридичної особи та, фактично, ухилився від розгляду заявлених вимог по суті.

Вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" обґрунтовані зобов'язаннями, що виникли на підставі кредитного договору та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013р. по справі № 10/5005/10435/2012.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до відповідача вимоги в розмірі 37822,56грн., що виникли станом на 18.10.2016р., з яких: 7666,29грн. - заборгованість за наданими кредитами, 10893,23грн. - заборгованості за відсотками, 19263,04грн. - пеня.

Вказана заборгованість частково підтверджена рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2105р. по справі № 10/5005/10435/2012.

Крім того, позивач здійснив донарахування пені у порядку, визначеному Умовами і Правилами надання банківських послуг, станом на 18.10.2016р., про що надано розрахунок заборгованості.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмов від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як визначено ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

У силу положень ст. ст. 16, 549-551, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Суд, перевіривши правильність розрахунку заявлених грошових вимог, дійшов висновку про їх обґрунтованість.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція, викладена у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014р. у справі №903/1164/13.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати ПАТ КБ "Приватбанк" згідно із ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок приватного підприємства "Тор-Тех".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 59, 60, 230-232 Господарського кодексу України , ст.ст. 15, 105, 110, 112, 264, 267, 549, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію Приватного підприємства "Тор-Тех" (43025, Волинська область, місто Луцьк, пр. Волі будинок 27, код ЄДРПОУ 31964935) в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) у загальному розмірі 37822,56грн., та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Тор-Тех" (43025, Волинська область, місто Луцьк, пр. Волі будинок 27, код ЄДРПОУ 31964935).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Тор-Тех" (43025, Волинська область, місто Луцьк, пр. Волі будинок 27, код ЄДРПОУ 31964935) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як